Поляки, Ле Пен та Росія. Чи витримає український агросектор найважчий за війну період

На сьогодні ситуація в українському аграрному секторі – найскладніша з початку повномасштабної війни, констатує під час спілкування з журналістами у Брюсселі міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.

Через блокування Росією глибоководних портів Чорного моря склався ризик, за якого не буде експортовано близько 30 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції загальною вартістю близько 10 мільярдів доларів. Чи готові Україні допомогти в ЄС? Далі – в матеріалі "Телеграфу".

Агропродовольчий сектор забезпечує 17,5% ВВП України, майже 56% експортних надходжень і близько 20% зайнятості населення – на тлі критичної бюджетної ситуації, яка склалася у державі, та руйнувань промисловості це справжній локомотив української економіки.

Після морської блокади Київ разом з ЄС та сусідніми державами вже адаптував логістику експорту через так звані "Шляхи солідарності", Дунайський маршрут, а також залізничне та автомобільне сполучення.

Однак потрібно більше. Цього разу Україна запропонувала європейським партнерам розглянути можливість виділення 1,1 млрд євро для розширення "Шляхів солідарності", наприклад, через морські порти Німеччини, Нідерландів або інші потенційні напрямки.

Ідея в тому, щоб ЄС або окремі зацікавлені партнери взяли на себе компенсацію логістичних витрат, необхідних для експорту українського збіжжя й не тільки.

"Українські фермери не мають можливості оплатити такі витрати, тому що це буде величезний збиток для їхньої діяльності", – пояснює Висоцький.

Київ прямо комунікує: без можливості експорту площі посіву наступною весною можуть зменшитися на 35-40%. Тоді це призведе до незворотних втрат для українського сільського господарства, відповідно, вітчизняної економіки. Також йдеться про значні втрати для міжнародної продовольчої безпеки. Українська аграрна продукція постачається до понад 100 країн світу, забезпечуючи харчову безпеку цілих регіонів.

Водночас варто розуміти, що тема аграрного сектору є однією з найскладніших у європейській політиці, оскільки вона перетинає великі фінансові потоки та внутрішньополітичні інтереси країн-членів. Спільна аграрна політика ЄС поглинає приблизно 25% усього бюджету блоку.

Фермери в Польщі, Франції, Угорщині, Румунії чи деінде побоюються, що дешевша українська продукція обвалить ціни на їхніх внутрішніх ринках і призведе до зменшення доходів чи навіть банкрутства місцевих господарств. Крім того, аграрії ЄС вважають нечесною конкуренцію з боку країн поза межами блоку, де, наприклад, вимоги до виробництва можуть бути менш суворими.

Фермери є надзвичайно організованою та впливовою силою – вони здатні швидко блокувати дороги, кордони чи урядові квартали, як це вже відбувалося в Брюсселі.

З іншого боку – політики, які регулярно використовують чутливу тему захисту фермерів. Голос аграріїв на виборах може вирішити долю влади, особливо в країнах з високою часткою сільського населення – як у випадку з сусідньою Польщею.

2022 року Європейський Союз запровадив тимчасовий режим для України, який передбачав скасування мит і спрощення доступу українських товарів до європейського ринку на тлі повномасштабної агресії РФ.

Через рік після цього Польща, Угорщина та Словаччина, посилаючись на необхідність захисту своїх фермерських господарства, запровадили односторонні національні обмеження на імпорт окремих українських аграрних товарів.

Ці заходи стали предметом суперечки, оскільки Європейська комісія виступала за вирішення питання на рівні всього ЄС, а не через односторонні заборони окремих держав-членів. Попри те, що згодом Брюссель оновив механізм торговельної підтримки України, запровадивши додаткові запобіжники, три столиці не відмовляються від ембарго на українські продукти.

Крім того, Румунія, яка відіграла важливу роль у сприянні експорту української продукції через порт Констанци, цього року зіткнулася з протестами власних фермерів, оскільки рекордний урожай створив значне навантаження на логістичні потужності країни.

Тарас Висоцький пояснює, що ринки сусідніх держав не є цільовими для нашої зернової продукції. "Наше основне прохання – забезпечити транзит", – каже посадовець.

Цього разу європейські міністри аграрної політики й уважно вислухали доповідь українського колеги про руйнівні наслідки російської агресії, однак із конкретними обіцянками не поспішали. Запевнивши Київ у цілковитій солідарності, вони все ж утрималися від швидких рішень щодо надання тієї логістичної допомоги, на яку розраховувала Україна.

Європейський комісар з питань сільського господарства та продовольства Крістоф Гансен, наприклад, заявив про "серйозні виклики" з якими стикаються країни, які вже є частиною "Шляхів солідарності".

"У відповідь на погіршення ситуації в Чорному морі та зростання труднощів із судноплавством, зокрема в районі Дунаю, Європейська комісія підтримує контакти з українською владою та сусідніми країнами, щоб вирішувати поточні проблеми, зокрема використовуючи "Шляхи солідарності".

Але бачимо, що тут також є серйозні виклики. В інших країнах, через які нині здійснюється доступ до "Шляхів солідарності", інфраструктура також працює на межі своїх можливостей. Гадаю, нам потрібно вирішувати цю проблему, щоб забезпечити безперешкодний рух експорту", – сказав Гансен.

При цьому єврокомісар наголосив на "повній відданості" подальшій підтримці доступу України до міжнародних ринків й нагадав, що ЄС підтримує ініціативи щодо мораторію на атаки в Чорному морі.

У Варшаві, до прикладу, відкрито наголошують на захисті власних інтересів. Правда, роблять це в ширшому контексті майбутнього вступу Києва до Європейського Союзу — події, яка є перспективою явно не найближчих кількох місяців.

"Ми представляємо наше ставлення до цього питання. Ринок, пов’язаний із цукром, свининою та яловичиною, у нашій країні перебуває у дуже складній ситуації через ціни.

Ми виступаємо за вступ України до ЄС, але водночас маємо захищати польських фермерів", – сказав "Телеграфу" Яцек Черняк — державний секретар Міністерства сільського господарства та розвитку села Польщі.

Тарас Висоцький, відповідаючи на запитання нашого видання, повідомив про діалог з усіма країнами-сусідами щодо можливостей транзиту сільськогосподарської продукції, в тому числі через польську територію.

"Ми наголошуємо, що запит сфокусований на транзиті і потім – експорті в треті країни, наприклад, на такі наші традиційні ринки, як Північна Африка чи Південно-Східна Азія, Близький Схід.

Ми говоримо про те, щоб збільшити пропускну спроможність, перш за все, залізниці. Тобто збільшити кількість потягів, які могли би проходити. Знову ж, наголос на тому, що це питання транзиту відповідної аграрної продукції, який жодним чином не впливає безпосередньо на європейський ринок і європейського фермера", – повідомив український міністр.

Утім, в тій же Польщі сигналізують, що не мають технічної можливості накопичувати сільськогосподарську продукцію, зокрема зерно, на митних складах для подальшого формування великих експортних партій.

"Ми звернулися з тим, щоб переглянути цю можливість", – сказав Тарас Висоцький.

Водночас Україна намагається "пробити стіну" й донести своїм європейським партнерам, що український агросектор — це не загроза, а інструмент спільної стійкості. Особливо – у довгостроковій перспективі, коли справа дійде до повноцінного членства нашої держави в ЄС.

Так, вступ України означав би радикальний перерозподіл аграрних субсидій на користь українських агрохолдингів і фермерів, через що теперішні отримувачі в ЄС втратили б значну частину виплат. Тому йдеться про перехідний період, який може зайняти роки та сприяти плавній інтеграції українського сектору.

Кліматичні зміни вже сьогодні завдають удару по європейському врожаю, і в Києві переконані, що поєднання українських та європейських можливостей дозволить гарантувати продовольчу безпеку всього блоку.

Яскравий приклад – Франція. Країна є найбільшим аграрним виробником у Європейському Союзі та один із головних глобальних експортерів продовольства – мова про зернові, вино, молочні продукти, м'ясо.

При цьому уповільнення або, навпаки, занадто швидке та нерівномірне дозрівання винограду через спеку, весняні заморозки, град і посуху завдали потужного удару по галузі. Наприклад, у відомому регіоні Шампань врожайність падала майже наполовину, що стало одним із найнижчих показників за останні 40 років.

Тему захисту французьких фермерів напередодні виборів 2027 року продовжують порушувати ультраправі сили, зокрема партія Марін Ле Пен "Національне об'єднання".

"Ми не вважаємо, що вступ України до Європейського Союзу відповідає чиїмось інтересам. Це створить додатковий тиск на наших фермерів.

Ми вже бачили проблему зі зниженням мит на, наприклад, продукцію птахівництва. Якщо на ринок ЄС надходить м’ясо птиці за ціною три євро за кілограм, це, безумовно, чинить тиск на виробників птиці та створює несправедливу конкуренцію", – стверджував у червні 2026 року лідер політичної сили Жордан Барделла.

Міністр аграрної політики та продовольства України навпаки каже, що інтеграція українського аграрного сектору зніме певні ризики й для Парижа.

"Наша ідея – говорити з колегами з Франції, Німеччини, Польщі тощо. З урахуванням зміни клімату кількість ризиків зростає, і логічно мати спільний ринок в межах ЄС, де буде певний фокус, завжди забезпечуватиметься внутрішня продовольча безпека, а надлишок продукції експортуватиметься в треті країни, в залежності від того, де зручніша логістика.

Дискусія за цим меседжем змінюється і в межах Євросоюзу. Є розуміння, що кліматичні виклики – це не щось, що колись може настати. Це те, що відбувається вже сьогодні.

Саме тому потрібен комплексний підхід, який захистить не лише фермерів, а й переробну галузь та безперебійне постачання готової продукції споживачам", – пояснив Висоцький.

Таким чином, поки опоненти євроінтеграції намагаються використати українське питання у власних виборчих перегонах, Київ уже зараз пропонує прагматичний і стратегічний план на десятиліття вперед. Навіть під час кровопролитної війни Україна дивиться у майбутнє, пропонуючи Євросоюзу не проблеми, а ключі до їхнього розв’язання.