Мільярди на протези: хто купує українські протезні заводи і які історії дивують

Два роки тому в Україні був запущений процес приватизації державних підприємств, що виготовляють протези, ортези та ортопедичні вироби. За цей період в приватні руки перейшло лише кілька заводів, розташованих в різних регіонах. При цьому не завжди процес проходив гладко й замість модернізації виробництва міг призвести до додаткових проблем, але в більшості випадків, здається, поява інвесторів призвела до змін на краще.

"Телеграф" дізнався про поточний стан справ на підприємствах, що вже пройшли через аукціони, та плани стосовно інших об’єктів, виставлених на продаж.

Перший млинець не вдався – через завод відмили гроші

Про роздержавлення протезно-ортопедичних заводів заговорили на першому році повномасштабної війни, коли потреба у штучних кінцівках, милицях, колісних кріслах, різноманітних допоміжних засобах реабілітації різко зросла. І вже у грудні 2022 року Міністерство соціальної політики передало до сфери управління Фонду державного майна України 17 таких підприємств (у відповіді на запит "Телеграфу" зазначена цифра 16 – Авт.). У ФДМУ запевняли: рішення виважене, і наголошували, що йому передували консультації з інституціями та громадськими організаціями, що займаються питаннями протезування військових та цивільних. Й нібито всі разом дійшли згоди, що державним заводам важко конкурувати з приватним сектором, наслідком чого є збитки. Тож варто задля модернізації виробництва та нарощування потужностей продати ті виробництва, що потребують значних інвестицій для розвитку, натомість за державою лишити функції сертифікації та контролю за ринком.

Запобіжником від зміни напрямку діяльності (це обмеження для об’єктів соціально-культурного призначення, до яких також віднесено протезно-ортопедичні підприємства, передбачено законом) мали стати умови торгів. Це, як повідомили у ФДМУ у відповідь на запит "Телеграфу", зобов'язання зберегти профіль діяльності в наступні 10 років після придбання єдиного майнового комплексу. Плюс за шість місяців після переходу права власності на об’єкт новий господар мав погасити заборгованість із заробітної плати та перед бюджетом, а ще в цей же період не звільняти працівників.

Першою ластівкою у роздержавленні стало Хмельницьке державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство. До його складу крім виробництва протезів верхніх та нижніх кінцівок, молочної залози, ортезів на хребет та кінцівки, допоміжних засобів пересування та ортопедичного взуття, входив і єдиний в області стаціонар первинного протезування, ортезування та реабілітації осіб після ампутації. Все це розташовувалось в будівлях та спорудах загальною площею 3031,9 кв. метр, в активах також було виробниче обладнання, 6 одиниць автотранспорту та земельна ділянка площею 0,8901 га. Причиною продажу у ФДМУ назвали зниження прибутковості (2022 рік підприємство закінчило зі збитками у 500 тис. гривень, 2023 рік — прибутком у 36 тис. гривень) та втрату кваліфікованих працівників.

- Ринок протезування вільний, але фактично державні підприємства перебували в нерівних умовах з приватними, – зазначив в розмові з "Телеграфом" Олександр Сохряков, що був на той момент директором Хмельницького протезно-ортопедичного підприємства. – У нас обов'язкових критеріїв, яких маємо дотримуватися в діяльності, більше, контролю за нашою діяльністю також. Проте підприємство і наше, й інші працювали, надавали послуги, тому ми, звісно, могли бути проти, але розуміли, що поява інвестора матиме позитивний вплив. За умови, що він буде з нашої сфери, й, дійсно, буде готовий вкладати гроші в розвиток виробництва, й очевидно в такому випадку міг би зробити більше, ніж держава.

Майновий комплекс Хмельницького протезно-ортопедичного заводу продали з другого разу. На перший аукціон, на якому об'єкт був виставлений за ціною 49 млн 460 тис. гривень, не надійшло жодної заявки. Після цього міський голова Хмельницького Олександр Симчишин, як повідомляли ЗМІ, намагався добитися передачі заводу до комунальної власності. Та цю ідею у ФДМУ не погодили, знизили ціну на 50% і оголосили торги ще раз. На них в боротьбі за об'єкт зійшлось Товариство Червоного Хреста України та ТОВ "Тандем Трейдінг", основним видом діяльності якого є гуртова торгівля деревиною, будматеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Об’єкт зацікавив обох учасників настільки, що вони протримались три тури, поступово підвищуючи ставки. В результаті з мінімальною різницею у сотню гривень перемогла приватна фірма, запропонувавши 32 млн. 100 грн. (початкова ціна була 24 млн. 730 тис. грн.). Та жодних інвестицій підприємство не дочекалось. Адже виявилось, що участь в аукціоні була тільки частиною великої злочинної мережі, спрямованої на відмивання коштів та незаконне збагачення.

Фігурантом гучної справи є начальник центру управління продовольчого забезпечення тилу командування Сил Логістики ЗСУ Олександр Козловський. Цей посадовець, за даними ДБР, налагодив схему, за якою виписувались "порожні" накладні постачання продуктів до війська на мільйони гривень. Крім того, частина харчів замість армійських столових йшли на продаж до магазинів, ресторанів та барів. Зароблені таким чином кошти виводились через фірми, зареєстровані на близьке оточення Козловського, серед яких було й ТОВ "Тандем Трейдінг". Зокрема, як зазначається в одній із судових ухвал по справі, власник компанії Сергій Кондратюк є хрещеним батьком його дочки. Завдання придбати протезно-ортопедичний завод він отримав від свого кума, який мав на меті "приховати свої незаконно здобуті активи". Врешті це стало підставою для арешту і заборони відчуження та розпорядження нерухомим майном держпідприємства. В результаті ФДМУ договір купівлі-продажу з переможцем торгів не підписало та скасувало торги.

Гравці ринку протезування та темні конячки

За 2024 рік з молотка пішло ще п'ять державних експериментальних протезно-ортопедичних підприємств. Бажання стати їхніми власниками виявляли як відомі гравці ринку протезування, так й фірми "ззовні". Зокрема, за завод у Миколаєві, що займав будівлі та споруди площею 2021,6 кв. м та мав в активах земельну ділянку площею 0,2001 га, боролися дві фірми – приватне підприємство "Ортотоп" зі Львівщини та місцеве ТОВ "Альфа Біонік". Щоправда, тільки у другому аукціоні, адже перший не відбувся через відсутність заявок. При цьому стартову ціну об’єкта ФДМУ знизило вдвічі – з 11 млн 395 тис. гривень до 5 млн. 697 тис. гривень. В результаті з мінімальним розривом виграло ПП "Ортотоп", заплативши 7 млн. 150 тис. гривень. В засновниках підприємства Василь Кушла та Олександр Демоненко — підприємці зі Львівщині, що мають ще інші профільні фірми.

Натомість успішним для ТОВ "Альфа Біонік" став аукціон з продажу майнового комплексу Одеського експериментального протезно-ортопедичного підприємства. В цьому випадку фірма конкурувала за 32 будівлі та споруди загальної площею понад 5 тис. кв. метрів та три земельні ділянки площею 1,2530 га в районі поруч з Хаджибейським лиманом з ТОВ "Сіті Трейд Дніпро". Останнє зареєстроване в місті Кам’янське Дніпропетровської області й має основний вид діяльності "надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна", тож дуже сумнівно, що стало б змінювати вид своєї діяльності. Але в результаті програло своєму опоненту, тож ТОВ "Альфа Біонік" викупило об’єкт в Одесі за 53 млн. гривень (початкова ціна складала 46 млн 378 тис. гривень). Власниками цієї компанії є "інтернаціональна команда" – українець Денис Фідченко та громадянка Грузії Мадлені Вардеросян.

Під час аукціону новий господар знайшовся для Тернопільського експериментального протезно-ортопедичного підприємства, що має у власності нерухомість загальною площею 3662,1 кв. м та земельну ділянку площею 0,5362 га. На той момент воно лишило за собою тільки виробництво, адже на початку 2023 року було закрито стаціонар, де проходили реабілітацію люди, що втратили кінцівки.

Як повідомляли медіа, причиною стало різке припинення фінансування з державного бюджету. Таке рішення ухвалило Міністерство соцполітики, а самотужки забезпечувати роботу відділення підприємство не мало змоги через складний фінансовий стан. Тоді керівник заводу Тарас Крупніцький пояснював журналістам: з появою приватних структур у протезній сфері обсяги виробництва впали, натомість держава скорочувала витрати на галузь через обмеження кількості протезів, які може отримати людина з інвалідністю. В цілому це привело державні підприємства на межу виживання.

Вдихнути нове життя у Тернопільське виробництво протезів мало б ТОВ "Біофрост", що було єдиним учасником торгів і викупило його майновий комплекс за 14 млн 140 тис. гривень (при стартовій ціні 11 млн 423 тис. гривень). Компанія зареєстрована у Павлограді на Дніпровщині, належить Сергію Ромашку, й спеціалізується на виробництві медичних і стоматологічних інструментів. На відміну від "Ортотопа" та "Альфа Біонік", які "були в темі" та продовжили займатися протезуванням вже з урахуванням нових площ та потужностей, "Біофрост" ще тільки у лютому 2025 закрив борги по зарплаті та перед бюджетом. Й наразі, як повідомили в ФДМУ, "проводить роботу з реєстрації в МОЗ технічної документації виробів протезування, ортезування тощо, отримання дозвільної документації для подальшого здійснення протезно-ортопедичної діяльності".

Інший профіль мало й ТОВ "Реал Славутич 1" – новий власник Київського експериментального протезно-ортопедичного підприємства. У випадку з цим об’єктом приватизації "на кону" були будівлі та приміщення не тільки в столиці на Подолі (а саме на вулиці Фролівській), а й філіали в Чернігові та Черкасах (загальна площа понад 12 тис. кв. м) та три земельні ділянки (площа 1,2298 га). Сперечатися за такий ласий шматок на аукціоні вирішили аж 14 (!) учасників. При цьому серед них не було компаній, дотичних до сфери протезування, а була, наприклад, агенція реклами, меблевий комбінат, фірма, що має спортивні центри, а також представники бізнесу нерухомості. В результаті з незначним відривом лідером стала ТОВка, що входить до складу Retail Group Романа Луніна, якому належать мережі "Велмарт" та "Велика кишеня". Аби отримати бажане, "Реал Славутич 1" збільшив початкову ціну в 5,27 рази – з 31 млн 322 тис. до 165 млн гривень.

Така наполегливість не пройшла повз увагу громадськості та журналістів через побоювання, що завод купили скоріше всього через гарне розташування земельної ділянки у столиці й він навряд чи далі працюватиме. На це в Retail Group повідомляли з посиланням на власника про плани "зробити підприємство сучасним і перевести на нову технологічну основу". "Телеграф" намагався дізнатися про поточний стан справ, телефоном в пресслужбі компанії повідомили, що наразі тривають "оціночні роботи з ремонту", а для отримання подробиць запропонували надіслати запит. Він поки лишається без відповіді. Натомість у ФДМУ запевнили: "Реал Славутич 1" внесено до реєстру осіб відповідальних за введення в обіг медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичної діагностики in vitro. Підприємство підключене до Централізованої бази даних з інвалідністю та приймає замовлення на виготовлення протезно-ортопедичних виробів".

Приватні руки навіть для лідерів галузі

Варто зазначити, що не всі державні підприємства, які було вирішено приватизувати, "пасли задніх" в галузі. До таких прикладів можна віднести Полтавське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, про ситуацію на якому навесні минулого року розповідав "Телеграф". Тут працювали за світовими технологіями та застосовували для виробництва протезів найсучасніші складники при цьому за ціною утричі дешевшою від світових аналогів. Закордонні колеги, зокрема, із Франції, які проводили навчання для українських фахівців, високо оцінили рівень надання допомоги пацієнтам, які втратили кінцівки. При цьому на підприємстві наголошували, що потужності виробництва та реабілітаційного центру не використовують на повну через те, що соціальні працівники рідко направляли військових на протезування саме до Полтави. В такій вибірковості працівники вбачали намагання влади довести заклад до банкрутства, а потім "прибрати до рук". На той момент, дійсно, підприємство вже було в переліку об’єктів, що підлягали приватизації.

Аукціон з продажу майнового комплексу Полтавського протезно-ортопедичного підприємства, що має філіали у Сумах та Кропивницькому відбувся у жовтні 2024 року. З молотка пішли виробничі цехи та споруди загальною площею 8444,6 кв. метрів та три земельні ділянки площею 1,1119 га. За них змагалися три фірми: львівське ТОВ "Українські інформаційні технології", агропідприємство з Полтавщини – ТОВ "Околиця" та ТОВ "Ортопед". Останнє при початковій ціні лота в 18 млн 447 тис. гривень відразу запропонувало ціну вищу у 2,73 раза, а саме 50 млн 420 тис. гривень, чим забезпечило собі перемогу. "Ортопед" заснував у 2020 році Юрій Бондаренко, який у 2010-2018 роках очолював державне підприємство, власником якого тепер став. Приватна фірма є серйозним гравцем на ринку протезування та завдяки надбанню нових потужностей посилить свої позиції.

- Після того, як нас передали в управління ФДМУ, ситуація стала дуже "сумною", – розповів в розмові з "Телеграфом" один із колишніх працівників підприємства. – Звісно, були побоювання, що новий власник, якби він був з іншою сфери, міг би згорнути виробництво, відкрити готель чи щось на кшталт такого. Але можна сказати, що нам пощастило й викупила підприємство людина, що розуміється на протезуванні. Нікого не звільнила примусово ні в Полтаві, ні в філіях й, наскільки відомо, більшість працівників висловили бажання лишатися й отримують наразі вищі зарплати. Ремонтуються приміщення, відбувається модернізація виробництва, тож можна говорити, що це на сьогодні це найвдаліший приклад приватизації в протезно-ортопедичній галузі.

Ще одна історія приватизації є яскравим прикладом того, що всіх стригти під один гребінець ідея не дуже гарна. Мова про Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, що працює під брендом Dnipro.protez і є конкурентоспроможним та рентабельним, з крутими фахівцями та продукцією. Саме тому прагнення держави продати майновий комплекс, до якого входить нерухомість у Дніпрі, Запоріжжі, Кривому Розі (загальна площа 5691,7 кв. м) та три земельні ділянки площею майже 1 га, викликали спротив як у колективу, так й в організацій, що займаються питання протезування та військових. Зокрема, директор підприємства Олексій Штанько в коментарях медіа зазначав: "Приватизувати нас – це те саме, що продати в приватні руки будь-яку велику лікарню. Це буде прецедентом, який розв’яже руки". На підтримку цьому виступили з публічною заявою БФ "Пацієнти України" та ініціатива Protez Hub, і якій зазначалось:"Цілком раціонально виставляти на торги збиткові активи, які мали чи мають неефективний менеджмент. Лише в такому випадку, приватизація не виглядає, як рейдерство чи спроба прибрати конкурентів".

Натомість у ФДМУ проявили затятість й вже двічі намагався продати завод. В липні 2024 року придбати підприємство у Дніпрі спочатку пропонувалось за 114 млн 867 тис. гривень, але охочих викласти таку суму, до речі, найвищу в галузі, не знайшлось. Тож організатори знизили ціну на 50%, але й це не допомогло й аукціон було скасовано. "Телеграф" намагався дізнатися у директора заводу, чому склалась така ситуація й чи не змінило це позицію держави, але на пропозицію прокоментувати поточний стан речей Олексій Штанько не відгукнувся. Натомість його підлеглі, через яких запитання передавалось, лаконічно відповіли: "Нас не продали й не продадуть!".

При цьому у ФДМУ інший погляд на цей кейс. У відповіді на запит нашого видання у Фонді визнали: Дніпропетровське протезно-ортопедичне підприємство (так само як і колеги з Вінниці) у I першому кварталі 2025 року спрацювали з прибутком! Але рішення про припинення приватизації стосовно Dnipro.Protez не ухвалювалось і "на сьогодні об’єкт готується до приватизації". Спробують ще раз передати в приватні руки й Хмельницьке підприємство, що продовжує працювати у збиток, а також Харківське державне дослідне протезне підприємство, на яке у січні цього року не знайшли покупця за 3,1 млн гривень. Також на торги буде виставлене протезно-ортопедичне підприємство у Вінниці та аналогічний завод у Житомирі.

***

В найближчі роки запити на послуги протезування в Україні тільки зростатимуть, а пропорційно цьому й потреба у додаткових потужностях відповідних виробництв, їхній модернізації та кваліфікованому персоналі. При цьому на забезпечення штучними кінцівками як військових, так й цивільних в державному бюджеті виділяються значні кошти: у 2024 році – 5 млрд 853,9 млн гривень (з них 800 млн гривень, передбачені на біонічні протези, повернулись до бюджету), а на 2025 – 6 млрд 607,6 млрд гривень. Шалені суми, за які варто боротися, що й наразі спостерігається серед приватних компаній, які готові купувати державні підприємства за десятки мільйонів, щоб потім розраховувати використання їхнього потенціалу для отримання сотень мільйонів. Не зрозуміло тільки, чому держава, маючи відповідний фінансовий ресурс, не вкладається сама в розвиток й модернізацію виробництв, а активно позбавляється від майна. Це питання, як і інші, адресовані у вигляді запиту Місоцполітики, що формує політику щодо протезування, поки лишились без відповіді. "Телеграф" й надалі слідкуватиме за приватизацією в галузі й повідомлятиме про успішні та провальні аукціони.