На НВМК за участю Зеленського провели перші поховання: але як бути із судовою забороною?

На Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК) 29 серпня відбулися перші поховання полеглих героїв. Фактично — це було офіційне відкриття головного військового цвинтаря країни. Ховали солдатів, імена яких на сьогодні не встановлені.

У церемонії взяли участь президент Володимир Зеленський, спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, міністр оборони Денис Шмигаль та міністр у справах ветеранів Наталія Калмикова.

Поховання пройшли на тлі масових протестів місцевих мешканців Мархалівки, яких без жодних церемоній запроторювали до автозаків. А також в умовах недавнього судового рішення, яким відведення землі під НВМК визнано незаконним.

Взагалі, тема вшанування пам’яті полеглих українських воїнів, зокрема і створення з цією метою Національного військового меморіального кладовища (НВМК), є надзвичайно чутливою для українського суспільства. І точно не є тією історією, де прийнятні непрозорість, ігнорування думки громадськості, а тим більше будь-які протиправні дії.

Але відповідальне за будівництво цвинтаря Мінветеранів, схоже, останнім часом робило усе можливе, аби провокувати навколо НВМК скандал за скандалом. Спершу вибір досить сумнівних підрядників, потім відсутність прозорого архітектурного конкурсу й ігнорування екологічних аспектів. А от тепер – демонстративна відмова виконувати рішення суду щодо скасування передачі землі під військовий цвинтар. Та ще й можливий тиск на державних реєстраторів, який пахне рейдерством. З явним розрахунком, що перша церемонія — усе спише.

Теперішня участь президента в церемонії, фактично, легалізує будівництво НВМК. Але чи не варто Держустанові "НВМК", Мінветеранів та особисто міністру Наталії Калмиковій вийти зрештою до громадськості з притомною комунікацією, аби пояснити, як бути із судовою забороною і екологічними проблемами цвинтаря?

Гра в мовчанку щодо реальних проблем НВМК

Ще донедавна у державної установи Національне військове меморіальне кладовище (ДУ "НВМК"), яке відповідає за спорудження цвинтаря поблизу села Мархалівка Київської області, існував свій офіційний сайт на піддомені Мінветеранів — nmmc.mva.gov.ua. І нехай інформація на ньому була не зовсім повною та не надто оперативною, але давала хоча б загальне уявлення про те, як виглядатиме НВМК, і про хід його будівництва.

Зараз посилання https://nmmc.mva.gov.ua — веде в нікуди. Мабуть, у Мінветеранів просто закрили зовнішній доступ до сайту, зрозумівши, що навіть ті крихти інформації, які сайт містив, не зовсім корелювалися з реальністю. Тож дізнатися інформацію з перших рук про НВМК сьогодні змоги немає.

Не часто виходили у ефір з комунікацією щодо НВМК і головні відповідальні особи від Мінветеранів. А коли й виходили, то зазвичай говорили, що з НВМК все в повному порядку, тотально ігноруючи реальні існуючі проблеми цвинтаря.

Так, останнє повідомлення на сайті самого Мінветеранів, де згадувалося НВМК, датоване ще червнем 2025 року, коли головний куратор будівництва, перший заступник міністра Віктор Байдачний, зустрічався з родичами загиблих. З новини можна зрозуміти, що все відбувається за планом, і у НВМК не існує жодних проблем.

У міністра Наталії Калмикової у липневому коментарі також усе було в порядку: додатковий відкритий конкурс щодо загальної архітектури НВМК не потрібен, для зупинення робіт з будівництва НВМК немає жодних юридичних підстав.

Судове рішення: НВМК в Мархалівці взагалі під питанням

А тим часом, навіть попри проведення першої офіційної церемонії, проєкт НВМК перебуває під загрозою. 5 серпня Шостий апеляційний адмінсуд прийняв рішення, яке підтвердило рішення першої інстанції щодо незаконності передачі землі під НВМК.

Нагадаємо, Київський окружний адмінсуд ще 13 березня 2025 року визнав протиправними та скасував пункти розпорядження Київської військової адміністрації "Про вилучення та надання в постійне користування земельної ділянки зі зміною цільового призначення державній установі "Національне військове меморіальне кладовище".

З юридичної точки зору, проходження апеляції означає, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили. І тепер будь-яка діяльність сторонніх осіб на землі під Мархалівкою (а представники Державної установи "Національне військове кладовище" та найнята нею на тендері приватна фірма в контексті цього рішення саме такими особами і є) — вважається протиправною.

"Після того як апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, земля під Національний військовий меморіальний комплекс юридично не відведена. Тобто установа, яка офіційно відповідає за цей об’єкт, просто не має права там проводити якісь роботи. Якщо вони продовжують щось будувати, це вже відбувається поза правовим полем, і змусити їх зупинитися можуть як контролюючі органи, так і правоохоронці", — пояснює ситуацію у коментарі "Телеграфу" юрист Андрій Ставнюк.

Так, у випадку з НВМК таке рішення суду не надто приємне. Але у будь якій цивілізованій країні рішення суду має виконуватись. І особливо має їх виконувати сама держава, у нашому випадку — в особі Мінветеранів та підпорядкованої йому Держустанови "НВМК", які мають припинити будівництво. А у цей час шукати шляхи повернути історію з землею НВМК у законне русло, тим більше, що таки шляхи існують.

"Що стосується держави, то перший крок очевидний – касація. Якщо ж і Верховний Суд визнає попередні рішення законними, тоді можливі різні сценарії. Найпростіший — спробувати оформити землю вже іншим шляхом, наприклад через рішення Кабміну. У крайньому випадку — навіть ухвалити спеціальний закон, де парламент окремо пропише, що ця територія відводиться під Національний військовий меморіал. Є й варіант змінити сам статус землі. Скажімо, не оформлювати її як кладовище, а як землю оборони чи як об’єкт державного значення. Тоді і процедура буде зовсім інша, і легше буде обійти ті самі екологічні вимоги", — розповідає про можливі варіанти юрист Андрій Ставнюк.

Ну а у випадку, якщо й ці варіанти не спрацюють, лишатиметься варіант шукати інші локації для розміщення цвинтаря. Зате тоді це було б згідно з законом.

Держава – рейдер?

Але те, як повелися у цій ситуації державні органи, аж ніяк не нагадує цивілізований підхід. Скоріше – найгірші практики рейдерства. Держава просто вирішила ігнорувати судове рішення. Та ще й, схоже, натиснути на державних реєстраторів, аби ті також його ігнорували. Про це у нещодавньому досить емоційному дописі розповів нардеп 8-го скликання Борислав Береза.

"У цей понеділок звичайний український суд постановив: Право "Нацвійськового меморіального кладовища" на землю — скасоване. Запис про припинення внесли до Держреєстру. Рішення суду вступило в законну силу. Але всього за кілька годин у реєстрі знову з’являється… той самий запис про право користування тією ж ділянкою, за тією ж установою, але без запису про ПРИПИНЕННЯ! Взагалі це — злочин й рейдерство в чистому вигляді. Чи якщо цим займаються люди ОП, то це нормально? В Україні є закон?" — пише Береза і публікує копії відповідних документів.

Найпарадоксальніше в цій історії виглядає рішення "звичайного реєстратора" Ірини Садикової, яка бере на себе сміливість навіть не просто ігнорувати судову ухвалу, а трактувати її на свій розсуд, вказуючи суду на помилку і виправдовуючи так власні дуже сумнівні дії щодо збереження прав на користування землею за ДУ "НВМК".

Ну а керівництво ДУ "НВМК" своєю чергою бере на озброєння таке рішення реєстратора і використовує його як підставу продовження будівництва, ігноруючи позицію суду.

Керівник Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, який є одним із ініціаторів скасування відведення землі під НВМК, вважає, винні у такому ігноруванні потрапляють під кримінал.

"Будемо подавати на "невиконання рішення суду". А це вже кримінальна стаття. І на директора кладовища (директор ДУ "НВМК" Ярослав Пронюткін. — Ред.), якщо він звідти не прибереться, буде відкрито кримінальне провадження", — розповів у коментарі "Телеграфу" Борейко.

За словами еколога, попри рішення суду роботи на НВМК наразі тривають, так що перспективи висунення кримінального обвинувачення Пронюткіну стають все більш реальними.

"Зараз вони закопують державні гроші в землю. І тут зараз незрозуміла позиція уряду – ну, Шмигаль зрозуміло. Але ж Свириденко – вона під цим не підписувалися. Тому, напевно, могла б дати команду шукати альтернативне рішення, не на заповідній території", — вважає Борейко.

Екологічні проблеми НВМК нікуди не зникли

А тим часом проблеми з затопленням НВМК, про які низка екологів раніше говорила лише як про можливі, схоже, стають цілком реальними. Мережею ширяться фото, де вода стоїть як у викопаних під поховання ямах, так навіть на прокладених кам’яних доріжках.

"Воду вони регулярно відкачують, але вона там знову з’являється. Вода стоїть кругом, а технічна водойма переповнена. Все як ми й попереджали", — розповідає Борейко.

Пише про це і відома громадська активістка, дослідниця та авторка проєктів кладовищ Дарина Веретюк. За її словами, на території НВМК стоїть вода, газони гниють, дренажні системи не справляються навіть влітку.

"Періодично завозяться сотні тонн піску і щебню, аби таки приховати і засипати болото, раз за разом вистелається новий газон. На короткі інтервали це рішення рятує картинку. На жаль, лише картинку і лише інтервально. <…> Гроші не пахнуть, вода стоїть і гниє, жаби квакають у "тестових могилах", як вони це назвали. Цілий день тренується у вкладанні вінків батальйон почесної варти, пляц чекає завтрашнього (29 серпня. — Ред.) гонорового відкриття і приїзду його ясновельможності та потужно-незламності. По грошах це не найбільший із зелених корупційних шкандалів, звісно, — всього пару мільярдів, подумаєш", — зазначала Веретюк, відома своїм проєктом меморіального кладовища у Тернополі, буквально напередодні першої церемонії на НВМК.

Що вони збираються масштабувати?

Своєю чергою діючий військовослужбовець Тарас Іщик, відомий розробкою айдентики для ЗСУ, звернув увагу на зареєстрований нещодавно за підписом прем’єрки Юлії Свириденко у Верховній Раді законопроєкт щодо глобального масштабування "здобутків" НВМК.

За словами Іщика, Мінветеранів, яке розробником законопроєкту, намагається говорити про якусь стандартизацію у питаннях поховань військовослужбовців, але при цьому сам законопроєкт жодних притомних стандартів не містить. Там також повністю проігноровані й питання проведення архітектурних конкурсів, яке у випадку з НВМК викликало чимало претензій з боку громадськості, та інші важливі питання.

"Мінвет розповідає за якусь стандартизацію, але законопроєкт самих стандартів не містить, наприклад форми намогильних споруд віддають повністю визначати органам місцевого самоврядування. Чорний граніт, габро, з автоматом в повний ріст — роби, шо хоч, в нас демократія)… Відсутність умови архітектурних конкурсів, конкуренції ідей, відсутність списку обʼєктів, опису матеріалів, а також незалежного органу, який займатиметься реалізацією цих положень тощо матиме наслідком загрозу широкого поля для корупційних дій в контексті "своїх" архітекторів та підрядників, оцінку чому мали б дати правоохоронні органи. Міністерство ветеранів, яке не змогло відкрито і з залученням всіх сторін, які хотіли допомогти, побудувати Національне військове меморіальне кладовище просто і нахабно хоче масштабувати свій "досвід" на всю країну. Як завжди некомпетентно, хоча намір благий", — зазначає військовослужбовець

Надто далеко зайшли

Чи знали у Мінветеранів та ДУ "НВМК" про можливі проблеми в судовій площині з відведенням землі під цвинтар? Безперечно, знали. Місцеві мешканці Мархалівки від самого часу виділення землі (серпень 2023 року) протестували проти цього і не приховували, що будуть іти до суду.

Тому коли у березні 2024 року з’явилося рішення КОВА про передачу землі під цвинтар (те саме, яке сьогодні визнане незаконним), вже за три місяці (липень 2024 року) справа потрапила до суду. У цей час роботи ще не було розпочато, і навіть ще не було проведено конкурс на першу чергу спорудження НВМК, який відбувся лише в серпні 2024 року.

Чи знали у Мінветеранів про проблеми з екологією? Так само знали, адже про них ідеться навіть у висновках експертизи, проведеній на замовлення самої ДУ "НВМК".

Та у Мінветеранів часів Порхуна, схоже, проігнорували можливі ризики, замість того, аби прослідкувати, щоб з відведенням землі і екологією все було по закону. Згодом цю ж позицію продовжила і Калмикова, яка була призначена на початку вересня 2024 року, знову ж таки – коли активні роботи на цвинтарі ще не почалися, і її перший заступник Байдачний.

Ну а сьогодні складається враження, що керівництво Мінветеранів просто стало заручником своєї недалекоглядності. І вже просто не може дати задню у питанні добудови НВМК. Ще б пак: на цвинтарі проведено купу робіт, завезено тисячі тонн породи для підсипки, зрубано сотні дерев, витрачено мільярди державних коштів. І у випадку остаточної відмови у передачі землі під цвинтар – хтось за це буде відповідати. Може, навіть сяде. А відповідати ж не хочеться, тому й роблять чиновники вигляд, що у них "все окей". Тому так і спішили з проведенням першої церемонії.

Перші поховання пройшли, що далі?

Попри усі згадані проблеми, перші поховання на НВМК все ж відбулися. Зрозуміло, що у Мінветеранів розраховують, що участь президента поставить "публічну крапку" у справі претензій, які сьогодні висуваються до законності будівництва цвинтаря.

Але що справді робитиме Мінвет, коли й Верховний суд визнає виділення землі під НВМК незаконним? Або коли, не приведи боже, справдяться прогнози екологів і могили на цвинтарі "попливуть"? Продовжуватиме ігнорувати проблеми, як ігнорує запит редакції з схожими питаннями, який ми відправили ще кілька тижнів тому?

Залишається сподіватися, що пані Калмикова все ж набереться сміливості й вийде на люди з якомога повними роз’ясненнями. Ну, не заслуговує місце, де лежатть наші герої, аж такого негативного шлейфу, який зараз навколо нього створили.

Редакція буде слідкувати за розвитком подій. Не перемикайтеся.