Казка на стіні замість екрана: який радянський гаджет знову зацікавив дітей і як він змінився

До появи смартфонів дитяча казка могла починатися з характерного дзижчання діапроєктора. У темній кімнаті на стіні з’являвся перший малюнок, потім його змінював наступний — і так поступово розгорталася вся історія.

Сьогодні діти знову дивляться казки на стіні — тільки вже за допомогою сучасних проєкторів. "Телеграф" розповість, як працювали діапроєктори, які моделі випускали в СРСР і що прийшло їм на зміну.

Як працює діапроєктор

Довідка: Діапроєктор (або у побуті фільмоскоп, слайдпроєктор) — це оптичний прилад, призначений для демонстрації на екрані чи стіні збільшеного зображення з прозорих носіїв — діафільмів або окремих слайдів (діапозитивів).

Класичні діапроєктори працювали досить просто. Усередину вставляли діафільм — 35-мм плівку з послідовністю кадрів, після чого пристрій проєктував збільшене зображення на стіну або екран.

Найпопулярнішими були дитячі моделі, призначені для перегляду казок та інших історій у картинках. На відміну від сучасних мультфільмів, зображення не рухалися самі по собі — кожен новий кадр потрібно було перемикати вручну.

Так на стіні один за одним з'являлися малюнки, які складалися в єдиний сюжет. Нерідко поруч із ними був надрукований текст, тому дорослі читали історію вголос під час перегляду. Один і той самий діафільм можна було передивлятися знову і знову. Для нового сюжету потрібна була лише інша плівка.

Такі прості дитячі діапроєктори зазвичай називали фільмоскопами.

Які діапроєктори випускали в СРСР

У Радянському Союзі виробляли багато моделей діапроєкторів. Серед них — "Етюд", "Світло", "Світязь", "Альфа 35-50", "Екран", "Супутник", "Протон" та інші.

Моделі відрізнялися між собою конструкцією та можливостями. Одні були розраховані на домашній перегляд діафільмів, інші використовували під час навчання чи різноманітних демонстрацій.

Що продають дітям сьогодні

Сучасні пристрої працюють за схожим сценарієм, хоча технічно це вже не ті діапроєктори, якими користувалися десятиліття тому.

Наприклад, дитячий нічник-проєктор може комплектуватися дисками зі слайдами. Щоб подивитися казку, диск вставляють у пристрій, а зображення перемикають за допомогою коліщатка.

Проєктор спрямовують на стіну або стелю, після чого в темній кімнаті з'являються збільшені картинки. В окремих моделях замість казкових сюжетів можна ввімкнути проєкцію зоряного неба.

Такі пристрої часто поєднують кілька функцій: проєктора, нічника та, іноді, аудіопрогравача. Деякі мають таймер автоматичного вимкнення, щоб пристрій не працював усю ніч.

Сьогодні виробники можуть називати їх по-різному — мініпроєкторами, проєкторами-ліхтариками, нічниками-проєкторами. Але за принципом використання вони нагадують старі дитячі діапроєктори.

Раніше "Телеграф" розповідав, що іграшки з СРСР стали вінтажем.