Дорожче, ніж у Європі: що не так із державним інсуліном в Україні

Наприкінці 90-х Україна зробила те, що тоді здавалося стратегічно беззаперечним кроком. Держава вирішила більше не залежати від імпорту життєво необхідних ліків і побудувала власне виробництво інсуліну. Так у 1999 році запрацював "ІНДАР" – підприємство, яке мало гарантувати українцям доступ до критично важливого препарату.

Ідея була простою і зрозумілою: якщо країна виробляє інсулін сама, він буде доступнішим, дешевшим і стабільнішим у постачанні. Особливо важливим це було для сотень тисяч людей, які щодня залежать від цього препарату.

Але, як показала практика, в Україні працює інша, відмінна від класичної, логіка.

Станом на кінець минулого року, як показало дослідження (опубліковане у грудні 2025 року, — ред.), на українському ринку інсуліну тотально домінували іноземні компанії з часткою 82%. Для порівняння – у 2019 році українські виробники інсуліну займали частку 58% ринку.

Згідно з даними досліджень, данська Novo Nordisk на кінець року контролювала близько 46% ринку, французьким та німецьким компаніям належали інші найбільші частки. Їхні препарати лікарі називають стандартом якості, і саме їх найчастіше отримують пацієнти в межах державної програми реімбурсації.

А тепер згадаємо "ІНДАР", який мав стати лідером. Сьогодні на цьому ринку державний виробник присутній мінімально. Його частка на тому ж самому ринку ліків інсуліну становить, за даними досліджень, всього близько 6%.

Не питайте як це сталося, в нашій країні, з талановитими керівниками може бути все що завгодно. Препарат ХУМОДАР, який виробляє "ІНДАР", позиціонується як доступна альтернатива, але при цьому, і це саме парадоксальне – його ціна співвимірна, а нерідко і перевищує вартість закордонних аналогів.

Ось, наприклад, вартість в одній і тій же аптеці препарату з одним і тим же кодом Код АТС/ATX — A10A D01 в картриджах від "Індару" і польського виробника.

Тобто держава, яка свого часу створила підприємство, щоб зробити інсулін дешевшим, тепер продає дорожчий продукт, ніж приватні закордонні гравці. Цікава державна політика, погодьтесь.

Цей парадокс стає ще більш відчутним, якщо подивитися, як саме продукція підприємства потрапляє до лікарень. Значна її частина реалізується не напряму, а через мережу дистриб’юторів, що зазвичай значно піднімає вартість. У підсумку лікарні змушені переплачувати за ліки для українців.

І це ще не все. Іноземна компанія luraq Investment Limited, яка вже володіє близько 29% акцій держпідприємства, через суди намагається реалізувати "першочергове право" на викуп державної частки (понад 70%). Фактично може йтися про спробу отримати повний контроль над стратегічним підприємством без відкритого аукціону, без конкуренції і без ринкової ціни.

На цьому фоні виникає природне запитання: як так сталося, що підприємство, створене для економії бюджетних коштів, фактично, перетворилося на генератора витрат і може вийти з під контролю держави? Хто довів його до такого стану?

Знайомтесь: керівниця підприємства "ІНДАР" Любов Вишневська. Вона очолила його у 2012 році. Її контракт був укладений на три роки і завершився у 2015-му. Однак після цього вона не залишила посаду, попри, як писали ЗМІ, — "саботаж підготовки чергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар", невиконанням рішень Наглядової ради ПрАТ "Індар". Завдяки судовому рішенню її перебування на посаді фактично стало безстроковим.

І це, звісно, ще не все. За відкритими даними, керівниця "ІНДАРу" могла бути пов’язана з низкою приватних компаній, що працюють у фармацевтичному або суміжному секторі. Мова, зокрема, йшла про ТОВ НІМФА "РІДАН" та ТОВ "МФК"РІДАН – ІНЖИНІРИНГ", співвласницею яких досі є Вишневська.

Тут знову виникає питання: чи не може йтися про конфлікт інтересів, коли управління державним активом поєднується з участю у приватному бізнесі тієї ж галузі? Судячи з усього, пані Вишневська вважає, що конфлікту інтересів немає. Втім, саме перевірки відповідних органів мали б дати остаточну відповідь на це питання.

За останні роки "ІНДАР", як свідчить наведена вище аналітика, стабільно втрачає позиції. За даними YouControl, це відобразилося на прибутковості – якщо у 2022 році мова йшла про майже 32 млн грн прибутків, то минулого року це було 16,2 млн грн, а за 2025 рік 12,4 млн грн. Загалом підприємство втратило майже дві третини своїх доходів.

У різні роки правоохоронні органи вже звертали увагу на діяльність підприємства. Зокрема, йшлося про можливі зловживання під час закупівель, використання посередницьких структур і фінансові операції з ознаками виведення коштів. На цьому фоні падіння доходів і загальна динаміка діяльності можуть виглядати як ознаки кризового стану та можливого використання непрозорих схем збагачення. Корупційні скандали супроводжували підприємство і раніше, однак жодне з цих розслідувань не завершилося обвинувальним вироком.

При цьому рівень вартості основних засобів компанії неухильно падає – за 5 років скоротившись майже на 40%.

Це означає поступову втрату тієї самої фармацевтичної автономії, заради якої підприємство будували.

У підсумку історія "ІНДАРу" виглядає як поступове витіснення державного виробника з ринку. Частка підприємства скоротилася до мінімуму, продукція, схоже, втрачає конкурентність, фінансові показники падають, а управлінські рішення залишаються без публічного пояснення.

І тут уже складно робити вигляд, що нічого не відбувається. Варто замислитися, чи не доводять "ІНДАР", часом, планомірно до банкрутства? А далі може відбутися перехід активу під контроль нових власників.

Як ми вже зазначали вище, у правоохоронних органів останні роки до "ІНДАРу" дуже багато питань. Але між тим, керівник підприємства, Любов Вишневська, схоже, постійно знаходить можливість не бути притягнутою до відповідальності.

Чи не схоже це на класичний сценарій, коли підприємство роками доводиться до занепаду, створюються умови для його передачі у приватні, зокрема іноземні, руки? Чому держава не реагує на це? Питання до правоохоронних органів та профільних структур, зокрема Фонду Держмайна України, який досі не озвучував публічної позиції з цього питання.

Саме тому сьогодні до держави є кілька невідкладних питань, які потребують пояснень.

Чому Любов Вишневська продовжує очолювати "ІНДАР" після завершення контракту, і чому держава, яка контролює підприємство, не змінює керівництво?

Чому за наявності ознак конфлікту інтересів і зв’язків Вишневської з іншими фармацевтичними структурами не було проведено перевірок і ухвалено рішень щодо керівництва?

Чому досі не проведено розслідування можливого штучного ослаблення "ІНДАРу" та виведення його з-під контролю держави?

Відповіді на ці питання потрібні якнайшвидше. В країні триває війна, а мова йде про людей з діабетом, для яких доступ до інсуліну є критичним. Будь-яким зловживанням у цій сфері слід покласти край швидко і без зволікань.