Олігархи жили у цьому палаці до революції: де він знаходиться і що від нього залишилося після варварського руйнування

Маєток у селі Дениші, що на Житомирщині, колись був розкішним палацом, збудованим представницею славетного роду Терещенків. Надія Терещенко, вдова цукрозаводчика Федора Терещенка, вирішила звести цей маєток у 1913 році, вже маючи у власності особняк у Києві та вілли за кордоном. Палац обійшовся їй у 312 000 рублів сріблом – суму астрономічну на ті часи, коли простий робітник отримував близько 20 рублів на місяць.

Сьогодні ж, на жаль, від колишньої величі залишилися лише руїни. Революція, війни та байдужість перетворили колись розкішну будівлю на жалюгідні залишки, які нагадують про втрачену епоху.

Історія будівництва та листи з-за кордону

Чому ж Надія Терещенко вирішила збудувати палац саме в Денишах? Історики вважають, що Житомирщина була центром династії Терещенків ще з середини XIX століття. Саме тут Артемій Терещенко започаткував перший цукровий завод, і з того часу родина почала активно скуповувати землі та будувати маєтки в цьому регіоні.

Сама Надія Володимирівна не залишила спогадів чи описів процесу будівництва палацу. Однак, історикам вдалося знайти унікальне джерело інформації – листи, які вона надсилала з-за кордону до Денишів. У цих листах Надія детально описувала інтер'єри палацу, хід будівництва, проблеми, що виникали, та навіть конфлікти з архітекторами.

З листування стає відомо, що Надія активно втручалася в процес проєктування та будівництва палацу. Вона радилася з Ольгою Ніколовною Терещенко, племінницею її покійного чоловіка, яка була їй близькою подругою. Разом вони давали вказівки архітектору Павлу Голландському, який, за словами Надії, іноді робив все "навмисно не так". Наприклад, архітектор не хотів встановлювати віконниці на вікнах, вважаючи, що це спотворить архітектуру будівлі.

Не менше клопоту завдав Надії та Ользі ландшафтний дизайнер Арнольд Регель. Жінки боялися, що він перестарається і зрубає занадто багато дерев, тому постійно слідкували за його роботою. На щастя, план парку, розроблений Регелем, зберігся до наших днів. Він демонструє, що парк був розпланований у сучасному англійському стилі, з вдалим поєднанням сучасності та класики.

Родинне гніздо, якому не судилося розквітнути

У 1913 році будівництво палацу було завершено, але насолодитися ним Надії Терещенко вдалося лише протягом одного літа. Почалася Перша світова війна, а потім – революція, яка зруйнувала не лише палац, а й долі його мешканців.

Збереглися описи майна, яке було зруйновано та пограбовано селянами під час революції. Згідно з цими документами, у палаці було 49 кімнат, серед яких вітальня, їдальня, більярдна, кабінет у башті, спальні, дитячі кімнати та кімнати для служниць. Все це свідчило про розкіш та комфорт, які панували в маєтку.

Надія Терещенко будувала цей палац як родинне гніздо, куди б з'їжджалися її діти та онуки. Про це свідчать численні фотографії, зроблені на терасі палацу, де Надія зображена з онуками. Однак, цим мріям не судилося здійснитися.

Трагічна доля роду Терещенків

Революційні події змусили Надію та Ольгу Терещенко емігрувати до Англії, звідки вони вже не повернулися. Їхні діти також були змушені покинути Україну. Донька Надії, Наталія, переховувалася у маєтку в Турчинівці, а згодом виїхала до Франції. Син Федір, який мріяв про авіацію і навіть побудував аеродром у своєму маєтку в Червоному, також був змушений емігрувати до Франції.

На жаль, палац у Денишах спіткала сумна доля. Під час більшовицької революції він був пограбований, а після Другої світової війни його почали розбирати на цеглу для місцевого колгоспу. Звичайні люди також долучилися до руйнування, використовуючи цеглу з палацу для будівництва сараїв та літніх кухонь.

Нещодавно, у Денишах було встановлено стенд із 3D-візуалізацією маєтку. Завдяки цьому, кожен відвідувач може побачити, як виглядала ця розкішна споруда у часи свого розквіту. Це стало можливим завдяки зусиллям істориків, краєзнавців та небайдужих меценатів, які прагнуть зберегти історичну спадщину України.

Сьогодні, дивлячись на руїни палацу Терещенків у Денишах, важко уявити, що колись тут вирувало життя, звучав дитячий сміх та плелися плани на майбутнє. Це місце стало символом втраченої епохи, трагічної долі роду Терещенків та зруйнованих мрій про щасливе родинне життя.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому ви б не хотіли жити у Хотинській фортеці в 15 сторіччі. Життя у замках було строго регламентованим і залежало від соціального статусу мешканців.