Лелеченята Грицика й Одарки змусили похвилюватися українців: науковець розповів про їх перший політ

У родині зіркової пари лелек Грицика та Одарки, що гніздяться в селі Леляки під Пирятином на Полтавщині, неабияка подія: всі їхні четверо дитинчат стали на крило.

Це відбувається з року в рік, але щоразу це дуже очікувана й хвилююча подія.

— Момент відльоту з гнізда один із найскладніших у житті птахів, — зазначив у інтерв’ю "Телеграфу" Анатолій Подобайло — доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру "Інститут біології та медицини" Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат біологічних наук, за сумісництвом провідний науковий співробітник Національного природного парку "Пирятинський". Нагадаємо, що це саме йому належить ідея запустити цілодобовий стрім з найближчого до його будинку в селі лелечого гнізда з науковою метою.

Харчові рекорди і жаб’яча дієта

— А чому зараз найскладніший момент, Анатолію Віталійовичу?

— Тому що весь наш простір, ви ж бачите, пронизаний електричними дротами. І перші польоти пташенят можуть мати трагічні наслідки. У Леляках цьогоріч одне з лелеченят з сусіднього гнізда ледь не загинуло під час першого польоту. Повертаючись назад, не дотягнуло до "аеродрому" й сіло на дах ближньої хати. Та не втрималось й зісковзнуло на землю. А у дворі собака бігала. Добре, що пес не зачепив невдаху й та обійшлась переляком. Однак самостійно піднятися в повітря на закритій території пташеня не могло. І так сиділо на землі, аж доки я не відніс його на простір, де воно вже змогло полетіти.

Саме у цей час, коли птахи вчаться літати, вони досить часто травмуються: то у проводах заплутаються, то об щось стукнуться на льоту й зламають крило чи ногу. Буває, гинуть.

Мені здається, оця небезпека приблизно така ж, як і небезпека, коли батьки викидають найслабше дитинча. Тільки тут страждають найменш вправні. Та в цьому й полягає природний добір.

— Завдяки цілодобовому стріму ми тепер знаємо, що перед вильотом пташенят з гнізда батьки різко зменшують кількість харчувань своїх підрослих дітей. Це для того, щоб вони скинули вагу й змогли піднятися у повітря? Чи щоб заохотити їх самим шукати їжу?

— Думаю, це поведінкові навички дорослих птахів.

У молодих злетіти в небо є два стимули. Перший — закладена в них внутрішня мотивація до польоту. Коли вони бачать вгорі дорослих птахів, у них виникає потяг приєднатися до зграї. Другий мотив — голод. А зайва вага для першого польоту справді зайва.

Ми зафіксували: коли діти були маленькими, батьки приносили їм їжу в дзьобах максимально 20 разів на добу. 17 червня був установлений рекорд — 25 годувань на добу! А перед вильотом — мінімум шість разів. Тобто, зменшили кількість годувань втричі!

Звісно, лелеченята на такій "дієті" схудли. Вірогідно, маса жиру у них зменшилась. Зате вони могли наростити грудні м'язи, часто махаючи крилами.

У цей період, як ми помітили, Грицик з Одаркою проводять у гнізді мінімум часу. Прилетіли, зригнули те, що принесли у шлунку, й бігом полетіли.

То лапки з дзьоба виглядають, то хвіст стирчить

— Підлітки б’ються за їжу?

— Битись не б’ються, але конкуренція між ними шалена. Вони настільки швидко ковтають їжу, що нам навіть не вдається роздивитися на відео, чим саме годують їх батьки. Там такий ґвалт стоїть у ці моменти! Крилами так лопотять, що аж гай шумить!

— Минулого року, пригадую, Грицик з Одаркою часто приносили в гніздо вужів і навіть зайченя. Як із кормом було цьогоріч?

— Так, рік тому було значно більше вужів. А в цьому році дорослі лелеки нічого крупного практично не приносили, за винятком крота. А якщо й приносили, можливо, то ми не змогли роздивитися. У раціоні переважали черв'яки, слимаки, п'явки, личинки, жаби.

Плазуни, вочевидь, у період зимових морозів постраждали, тому їх було менше.

А маленькими, бувало, лелеченята то жабу цілою ковтнуть, а з дзьобика ще пів години лапки виглядають, то ящірку, а її хвіст стирчить…

— Батьки вчать своїх дітей полювати на здобич?

— Ні, цим вони не займаються. Звісно, можуть ходити разом з дітьми, але це не означає, що показують їм клювами, де жабка, а де вуж. Думаю, малеча сама ідентифікує їстівну живність. За два місяці, поки росли, вивчили своє меню й розуміють, що треба хапати. Однак батьки надовго все ще не випускають дітлахів зі свого поля зору. Намагаються тримати їх під контролем. Сидять на стовпах у Леляках і звисока спостерігають за ними. Десь на кілометр бачать.

П’ять годин: політ нормальний

Першою з батьківського гнізда 20 липня вилетіла Мрія, яка вилупилась третьою. Їй було 62 дні від народження, а її політ тривав без малого не 4 хвилини. Наступного дня "подвиг" сестри повторив Лельович — 65-денний первісток Грицика та Одарки. Втім, хто його батько, достеменно невідомо. Можливо, і молодий лелека Лель, з яким Одарка встигла покохатись в очікуванні з вирію Грицика. Тому-то завсідники чату "Лелека Грицько" дали йому ім’я з натяком. Лельовичу було 64 дні, коли він зважився на те, щоб покружляти над Леляками. Зате його політ тривав удвічі довше — 7 хвилин і 44 секунд. Наступним на крило став Махаон, який з’явився на світ другим. Слідом за ним з гнізда знову вилітала Мрія й була відсутньою понад годину. Найменша ж Ніка вилетіла останньою, 23 липня, коли їй виповнилось 64 дні. Учасники чату спочатку хвилювалися, що вона ніяк не зважиться на політ, а потім ще більше хвилювались, що не повертається до гнізда. Її не було цілих п’ять годин!

— Видно, десь сіла на дах і сиділа там, доки не наважилася знову злетіти, щоб повернутися в гніздо, — припускає Анатолій Подобайло. — Мрія, певно, ніде не присідала, тому швидко й повернулась. Тобто, все дуже по-різному буває.

— А чи не рано ви закільцювали пташенят? Зазвичай вони після цього стають на крило через пару тижнів, а то й раніше. Цього ж року — аж через три тижні почали літати.

— Два-три тижні — цілком нормальний термін. Важливо, щоб на момент кільцювання кістка на нозі була сформована і її діаметр згодом не збільшився. Та куди важливіше не запізнитися з кільцюванням. Бо якщо тільки пташенята почнуть підстрибувати в гнізді, то в руки орнітологам уже не дадуться й можуть вистрибнути з гнізда та розбитись.

А з деяких інших лелечих гнізд у навколишніх селах молодняк випурхнув десь на тиждень раніше за наших. Швидше всього, що вони й вилупились раніше.

Коли зникає голос, з’являється клекіт

— Які зміни відбулись у лелеченят за час з моменту кільцювання?

— Очевидно, що вони трішки підросли й оперення стало більшим. 18 липня вони вперше ночували у гнізді не лежачи, а стоячи на одній нозі. Ще у них зник голос і тепер уже клекочуть, як дорослі.

— Чому зникає голос, цікаво?

— Вірогідно, малим він потрібен для того, щоб привертати до себе увагу і випрошувати їжу, перш за все. Вони видають різні звуки: писк, кавкання, булькотіння, нявчання, скавучання… Але в міру дорослішання (це моя версія) нижня гортань у лелек, де знаходиться голосовий апарат, редукується, тобто, зменшується, щоб не заважала ковтати велику їжу цілою.

Як зазначає модераторка ютуб-каналу "Лелека Грицько" Ірина Саражинська, "у лелек білих атрофовані голосові м’язи, тому вони не можуть створювати складні вокальні сигнали, як багато інших видів птахів. Але у них розвинутий характерний спосіб спілкування — клацання дзьобом. Клекіт відіграє важливу роль у соціальній взаємодії птахів: вони використовують його для вітання, вираження емоцій, демонстрації домінантності. Лелечий клекіт залежно від ситуації та обставин може змінюватися за тембром, ритмом та інтенсивністю. А ще можна почути загрозливе лелече "кша", коли птахи захищають своє гніздо від нападників".

Молодняк опановує науку виживання на луках

— Перед вильотом лелеченята певний час тренуються у гнізді, розминаючи крила й підстрибуючи…

— Так, підстрибування, яке триває тижнів зо два, свідчить про готовність до польоту.

Згодом дітвора може зависати над гніздом, ловлячи вітрові хвилі — на висоті вітер завжди сильніший й там зручніше їх ловити.

— Уже зараз глядачі ютуб-каналу бачать удень гніздо здебільшого пустим. Коли молодняк покине його назавжди?

— Нині, як пишуть, завсідники чату, Лельович, Махаон, Мрія і Ніка "опановують науку виживання" на луках. За спостереженнями глядачів, вони навіть поправились на самостійних харчах. Хоча не виключено, що живуть і впроголодь. Всі дикі птахи і тварини живуть впроголодь. Це філософія природи.

Думаю, ще з тиждень вони повертатимуться ночувати у гніздо. А батьки підгодовуватимуть їх увечері перед сном. Це один із стимулів, аби діти поверталися на ночівлю додому, а не бовталися серед ночі хтозна де. Та настане час, вони приб’ються до зграї молодих ровесників, які ночують на луках, потім відлетять у вирій.

— А Грицик і Одарка нарешті перебазуються зі стовпів у спорожнілу рідну оселю?

— Так. Зазвичай дорослі птахи відлітають у теплі краї за пів місяця після відльоту дітей.

Імена за донати

— Я знаю, ви вже зробили облік лелечих гнізд і кількість молодняка у національному парку та на межі з ним. Які цифри зафіксували?

— Цього року з 86 гнізд п’ятеро виявились порожніми. А у 81-му виросло загалом 226 пташенят. Одна пара, що гніздиться у селі Каплинці, виростила п'ятеро дитинчат. У чотирнадцяти гніздах ми нарахували по четверо пташенят, у сорок одному — по троє. У решті — по двоє чи по одному.

За останні роки це найкращі показники, хоча лелеки загніздилися дещо пізніше, аніж зазвичай. Вважаю, цьому сприяло помірно тепле літо, без тривалих спек, що забезпечило хорошу кормову базу для буслів.

— Насамкінець, Анатолію Віталійовичу, розкажіть, як підписники ютуб-каналу "Лелека Грицько" обирають імена для лелеченят.

— О, це все дуже серйозно. У конкурентній боротьбі. Навколо кожного традиційно до появи іншого пташеняти точаться дискусії прихильників та противників. Перемагає той, хто зробить найбільший донат на підтримку ЗСУ. Два роки тому ютуб-канал "Лелека Грицько" впровадив таку ініціативу. Знаю, Ніку назвала жінка, яка задонатила 10 тисяч гривень. Френк з Німеччини назвав Мрію. Марина відстояла своїми коштами оригінальне ім'я Лельовича. А Максим зі США дав ім’я Махаону. До речі, серед прихильників леляківських лелек — велика американська спільнота, в тому числі секретарка Спілки українських американок, яка відправляє найбільше донатів.

Зараз, до речі, закриваємо збір на екофлоу для 314-го батальйону. Комунікує з військовими й організовує збори на їхні потреби волонтерка Юлія Сабова з Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Наскільки я знаю, наші лелеколюби перерахували таким чином на ЗСУ вже понад мільйон гривень. І пік зборів припадає якраз на період, коли лупляться пташенята.

Раніше ми писали про замах на пташеня у найвідомішому лелечому гнізді України.