"Витрачаю 80 гривень і ловлю більше": як і на що ловити найпопулярнішу рибу українських водойм

39-річний полтавець Руслан Цвіркун ловить рибу років з п’яти. Коли батьки привозили його, малого, до села, він хватав очеретяну вудку, баночку з черв’яками і разом з тамтешніми хлопчаками відправлявся до ставка за карасиками. У мудрих сільських дідів поступово вивідував секрети успішної риболовлі.

Нині відомий блогер, ведучий, гуморист і рибалка Руслан Цвіркун має щонайменше пів сотні всяких вудок й стільки різноманітного рибальського спорядження, що, як він каже, за ціною дорівнює його "Лексусу". Та все ж ловить рибу переважно тими ж дідівськими способами, які засвоїв з дитинства.

"Телеграф" попросив зіркового рибалку поділитися з нашими читачами власними секретами улюбленого хобі багатьох українців.

"На місці риби я зараз не ловився б"

— Серпень не найкращий період для риболовлі, чи не так? Коли ж чекати клювання?

— Липень і половина серпня це найпоганіший період ловлі риби. Бо він найспекотніший. На місці риби я теж зараз не ловився б. Знайшов би десь якесь джерельце, щоб воно мені тихенько холодненькою водичкою пузо полоскало…

Моя улюблена риба — короп, або, водна корова, як його ще називають. Корова — тому, що це дуже прожерлива риба, яка жує все підряд. Тому говоритиму про нього. Так от, короп найкраще клює перед нерестом, коли мусить багато їсти, щоб набратися енергії для того, аби пройти довгий і складний шлях від, скажімо, Кременчуцького водосховища до нерестилища у руслі Сули, де народився. Він цей шлях проходить з року в рік, і це триває приблизно місяць – з середини квітня до середини травня. Як відомо, саме тоді триває заборона на вилов риби.

Скинувши ікру, короп, знесилений, скочується вниз, і знову потребує багато їжі. Але починається спека, й він залягає на дно. Лише коли настає прохолода, риба знову виходить на полювання, щоб запастись енергією перед тим, як упасти в зимовий анабіоз. Отож, незабаром можна буде вирушати на риболовлю.

Тобто найкращий період для риболовлі — коли в коропа починається жор.

Правило семи вудок

— Яку вудку ви радите брати на коропа?

— Обов’язково надійний карповик з жорстким вудилищем й фідерне вудилище — снасть для донної риболовлі з використанням спеціальної годівниці, яка доставляє прикормку в точку лову.

— А на інші види риби?

— Залежно від формули риболовлі. На хижу рибу — одну, на мирну — іншу. Так само — на велику й на малу рибу. Треба враховувати також розмір водойми: чи можна ловити на ній зблизька, чи треба закидати вудку на велику дистанцію. Є лайтові снасті з тестом 3,15 грама, які ідеально підходять для середнього окуня, щуки-трав'янки та гобаля. На ще легший ультралайт можна впіймати невеликого окуня. А снасті з тестом до 30 грамів підходять для ловлі судака й щуки в складних умовах на великих водосховищах, при великій течії.

Загалом, виїжджаючи на риболовлю, треба мати сім вудок. Це один із забобонів досвідчених рибалок.

Якщо дно водойми вкрите мулом

— Основне правило, якого ви дотримуєтесь, полюючи на свою улюблену рибу?

— Насамперед, треба знати, яке дно у водоймі. Якщо це мул, а не твердий ґрунт, то клювання не бачити. Гачок просто застряне в багнюці й риба не розгледить наживки. Ще краще, коли дно більш-менш видиме, щоб короп бачив те, що ти йому кинув.

Я, до речі, знаю чимало водойм, як свої п'ять пальців, оскільки спеціально досліджував їхнє дно: ходив по ньому, пірнав.

Потім треба враховувати, що це за водойма: річка, ставок-копанка чи природне озеро. Озеро льодовикове чи карстове. У кожній з цих водойм — унікальний біоценоз зі своєю флорою і фауною, своїми циклами. І в кожній свої правила гри, як кажуть. Так, у річках із течією живуть лящ, головень, жерех, судак і плітка, які люблять насичену киснем воду. У стоячих озерах та затишних затоках переважають карась, лин, короп, ротан та окунь.

— За якими ознаками можна визначити, що там є короп, якщо водойма незнайома?

— Навіть не треба лізти у воду, щоб зрозуміти, чи варто розкладати вудки. Бачиш глиняний обрив — однозначно, короп там, бо це його найкращий ареал для життя. Бачиш похилене дерево над водою, з якого опадає листя — точно короп стоятиме під корчами. Якщо у водоймі є джерела, завдяки яким вода насичується киснем, стовідсотково туди припливатимуть коропи чистити жабра.

Мастирка — найкрутіша наживка

— Яка наживка краща: хліб чи черв’як?

— Я зазвичай вибираю звичайний горох. Хоча від ранньої весни й майже до літа потрібна тваринна насадка: черв'яки, великі хробаки, опариші. А вже потім переходимо на якісь каші на зразок манки або мастирки. Мастирка (змішана манка з вареним товченим горохом) — найкрутіша наживка. Хоч для коропа, хоч для карася, хоч для плотви чи для якоїсь білої риби.

— Як правильно приготувати горох? Це має бути нут, звичайний жовтий чи зелений?

— Ще є соєвий гібрид з чорною цяточкою. Він теж іноді працює. У кожного з них абсолютно різні аромати. Їх можна окремо замочувати й варити, а можна разом – різниці нема. Я експериментую, пробую ловити на різні сорти. І все ж звичайний горох зазвичай працює найкраще.

Приготувати його простіше простого. Береш два з половиною кілограми гороху, замочуєш на добу у воді, потім доводиш його до кипіння і виключаєш. Все, у тебе є відро прикорму й наживки!

Горох як наркотик для коропа

— Який аромат ви додаєте у прикормку, що реально приваблює рибу, а інші рибалки крутять пальцем біля скроні?

— Дивлячись, що ловити. Карася найбільше приваблює запах часнику. Раніше, пам'ятаю, я ловив його на хліб, у який видавлював часник, і це були найкращі мої улови. А на коропа потрібні відварені кукурудза або горох. Я особисто віддаю перевагу гороху. Бо для коропа він як наркотик. Йому досить одного разу скуштувати гороху, й далі він тільки й шукатиме його. Але дуже важливий принцип: цю рибу не треба нічим іншим підкормлювати. На що ви її ловите, значить, тим її й треба годувати. Короп прийде на те місце, де насипано гороху, і почне його збирати. А одна із тих горошин буде з гачком.

Щодо того, що хтось крутить пальцем біля скроні… У мене є друг Макс, який веде свій ютуб-канал, так само, як і я, постійно їздить на змагання з класичного карпфішингу. Так от, він на одну прикормку витрачає до 2000 гривень. Я витрачаю на горох максимум вісімдесят гривень і ловлю більше, аніж він. Але Макс переконує мене, що я не прогресую в риболовлі й застряв десь на дідівському рівні.

Іноді до мене на березі підходять інші рибаки й цікавляться, на що я ловлю. Коли чують, що на горох, уточнюють, з яким смаком. "Зі смаком гороху, звісно", — відповідаю. А вони починають розказувати, що в горох додають іще атрактанти: той зі смаком сливи, той — полуниці, ще хтось — малини чи креветок. Цих атрактантів сьогодні хоч греблю гати. Ну і що? Який від того ефект? Горох повинен бути зі смаком гороху, так що не треба голову морочити. Все інше — його бліда копія.

P. S. У продовженні цього інтерв’ю мова піде про те, чому на риболовлю краще відправлятися після дощу, як краще розставляти вудки та підсікати коропа. Тож не пропустіть!

Фото надані Русланом Цвіркуном