В це крихітне село недалеко від України їздять понад 100 тис. туристів на рік: чим воно особливе

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Це село сховалося серед словацьких гір, зберегло старовинні дерев'яні будинки та майже не змінилося за століття. Влколинець вважають одним із найкраще збережених традиційних сіл Центральної Європи, а з 1993 року воно входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Нині тут постійно живе лише близько 17 людей, водночас щороку це місце відвідують приблизно 100 тисяч туристів.

Докладніше про це унікальне селище розповіло видання Le Figaro.

Село, яке майже не змінилося за століття

Історія Влколинця сягає щонайменше XIV століття. Перша непряма письмова згадка про нього датується 1376 роком, а перша пряма — 1461-м. Назва села походить від слова "вовк", адже колись у навколишніх лісах було багато цих хижаків.

Головна особливість Влколинця — його дерев'яна забудова. Тут зберігся цілісний ансамбль традиційних гірських будинків, господарських споруд та інших елементів народної архітектури.

ЮНЕСКО називає Влколинець надзвичайно добре збереженим поселенням із 45 будівель. Це один із найповніших комплексів традиційних дерев'яних будинків Центральної Європи. Особливо цінним є те, що село зберегло не лише окремі старовинні споруди, а й традиційне планування.

Більшість будинків, які можна побачити сьогодні, датуються XIX століттям. Їх будували на кам'яних фундаментах, а дерев'яні стіни покривали глиною та фарбували у різні кольори. Завдяки цьому вулиці Влколинця мають дуже впізнаваний вигляд.

Що подивитися у Влколинці

Однією з найвідоміших споруд села є дерев'яна дзвіниця, зведена ще у 1770 році. Також тут є церква, побудована у 1875 році, старовинна школа та дерев'яна криниця завглибшки 13 метрів, створена у XIX столітті.

Та найбільше вражає саме загальна картина. Вузька вулиця проходить між різнокольоровими дерев'яними хатами, за якими починаються зелені схили та ліси. Навколишній ландшафт також є частиною історичної цінності Влколинця: традиційні будинки гармонійно поєднуються з луками, полями та гірським рельєфом.

Саме ця цілісність і відрізняє Влколинець від звичайного музею просто неба. Тут збереглася не окрема пам'ятка, а ціле традиційне поселення, яке століттями існувало у своєму природному середовищі.

У 1977 році Влколинець отримав статус пам'ятки народної архітектури у Словаччині. А 11 грудня 1993 року його внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Організація визнала село видатним прикладом традиційного сільського поселення Центральної Європи.

Чому сюди їдуть туристи

Сьогодні Влколинець є популярним туристичним місцем Словаччини. Тут можна прогулятися історичними вулицями, оглянути традиційні будинки та дізнатися більше про побут мешканців гірського регіону.

Для відвідувачів також проводять екскурсії та майстер-класи, зокрема присвячені традиційним ремеслам — виготовленню народного одягу та плетінню кошиків.

Однак популярність має і зворотний бік. На території села живе зовсім небагато людей, тоді як потік відвідувачів сягає близько 100 тисяч на рік. Частина мешканців скаржиться на втрату приватності та надмірну увагу туристів. Через це деякі з них навіть виступають за перегляд статусу ЮНЕСКО. Водночас місцева адміністрація заявляє, що хоче вирішувати проблему шляхом покращення туристичної інфраструктури.

Нагадаємо, як раніше розповідав "Телеграф", вода як парне молоко і черги за пончиками: Світязь переживає справжній туристичний бум.