Режим Лукашенка може впасти швидко. Це найслабша ланка путінської машини, — радник Тихановської

У січні 2025 року у Білорусі пройдуть президентські вибори — підтримуваний Росією диктатор Олександр Лукашенко вже оголосив про свої плани балотуватися на наступний термін. У президентському кріслі він сидить вже 30 років і, схоже, не прагне щось змінювати.

Про терор, який Лукашенко влаштовує проти білорусів, перспективи падіння режиму диктатора та вплив цього на Кремль в інтерв’ю "Телеграфу" розповів Франак Вячорка, головний радник лідерки демократичних сил Білорусі Світлани Тихановської.

Ці "вибори" — не переломний момент

— Лукашенко заявив, що "вибори в Білорусі пройдуть чисто та акуратно". Варто розуміти, що їхній сценарій та результат уже завчасно прописані?

— Це більш буде схоже на військову операцію, ніж на справжні вибори. У Лукашенка травма після 2020 року, коли він майже втратив владу, допустивши альтернативу до голосування.

*У серпні 2020 року ЦВК Білорусі заявила про перемогу на виборах Олександра Лукашенка. Його головна опонентка Світлана Тихановська, як повідомлялося, набрала більше ніж 10% голосів виборців, посівши друге місце. Результати голосування були сфальсифіковані режимом Лукашенка. Після цього в країні розпочалися масові акції протесту.

Зараз не буде ані інших кандидатів, ані спостерігачів, ані навіть якоїсь імітації виборчого процесу та підрахунку голосів. Йому треба зробити це швидко, тихо, взимку, коли мінус 30 градусів на вулиці, і люди зайвий раз не виходять. Тому що він боїться протестів.

І щоб потім сказати: "Перегорнімо сторінку та удамо, що не було 2020 року, не було Тихановської, і будемо вести справи звичним чином".

Першою чергою ці вибори робляться для самого Лукашенка і для його психологічного стану. Ні для білорусів, ні навіть для Заходу.

Для самого Лукашенка, щоб повернути якесь відчуття, що він все ще президент, тому що навіть його оточення вже в це не вірить. Сприймає його буквально як маріонетку Путіна.

— Я читала, що він навіть заборонив будь-які опозиційні партії. Як режим бореться з будь-яким проявом іншої думки?

— Всі партії протягом останніх двох років ліквідували, всі лідери політичних партій або ув'язнені, або в еміграції чи екзилі. Всі, хто будь-коли жив за кордоном, не можуть балотуватися. Ні Тихановська, ні Латушко (колишній міністр культури РБ, заступник керівника Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі. — Ред.), ніхто в принципі.

Навіть якщо ви п'ять років тому рік мали якусь посвідку на проживання за кордоном — все, вже не можете бути президентом. Ми ще жартуємо, що зараз буде закон, що президентом може бути людина тільки з досвідом роботи президента.

— Так, і тільки з 30-річним досвідом.

— Так. Спойлерів (кандидатів на виборах, які не мають шансів перемогти. — Ред.), яких він призначив, ми вже знаємо. Це люди з найближчого фан-клубу Лукашенка. Там якийсь комуніст, якийсь ветеран, прессекретарка міліції, і всі вони виступають під лозунгом "Ми йдемо підтримати Лукашенка".

Тому ми закликаємо не визнавати ні Лукашенка, ні його вибори, ні його владу. 2020 року білоруси сказали, що вони за демократію, за свободу, за європейський шлях розвитку. Світлана Тихановська представляє Білорусь до нових справжніх виборів.

Для нас нічого не змінюється, і для наших партнерів, ми сподіваємося, також.

— Власне, яка стратегія демократичних сил Білорусі на ці вибори? Як ви працюєте і з Заходом, і з білорусами, щоб донести свою позицію?

— Важливо показати, що це фарс. Не дати Лукашенку перегорнути сторінку.

Максимально зафіксувати не тільки порушення, які відбуваються в рамках виборчого процесу, але й весь терор. Ми бачимо перед виборами масову зачистку. Протягом останніх кількох днів затримали до ста людей в різних частинах Білорусі. Їх затримують за коментарі, за білоруську мову.

Той, хто колись працював в недержавних організаціях, навіть 10-15 років тому, відразу стає ворогом народу, як і вся його родина. Зараз така ситуація, що навіть дітей людей, які будь-коли в житті сиділи в тюрмах, не беруть до шкільних театрів, не дозволяють виступати, зніматися в рекламі. Це просто як в радянські сталінські часи.

Тому наше першочергове завдання — показувати це. Друге — домогтися невизнання цих виборів і Лукашенка від міжнародної спільноти.

У день виборів ми закликаємо людей просто бойкотувати їх. Та оскільки громадян заганяють примусово на дільниці, закликаємо, щоб голосували проти всіх з метою показати протест.

Та я не думаю, що ці вибори щось змінять. Це не наш переломний момент. Скоріше такий момент буде пов'язаний з перемогою України, яка для нас набагато важливіша.

Але ще одне наше завдання — мобілізувати прихильників, показати білорусам альтернативу. Європейську, мирну, демократичну.

Лукашенко жене та затискає нашу країну в Росію, а ми показуємо, якою може бути альтернатива. І потрібно працювати з номенклатурою, де люди теж не підтримують Лукашенка так, як йому хотілося б.

"Росія дешево контролює Білорусь руками Лукашенка"

— Про вплив Росії. Чи можна очікувати, що після виборів ще більше посилиться тиск і вимоги Путіна до Лукашенка?

— Я просто не знаю, що може бути більше, тому що будь-яка окупація чи російська формальна влада призведе до бунту, протестів, нестабільності, а ні Путін, ні Лукашенко не мають сил, щоб відкривати новий фронт. Для Путіна і для Лукашенка статус-кво супервигідний.

Лукашенко дає військову продукцію, допомагає обходити санкції, надає повітряний простір для шахедів, коли треба – для танків. Максимум, який Лукашенка може зробити без ризику для себе і для Путіна, вже є. Міграційна криза, щоб Польща замість підтримки України витрачали гроші на захист кордону, вже робиться.

Росія дешево контролює Білорусь руками Лукашенка, і це розглядає як військові витрати. І це набагато дешевше, ніж справжні військові витрати, які вона несе в Україні.

— Симбіоз двох диктаторів продовжить існувати в такому ж вигляді.

— Так.

— Були деякі повідомлення, в тому числі в російських медіа, що начебто Лукашенко мав якісь контакти з представниками Заходу. Вам щось відомо про це, і про що могли бути ці контакти?

— Я думаю, що це маячня. Лукашенко дуже часто видає бажане за справжнє, з ним ніхто не спілкується на високому рівні, тому що не сприймає. Але, може, йому наснилося, або приїхали якісь лобісти. Існує ж багато лобістських кампаній, в тому числі фінансованих Росією, задача яких – відмивати імідж диктаторів, потім їхати на Захід і казати: "Ну, не все так однозначно". І, можливо, якусь таку зустріч йому зорганізували, але ніхто з наших партнерів таких зустрічей не проводив з ним.

За допомогою західних країн у нас є комунікація в справі звільнення політичних в'язнів. Але ми бачимо, що Лукашенко боїться, не звільняє навіть тих, хто вмирає у в'язницях.

При цьому Лукашенко хотів би бути за столом переговорів по Україні. Він про це дуже часто каже. Це його ідея фікс. Він боїться, що коли Росія програє, коли буде якась зміна ситуації, то впаде його влада.

Лукашенко – це найслабша ланка путінської військової машини. Це багато хто не розуміє на Заході. Що коли впаде Лукашенко, це буде ударом по Путіну. І це може спровокувати і протести, і бунти, в тому числі в Росії. Це буде мати великий вплив.

Присутність на переговорах – це для нього і суб'єктність, і можливість вплинути на ситуацію, і вижити. Незалежно від того, як буде розвиватися ситуація.

— Продиктована страхом нав'язлива думка, що він обов'язково має десь сидіти за якимось столом переговорів.

— Ідея фікс – бути важливою людиною. Він справді вірить, що він – пуп землі, що все навколо нього крутиться.

І це така шизофренія, яка протягом 30 років тільки посилювалася. Він справді вірить, що всі дивляться на нього, бояться, заздрять, тому що він такий крутий.

Це людина радянської епохи. Вона цивілізаційно не адаптувалася до нової реальності та керує тими ж методами, тільки з допомогою технологій, які з'явилися. І присутність, якийсь статус для нього мають велику вагу.

Як 2014 року, коли почалися Мінські переговори. Лукашенко був таким щасливим, що до нього приїжджали Олланд і Меркель, він досі згадує це з захопленням. А зараз у нього такого немає. Це його мучить. Плюс він уже старий. Я думаю, що його падіння буде дуже швидким, неочікуваним.

І тут найважливіше — нам треба бути підготовленими. Мати свої інституції, свої відносини з Україною та Заходом, щоб перейняти владу і не дати Росії зіграти свій сценарій.

— Що має робити Захід у такій ситуації? Часто кажуть про те, що світ має бути готовий до розпаду Росії та продумувати сценарій, як це може виглядати. А як Захід має підготуватися до того, що режим Лукашенка може впасти?

— Ми розробили такий план на випадок надзвичайної ситуації. Що роблять білоруси, що робить Захід, що робить номенклатура. Дуже важливо буде гарантувати, що, по-перше, диктатура не повториться, і російський реванш не відбудеться.

Та білоруське суспільство не приймає Росію. Їй не вдалося збудувати свою п'яту колону. Насправді Лукашенко і є російською п'ятою колоною в країні. Тому Заходу дуже важливо тримати Білорусь на порядку денному.

Друге — коли ми говоримо про мир в Україні, важливо казати, що російська військова присутність повинна бути елімінована не тільки в Україні, але також в Білорусі. Інакше це буде завжди загрозою для України і всієї Європи.

Третє — важливо підтримувати демократичну альтернативу. Адже ті інститути Тихановської, які нам вдалося збудувати за ці роки — це інституційна альтернатива, суб'єкт, який може претендувати на владу і має на це легітимність, право та авторитет.

Заходу треба буде ухвалювати нестандартні рішення, щоб підтримати Білорусь у критичний момент. І забезпечити транзит, реформи. Ми зараз бачимо на прикладі Україні, наскільки допомога Заходу важлива.

І так само буде потрібна підтримка в критичні для Білорусі моменти, щоб витягнути нашу державу з російських зубів та лап.

— Ви згадали, що кінець Лукашенка може бути раптовим і швидким. А що може стати каталізатором цього? Його вік чи несприйняття оточенням?

— Ми робили таке планування, є сотні можливих сценаріїв.

Просто ситуація волатильна, і влада нестабільна. Це як вертикаль влади, склеєна скотчем після 2020 року, яка якось тримається, але дуже чутлива до будь-яких політичних змін.

Наприклад, бунт Пригожина (заколот у Росії, організований ватажком ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним влітку 2023 року. — Ред.). У Білорусі ми відчули це просто як 2020 рік. Відразу були контакти, запитання "Що нам робити, коли йдемо на палац президентський?" Суспільство дуже швидко прокидається, як тільки бачить вікно можливостей.

Я гадаю, що можуть бути або внутрішні зміни, або номенклатурний переворот. Може бути економічна криза, тому що економіка теж нестабільна, залежить виключно від Росії. Вся влада Лукашенка тримається на російських субсидіях.

І врешті — перемога України, чи домовленості по Україні. Це точно буде ударом. І першим паде не Путін, а Лукашенко.

Зараз ситуація подібна до розпаду Радянського Союзу, який не дозавершився. І зараз ми бачимо ніби другу фазу цього розпаду. Я думаю, що Білорусь буде першим таким кроком в черговій фазі цього розпаду.

Гадаю, що і помилки Лукашенка теж можуть відбутися, тому що він, як бачимо, неадекватно сприймає ситуацію і не має внутрішньої підтримки. Здоров'я — це вже найменш передбачувано. Але такі диктатори також вмирають, хоча і мають гарну медицину.

Зараз він виглядає дуже погано. Бачимо, що і думки свої формулює не дуже зв'язно. Тому на випадок фізичної смерті теж треба мати план дій.

— Мені траплялася інформація, що в нього діабет. Але це було на рівні повідомлень Telegram-каналів.

— У диктатурах ніхто вам не скаже, що диктатор хворіє. Вони ж "святі". Як би погано Лукашенко не виглядав, свою роботу зробить пропаганда або з фотошопом, або з поясненнями, чому він мав такий вигляд.

Правди ми не знаємо, але бачимо, що стає менше його публічних появ. Він менше працює. Бачимо, що вже немає тієї енергії.

Помста політв’язням

— І ще маю запитання стосовно долі політв’язнів та затримань. Ви сказали, що зараз їх відбувається навіть більше, ніж раніше. Тобто, про яку кількість людей у тюрмах можна казати, і як ви працюєте над їх звільненням?

— 2020 року садили на терміни від двох до п’яти років. І зараз вже багато хто вийшов.

Але після 2021 року почали садити на 10, 15, 20 років. Ми стабільно маємо цифру 1400 політичних в'язнів, але це тільки тих, про кого ми знаємо, і про кого родина дозволила опублікувати інформацію. Думаю, що додатково близько двох тисяч, а може і більше, тих, про кого ми не знаємо.

Бо люди, які виходять, розповідають, що там пів в'язниці — політичні в’язні, але не визнані такими, тому що родина боїться. Коли ти політв’язень, умови утримання набагато гірші, людей катують. Вчора дізналися про чергову смерть політичного в'язня.

Минулого року помер один з найбільш відомих білоруських художників Олесь Пушкін, теж політичний в'язень. І це драматично.

Ми знаємо, що Марія Колесникова, яка була одним з символів протестів 2020 року, зараз важить близько 40 кілограмів, має серйозні проблеми за здоров’ям та може просто не пережити листопад. Але Лукашенко все одно її не випускає. Настільки ця помста в ньому живе.

Сергій Тихановський вже 600 днів в режимі інкомунікадо. Світлана не знає, де він, чи живий. Жодної інформації. Ні листів, ні комунікації, ні адвокатів. Тому що всі адвокати, які боронили в'язнів, самі стали ув'язненими.

Це як сталінський терор. Ми раніше про це читали в книжках, а зараз це стало нашою реальністю. Мені здається, що в Білорусі репресії навіть гірші, ніж в Росії. І за кількістю, і за масштабністю, і за жорстокістю.

Тому ми часто думаємо, що не варто зараз людей на публічний протест кликати, тому що це веде до більшої кількості в'язнів, яким потрібна допомога. Допомогу зараз теж складно передати до Білорусі. Ми продумуємо безпечні способи спротиву.