Поминальні дні після Великодня: що нести на кладовище і чого не варто робити

День, коли українці вшановують пам’ять померлих після Великодня — Радониця (проводи, гробки) у 2026 припадає на 21 квітня. Для багатьох це не лише традиція відвідин кладовища, а й питання: що правильно приносити, як поводитися і чи справді важливі зовнішні обряди.

Священник Православної Церкви України, військовий капелан ЗСУ о. Тарас Видюк пояснив "Телеграфу", що ключове у цей день — не квіти чи їжа, а молитва і внутрішній стан людини.

Що потрібно нести на кладовище

Як наголошує отець Тарас Видюк, важливо, щоб поминання — це був духовний акт і найважливішою є молитва за душі. Та з огляду на практику відмови від пластикових квітів з огляду на екологію, "Телеграф" поцікавився, що краще використовувати.

"Сучасна практика використання пластикових квітів і вінків, на жаль, шкодить довкіллю, довго розкладається і забруднює землю, тому ми, як християни, покликані шанувати пам’ять наших рідних з любов’ю до Бога і до Його створіння, тому слід обирати більш екологічні способи. Найкращою альтернативою є живі квіти, декоративні рослини в горщиках або сухі букети з природних матеріалів. Вони прикрашають місце поховання, не шкодять природі та зберігають символіку шани та пам’яті. Також пам’ять можна вшановувати свічками та лампадками, обираючи екологічні варіанти, — пояснив священник. — Ці дії мають глибокий духовний зміст і допомагають нам підтримувати живий зв’язок із тими, хто відійшов у вічність".

Та найважливіше — духовна присутність, а не матеріальні дари, які допомагають живим виразити шану й любов до тих, хто вже помер. Проте є й певні звичаї, зазвичай не заведено приносити їжу, напої, дорогі речі, те що може швидко зіпсуватися.

Як правильно поводитися на цвинтарі та з чого почати поминальний день

Поминальні дні традиційно супроводжуються відвідуванням кладовищ, однак багато людей не до кінця розуміють, як поводитися правильно. Священник наголошує: головне — не зовнішні речі, а внутрішній стан людини та щира молитва. Щодо одягу — Церква не встановлює жорстких правил. Важливішими є повага та належна поведінка.

Найкраще починати поминальний день із храму — відвідати богослужіння, а вже потім іти на кладовище. На самому кладовищі варто дотримуватися тиші та стриманості. Гучні розмови чи недоречна поведінка порушують атмосферу молитви: "Не слід кричати, сваритися, або використовувати телефон у гучному режимі. Кожен приходить сюди з власним смутком і молитвою, тому важливо створити атмосферу тиші та благоговіння".

Коли людина виходить з кладовища, потрібно обернутися та зробити хресне знамення, попросити Бога про прощення і мир для душі померлого, висловити свої щирі спогади та благословення, радить священник. "Не важливо, скільки слів ви скажете, а те, щоб ваші думки і молитви були чистими та від щирого серця. Церква вчить, що саме така внутрішня молитва приносить душі спокій і втіху, а зовнішні слова — лише її супровід", — зауважив отець Тарас.

Чи можна приходити з дітьми на кладовище

Щодо дітей — їх можна брати із собою, але "коли вони можуть зрозуміти, що це місце молитви та пам’яті".

• Маленькі діти до 5–6 років ще не усвідомлюють значення молитви і шани до покійних, тому їхня присутність можлива лише на короткий час і під постійним наглядом дорослих.
• Діти віком 6–10 років можуть брати участь у відвідуванні кладовища: слухати пояснення дорослих, ставити свічки, молитися, допомагати доглядати за могилою.
• Підлітки 10 років і старше вже можуть повноцінно брати участь у поминальних днях, молитися і проявляти повагу до всіх присутніх.

Раніше "Телеграф" розповідав, що на Великдень не обов'язково нести паску на освячення, якщо її вже освятили до продажу. Можна навіть не ходити до храму — церква не забороняє святкування дома, якщо воно відбувається у вірі та з молитвою. Проте є особливості, які пояснив священник. Читайте у матеріалі: Як правильно святкувати Великдень. Священник пояснив, що не є помилкою та гріхом