Годував людей близько 200 років: як виглядає унікальний млин на Хмельниччині

У селі Лісогірка Хмельницької області досі зберегся старовинний млин, який колись забезпечував переробленим зерном увесь район. Сьогодні він майже не використовується, але як і раніше привертає увагу своїми розмірами та незвичною архітектурою. Це не єдиний подібний об'єкт у регіоні, але саме цей млин вважається одним із найцікавіших і найпомітніших.

Точна дата будівництва млина досі викликає запитання. За версією місцевих жителів, його звели у 1795 році. Але документальних підтверджень цьому немає. Більше того, магнат Ян Якуб Замойський, з яким іноді пов'язують будівництво, помер у 1790 році, що робить цю версію спірною. Дослідники схиляються до версії, що млин міг з'явитися або наприкінці XVIII, або вже на початку XIX століття.

На початку XX століття млин відігравав важливу роль в економіці регіону. Згідно з "Пам'ятною книжкою Подільської губернії" за 1911 рік, його власником був Лев Тумковський, а орендарем — Хаїм Студніц. На ті часи це було одне з найбільших підприємств Кам'янецького повіту, оскільки за розмірами воно щонайменше вдвічі перевищувало сусідні млини.

Сліди системи подачі та зливу води, включаючи кам'яний поріг і залишки дамби, можна побачити й сьогодні.

Старожили згадують, що млин працював повільно, тому біля нього часто вистоювалися підводи. Люди приходили сюди не лише молоти зерно, а й просто поговорити.

Під час Другої світової війни млин не припиняв роботу. За словами місцевих жителів, його використовували для потреб німецьких військових, а обладнання тоді частково оновили. У результаті тут виробляли борошно високої якості.

З часом млин пережив кілька етапів трансформації. У 1970-ті роки його перевели на електрику, оскільки тоді це було вигідно. Але в 1990-ті виробництво стало нерентабельним через зростання вартості енергії. На початку 2000-х млин ще запускали час від часу для потреб місцевих жителів, а в 2012 році всередині зберігалися залишки старого обладнання.

У 2022 році повідомлялося, що будівля млина знаходилася у власності місцевої громади, а обладнання частково втрачено або застаріло. Після негоди було пошкоджено електропроводку, і повноцінна робота стала неможливою. Максимум, на що годиться нинішнє обладнання — розмолоти зерно на корм худобі.