Колись тут вперше почали видобувати вугілля: як називалося це місто і що від нього залишилося сьогодні (відео)

Торецьк – місто на Донеччині, яке концентрує в собі драматичну історію цілого регіону. Засноване понад два століття тому як невелике село, воно перетворилося на потужний промисловий центр, пережило радянську епоху, повернуло собі історичну назву під час декомунізації, а сьогодні стало символом незламності українського народу перед лицем російської агресії.

Назва міста не раз змінювалася, відображаючи історичні трансформації. "Телеграф" розповість про це детальніше.

Від Щербинівки до Торецька: історія перейменувань

Місто Торецьк в Бахмутському районі Донецької області веде свою історію з 1806 року, коли на березі річки Кривий Торець виникло село Щербинівка. Саме ця річка згодом дасть місту його сучасну назву. Протягом майже двох століть населений пункт розвивався разом із вугільною промисловістю Донбасу, перетворюючись на значний індустріальний центр регіону.

У 1938 році село отримало статус міста та нову назву – Дзержинськ, на честь радянського діяча Фелікса Дзержинського. Ця назва проіснувала майже вісім десятиліть, ставши звичною для кількох поколінь мешканців. Однак у лютому 2016 року, в рамках загальнонаціональної декомунізаційної кампанії, місто офіційно повернуло собі історичну назву Торецьк.

Перейменування стало не просто адміністративним актом – воно символізувало розрив із радянським минулим і повернення до автентичної історичної ідентичності. Місцеві мешканці сприйняли нову назву позитивно, швидко адаптувавшись і практично перестав вживати застарілий топонім. Назва Торецьк краще відображає історичні та культурні традиції регіону, нагадуючи про природну географію краю та його докомуністичне минуле.

Вугільне серце Донбасу

Економічна історія Торецька нерозривно пов'язана з "чорним золотом". Відкриття вугільних родовищ у XVIII столітті стало поворотним моментом для регіону. У XIX та XX століттях видобуток вугілля набув промислових масштабів – одна за одною будувалися шахти, виростали коксові та машинобудівні заводи. Саме вони створили міцну економічну основу міста та забезпечили робочі місця для тисяч сімей.

Донедавна провідна роль у промисловості міста належала державному підприємству "Торецьквугілля", яке щорічно видобувало близько 700 тисяч тонн коксівного вугілля – цінної сировини для металургійної промисловості. Окрім вугільної галузі, економіку міста підтримували хімічний завод, машинобудівні підприємства та виробництво будівельних матеріалів, які разом формували промислову базу.

Соціальна сфера міста мала розвинену мережу освітніх і культурних закладів — школи, музичні та професійні училища, Палац культури "Україна" з численними творчими колективами. Відомий спорткомплекс із басейном та спортивними майданчиками сприяє фізичному вихованню населення.

Випробування війною

Останні роки стали найважчими в історії Торецька. Влітку 2024 року почалися запеклі бої за місто, а в листопаді російські війська захопили центр Торецька. На початку лютого 2025 року окупанти контролювали практично все місто, хоча українські захисники продовжують вести оборонні бої на окремих ділянках.

Масштаби руйнування вражають. Станом на квітень 2025 року місто майже повністю зруйноване внаслідок постійних російських обстрілів. У Торецьку не залишилося жодного вцілілого будинку – колись цвітуче українське місто перетворилося на купи руїн. Росіяни скидали на місто до 20 керованих авіаційних бомб щодня, методично знищуючи житлові квартали, промислові об'єкти, школи, лікарні.

Гуманітарна катастрофа. До 2014 року в Торецьку жило близько 70 тисяч людей, а станом на грудень 2024 року в місті залишалося лише близько півтори тисячі мешканців, які відмовлялися евакуюватися. У квітні 2025 року в місті, ймовірно, залишалося лише 48 цивільних. Станом на жовтень 2024 року з Торецької громади евакуювалися понад 95% населення. Ті, хто залишився, живуть без магазинів, аптек, закладів сфери послуг, під постійною загрозою смерті.

Історія Торецька – це історія трансформацій і випробувань. Від невеликого села до індустріального центру, від радянського міста до українського Торецька, від мирного життя до протистояння на передовій – місто пройшло складний шлях, зберігаючи при цьому свою ідентичність.

Раніше "Телеграф" розповідав, що означає назва міста Бахмут і чиє ім’я воно мало раніше. Це слово, ймовірно, має тюркське коріння.