Сотні мільйонів за "розмінування" пшениці: як оточення екснардепа Єфімова зайшло на ринок підрядів і зацікавило слідчих
- Автор
- Дата публікації
З’ясовуємо, хто контролює витрачання мільярдних бюджетів. Дві історії з продовженням
Покласти муляжі вибухівки на вже засіяне пшеницею поле або розіграти 40 тендерів на 260 мільйонів гривень між фірмами, у яких спільний штат і одна IP-адреса. Такі епізоди у 2026 році зацікавили ДБР, Нацполіцію та Антимонопольний комітет на ринку гуманітарного розмінування. Обидві історії ведуть до компаній, які зараз контролює або раніше контролював колишній народний депутат Максим Єфімов.
Докладніше – в матеріалі "Телеграфу".
Кейс №1. Компанія, яку контролює Єфімов: "Українські сервіси розмінування" (UDS) та 129 мільйонів на Харківщині
У 2024 році, коли держава та європейські донори в межах програми Ukraine Facility спрямували мільярди гривень на гуманітарне розмінування українських агроземель, на цей ринок зайшла бізнес-група екснардепа з Краматорська Максима Єфімова. До складання мандата наприкінці 2023 року він очолював депутатську групу "Відновлення України", яка системно підстраховувала голосами монобільшість, а медіа неодноразово описували його тісний політичний та бізнесовий союз із головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією.
Головним активом екснардепа в цій галузі стало ТОВ "Українські сервіси розмінування" (UDS). Компанію створили 8 вересня 2023 року. Спочатку фірму контролювала мати політика Любов Єфімова, проте з листопада 2025 року єдиним кінцевим бенефіціарним власником товариства став сам Єфімов. Серед засновників – компанія "ЮА Спешиал Гудз Трейдінг" (штат Флорида – співвласниками є Максим Єфімов та його мати Любов), якій належить 72,5% статутного капіталу UDS, давній бізнес-партнер екснардепа Євгеній Гречин (2,5%) та дві київські фірми — "Палітра Констракт" (15%) і "Тенто Бізнес Груп" (10%).
За даними YouControl, за 2024-2026 роки UDS отримала державних тендерів на загальну суму 377,1 млн грн. Левову частку цих коштів – від державної установи "Центр гуманітарного розмінування" на очищення сільськогосподарських земель, також компанія працювала на замовлення АТ "Укргазвидобування", місцевих рад та наукових установ.
І саме в рамках співпраці з найбільшим замовником ТОВ "Українські сервіси розмінування" опинилися в центрі скандалу. Йдеться про тендер на 129,11 млн грн, у межах якого:
- UDS працювала на субпідряді разом із ТОВ "Трансімпекс Демайнінг" (заснована у 2023 році харків’янином Максимом Сліпченком, компанія пов’язана з інвестгрупою SigmaBleyzer братів Лева та Майкла Блейзерів);
- головним підрядником, тобто переможцем торгів, тоді стало – ТОВ "Гуманітарна безпека" (створена у 2024-му, належить співвласнику бренду Nemiroff Якову Фінкельштейну та громадянину США Алексу Даймонду);
- локація розмінування — 1 721,47 га земель ДП "Агрогеофізика" біля села Вовчий Яр.
Як повідомляли в Офісі генпрокурора, увагу правоохоронців привернув факт, що упродовж 2023–2025 років на "замінованій" ділянці безперешкодно працювала сільгосптехніка та збирали врожай. Варто зауважити, що з погляду стандартів протимінної діяльності (серія ДСТУ 8820) сам факт обробки поля аграріями не гарантує його безпеки: техніка працює лише у верхньому шарі ґрунту, тоді як стандарт вимагає перевірки на глибину щонайменше 15 см та офіційної процедури вивільнення земель.
Проте в цьому кейсі питання слідства стосуються не стільки використання полів, скільки достовірності звітів. Як випливає з ухвали Печерського райсуду Києва (провадження № 12025000000002163), слідчі Нацполіції за процесуального керівництва Офісу Генпрокурора припускають, що службові особи держорганів, підрядників та агрофірми за попередньою змовою могли внести неправдиві дані про обсяги робіт.
Зокрема, за версією слідства, співробітники підрядника під час нібито проведення обстеження в серпні 2025 року фактично перебували за межами поля, а один із вказаних у звіті місцевих інформаторів на допиті заявив, що ніколи там не був (номер іншого виявився неактивним). Досудове розслідування триває, тож остаточні висновки має зробити суд.
Кейс №2. Компанія, яка відійшла від Єфімова: "Українське агентство розмінування" (УАР) та змова на 260 мільйонів
Друга компанія – ТОВ "Українське агентство розмінування" (УАР) — формально вже не належить екснардепу, проте пройшла через його руки на етапі стрімкого заходу в державні підряди. Фірму у лютому 2024 року створив експосадовець Миколаївської служби автодоріг Андрій Крістенко, а з липня по жовтень 2024 року її офіційними власниками були Максим Єфімов та Євгеній Гречин. Наприкінці жовтня 2024-го компанію переписали на киянку Аліну Заніну (через ТОВ "Безпечний край"). Загалом за час участі в публічних закупівлях УАР встигла отримати державних підрядів майже на 236 млн грн (235,8 млн грн).
У жовтні 2026 року Антимонопольний комітет визнав, що "Українське агентство розмінування" та ТОВ "Міжнародна служба розмінування" (на момент торгів належала одеському пластичному хірургу Климу Тер-Нікогосяну, а восени 2026-го була переписана на киянина Олексія Яковенка) вчинили антиконкурентну змову під час участі у 2025–2026 роках у 40 тендерах. Загальна очікувана вартість цих закупівель складала понад 260 млн грн. Попри присутність на торгах інших учасників, ці дві компанії, за висновком АМКУ, не змагалися між собою по-справжньому, а діяли скоординовано і лише імітували конкуренцію, що дозволило їм отримати 13 підрядів на двох на загальну суму 86,7 млн грн.
Антимонопольники дійшли висновку, що компанії лише імітували конкуренцію, а фактично працювали як єдиний бізнес: 18 із 21 працівника ТОВ "Міжнародна служба розмінування" одночасно були працевлаштовані в ТОВ "Українське агентство розмінування", обидві фірми заходили на аукціони Prozorro з однієї IP-адреси, мали спільного представника в ПриватБанку та органі сертифікації.
Щобільше, тодішній керівник УАР реєстрував і оплачував доменне ім’я для конкурента, надавав йому поворотну фінансову допомогу, а самі фірми постійно ділили обладнання та наймали одна одну на субпідряд. За спотворення результатів торгів АМКУ оштрафував "Українське агентство розмінування" на 3,11 млн грн, а "Міжнародну службу розмінування" — на 1,12 млн грн. Як випливає з тексту рішення АМКУ № 802-р (яке Комітет надав на запит "Телеграфу"), під час засідання представник "Українського агентства розмінування" особисто визнав факт порушення конкурентного законодавства. До того ж станом на середину листопада 2026 року жодна з оштрафованих фірм не оскаржила це рішення в суді.
Натомість ще до фінального рішення антимонопольників, у березні 2026 року, діяльністю фірм зацікавилося Державне бюро розслідувань. В рамках розслідування слідство встановило, що обидві "конкуруючі" фірми могли працювати чи управлятися з одного приватного будинку на київському Печерську (вул. Звіринецька, 58). Принаймні саме там у березні 2026 року, як випливає із судових ухвал, правоохоронці під час обшуків вилучили їхні спільні договори, чорнову бухгалтерію та печатки.
Окремий епізод у матеріалах ДБР стосується робіт на Миколаївщині восени 2025 року, які слідчі називають імітацією розмінування. Як випливає з судових ухвал, у вересні 2025-го заступник гендиректора "Українського агентства розмінування" нібито організував у Баштанському районі "театр саперів": залучений спеціаліст БФ "АТОМ" (який одночасно обіймав посаду інженера з якості в "Міжнародній службі розмінування"), за версією слідства, міг сфабрикувати звіти нетехнічного обстеження про замінування 433,3 га полів, хоча ті давно були засіяні пшеницею та соняшником.
У матеріалах справи зафіксовано аудіозапис телефонної розмови від 29 вересня 2025 року, отриманий під час негласних слідчих дій. За даними правоохоронців, коли сапер повідомив, що поля в Баштанському районі вже обробляються фермерами і розміновувати там нічого, він нібито отримав пряму вказівку від спільника самому вигадати, яка існує загроза вибухонебезпечних предметів, та виготовити відповідні звіти нетехнічного обстеження. Слідство припускає, що після цього обидві фірми забрали контракти на 49 млн грн, пізніше аби отримати кошти з банківських ескроу-рахунків, працівники нібито розкладали на чистих полях муляжі вибухівки та встановлювали попереджувальні прапорці.
Дійшло й до судових претензій з боку найбільшого державного замовника. У жовтні 2026 року Господарський суд Києва відкрив провадження у справі № 910/12250/26 за позовом "Центру гуманітарного розмінування": держустанова вимагає визнати недійсним акт виконаних робіт із фермерським господарством "Віол-Плюс" та стягнути з ТОВ "Українське агентство розмінування" 14 млн грн за договором № 2025-52-Р.
У відповіді на запит "Телеграфу" в ЦГР пояснили, що пішли до суду після того, як отримали інформацію, що співробітники ТОВ "Українське агентство розмінування" у змові з аграріями підробили первинні документи, що підтверджують проведення гуманітарного розмінування.
Загалом через ймовірну фальсифікацію документів держустанова позивається до ТОВ "Українське агентство розмінування" та її партнера — "Міжнародної служби розмінування" – на 31,5 млн грн за трьома договорами.
Що відповіли компанії: позиція "Гуманітарної безпеки" та UDS
У ТОВ "Українське агентство розмінування" та ТОВ "Міжнародна служба розмінування" запити "Телеграфу" проігнорували. Натомість розлогі офіційні відповіді надали виконавці харківського контракту.
Директор ТОВ "Гуманітарна безпека" Андрій Бондарець звинуватив редакцію в "упередженості" та назвав інформацію про зловживання "чутками":
- За його словами, у кримінальному провадженні підозр працівникам не вручали – вони проходять у провадженні як свідки та надали слідству документи про виконання договору.
- Критику робіт на обробленій землі Бондарець назвав "диванно-експертним" нерозумінням стандартів ДСТУ 8820 та IMAS, адже наявність посівів не гарантує відсутності вибухівки. Він запевнив, що фірма має координати кожної зони, фото- й відеофіксацію дій фахівців, а за 2024–2026 роки не отримувала жодних скарг від замовників. Загалом роботи з розмінування проходять перевірку 7–8 держорганів, тож порушення навряд чи можуть бути непоміченими, а фінансування контролюється державними партнерами
Крім того, очільник компанії несподівано став на захист фігурантів іншого кейсу, описаного на початку матеріалу, і назвав заяви АМКУ про змову інших операторів на 40 тендерах "PR-акціями". Посилаючись на підрахунки профільної асоціації УНАГР, він зазначив, що з майже 200 торгів оштрафовані фірми перетиналися лише у 17, і тільки в одному змагалися удвох.
Проте в АМКУ у відповідь на запит "Телеграфу" спростували ці підрахунки. У рішенні Комітету покроково розписані всі 40 процедур закупівель у системі Prozorro (із реєстрами пропозицій та ціновими кроками), в яких одночасно брали участь ТОВ "Українське агентство розмінування" та ТОВ "Міжнародна служба розмінування" – тобто фірми зустрічалися на торгах більш ніж удвічі частіше, ніж стверджують на ринку.
При цьому в АМКУ наголосили: наявність на аукціонах інших гравців не спростовує змови, адже для порушення закону достатньо того, що двоє учасників спільно готувалися до торгів та узгоджували свої цінові пропозиції, викривляючи реальну конкуренцію.
Т.в.о. гендиректора субпідрядника ТОВ "Українські сервіси розмінування" (UDS) Олександр Романюк також заперечив порушення та навів власні аргументи:
- В UDS нагадали, що не є стороною основного договору на 129,11 млн грн, а розміновували як субпідрядник лише ділянку площею 77,3341 га, де, згідно з нормативкою, обробіток ґрунту так само не доводив його безпечність.
- За даними компанії, у липні–серпні 2025 року на об’єкті працювали 90 саперів (13 груп) та 4 машини Bozena 5+. В UDS стверджують, що виявили вибухонебезпечні предмети й передали їх ДСНС, вели відеофіксацію з дронів і камер, а техніку вночі охороняла поліція охорони (акти від 31.07 та 31.08.2025). Роботи, за словами керівництва, підтвердили 10 сертифікатів Центру протимінної діяльності.
Реакція держави: ЦГР не має права виїжджати в поле, Мінекономіки відмовило, а Кабмін переадресував запит
Щоб з’ясувати, хто контролює витрачання мільярдних бюджетів, "Телеграф" звернувся одразу до трьох державних інституцій.
Директор Центру гуманітарного розмінування (ЦГР) Володимир Байда повідомив, що із 8 млрд грн, закладених у бюджеті на 2024–2026 роки за програмою Ukraine Facility, уряд перерозподілив 4,55 млрд грн на інші програми, а станом на жовтень 2026 року фактично профінансовано 2,54 млрд грн (операторам виплатили 712,88 млн грн у 2025 році та 650 млн грн — у 2026-му).
Водночас у ЦГР офіційно визнали критичну прогалину: установа не має юридичного права перевіряти якість робіт у полі. Працівники Центру не оглядають ділянки перед підписанням актів, оскільки установа досі не пройшла акредитацію в Національному агентстві з акредитації України. Інспектувати землю має виключно Центр протимінної діяльності Міноборони, тоді як ЦГР працює лише з паперами: отримує бухгалтерські акти й сертифікат, після чого відкриває підряднику доступ до грошей на ескроу-рахунку. Службових розслідувань щодо власних посадовців, які візували акти фігурантів кримінальних справ, у ЦГР не проводили.
Примітно, що у запиті редакція просила надати інформацію щодо перевірок за договорами одразу трьох компаній — "Українського агентства розмінування", "Міжнародної служби розмінування" та "Гуманітарної безпеки" (генпідрядника у харківській справі на 129 млн грн, де субпідрядником було ТОВ "Українські сервіси розмінування" UDS Єфімова). Проте у своїй відповіді держустанова згадала лише перші дві фірми, оминувши увагою "Гуманітарну безпеку" — не фігурує вона і в переліку компаній, з яких ЦГР нині намагається стягнути кошти через суд
У Міністерстві економіки та довкілля, яке є головним розпорядником коштів програми, на прямі запитання "Телеграфу" щодо внутрішніх аудитів сумнівних угод та контролю за підрядниками відповіли офіційною відмовою. Заступник міністра Ігор Безкаравайний, що одночасно очолює Наглядову раду ЦГР, послався на те, що запит редакції вимагає "надання пояснень, оцінок і коментарів", а оскільки така аналітика "не задокументована як готовий продукт", вона не є публічною інформацією.
Таким чином, посадовець, який безпосередньо відповідає за нагляд за роботою Центру, фактично відмовився звітувати перед суспільством про контроль за витрачанням мільярдних бюджетів. Щоб позбавити відомство формальних приводів для відписки, редакція переформатувала запит у звернення (відповідно до Закону України "Про звернення громадян"), на яке у міністерстві тепер зобов’язані відреагувати та надати пояснення по суті.
Редакція також звернулася до Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабміну, до сфери управління якого належить ЦГР, із запитанням, чи проводилися внутрішні аудити закупівель Центру та чи виявлялися порушення з боку підрядників. Проте в уряді відповідати по суті не стали: заступник держсекретаря Кабміну Іван Сопіга повідомив, що Секретаріат не є розпорядником запитуваної інформації, та переадресував запит "Телеграфу" до Держаудитслужби, Антимонопольного комітету та самого Центру гуманітарного розмінування.
Резюме та анонс продовження
Перша частина розслідування фіксує парадоксальну конструкцію ринку гуманітарного розмінування. На ньому одночасно працюють компанії з орбіти екснардепа Єфімова, щодо яких силовики та АМКУ розслідують змови на 260 млн грн і списання 129 млн грн на вже засіяних полях. При цьому державна вертикаль контролю розірвана: розпорядник коштів працює лише з паперами, Мінекономіки відмовляється коментувати аудити, а Секретаріат Кабміну перекидає запитання журналістів на інші відомства.
Проте бізнес-група Єфімова – не єдині гравці, які перетворили бюджетне розмінування на конвеєр підрядів. У другій частині розслідування "Телеграф" розповість про:
- Ще одну оштрафовану пару конкурентів, а саме як дві київські фірми, що заснувала одна людина, встигли підписати контракти на 140,5 млн грн за лічені тижні до того, як АМКУ викинув їх із торгів на три роки.
- Реальний вирок суду – як підрядник "розмінував" за 1,89 млн грн поля на Херсонщині, які ще за рік до того безкоштовно очистили піротехніки ДСНС.