Зустріч Трампа з реальністю: чого тепер Китаю, Ірану та КНДР чекати від США

Приголомшлива перемога на президентських виборах у США Дональда Трампа фактично ознаменувала повернення до дипломатії "угод" та прагматизму з боку Вашингтону, відкидаючи ціннісні орієнтири. Новообраний президент відновить власну політику більшого економічного протекціонізму, що погіршить відносини з країнами ЄС та Канадою, спробує "завершити війну в Україні за 24 години" та розпочне нову торгову війну з КНР.

Проте світ вже далеко не той, що у 2020 році, коли Трамп ще був президентом. З перших днів його адміністрації лідеру США доведеться зіткнутися з опором об’єднаного союзу автократій, котрі працюють на ліквідацію гегемонії Сполучних Штатів Америки, і тут спроби домовитися навряд чи допоможуть. Яку політику стосовно Китаю, Ірану та Північної Кореї буде вибудовувати Дональд Трамп? Та чи зможе він стримати автократії, не допустивши нових військових конфліктів?

Велика китайська стіна

У своїй політичній діяльності 45-й і тепер вже 47-й президент США називав КНР головною загрозою для його країни. Під час першого терміну Трампа тривала довга торгова війна між Вашингтоном і Пекіном, з підвищенням мит та обмежень на імпорт товарів китайського виробництва. Економічне піднесення Китаю, з погляду республіканців, загрожує американському бізнесу, тому протекціоністські заходи будуть впроваджені насамперед проти продукції з Піднебесної. Дональд Трамп з високою ймовірністю відновить торгову війну з Китаєм, із запровадженням 60% тарифів на китайський імпорт та 20% — на імпорт з інших країн.

Китай висловив сподівання на "мирне співіснування зі США" у день президентських виборів через розуміння загрози повернення Трампа до Білого дому. Нова адміністрація прискорить відокремлення Пекіну від ланцюжків постачання критичних технологій, змушуючи КНР інтенсифікувати зусилля щодо збільшення власної технологічної самодостатності. Економічний тиск США зумовить подальше торгове зближення Китаю з Росією, а також посилення створення незалежної від Америки економічний простір в Південно-Східній Азії.

Питання стримування КНР – єдина річ, яка реально об’єднує Республіканську та Демократичну партії США, тому у будь-якому випадку на Пекін чекало лише загострення боротьби з Вашингтоном. Небезпечним питанням залишатимуться ситуація у Південнокитайському морі та навколо Тайваню, де Китай у наступні 4 роки буде перевіряти Дональда Трампа на міцність, проводячи провокації або навіть агресивні дії. Без сумніву, новому президенту США доведеться зіткнутися з новою тайванською кризою, у випадку блокади китайськими ВМС Тайваню або створення карантинної зони навколо острову. У Пекіні активно готуються до такого сценарію, модернізуючи флот, ракетні та десанті роди військ. Враховуючи ізоляціонізм Трампа і його небажання вступати у нові війни, виникає серйозне питання щодо того, чи будуть США готові у збройний спосіб захищати Тайвань.

Не в останню чергу на ймовірність такого розвитку подій буде прямо впливати російсько-українська війна. Якщо США припинять надавати військову допомогу Україні та змусять Київ пристати на невигідні умови перемир’я з Росією, то КНР розуміючи слабкість безпекових гарантій Вашингтону, вдасться до активних дій проти Тайваню.

Потенційний розкол Європи через політику Трампа надасть Китаю змогу посилити власний політичний та економічний вплив в ЄС, на Балканах та у Східній Європі, над чим довгий час працює китайська дипломатія. Пекін регулярно закликає Європу до автономії, таким чином сподіваючись відокремити регіон від США. За президентства Трампа такий процес може принести позитивні для Сі Цзіньпіна результати.

Ірану приготуватися

Повернення Трампа в Білий дім розглядається в Тегерані як серйозна загроза, насамперед у збільшенні економічного тиску та загрозі дипломатичної ізоляції на Близькому Сході з боку арабських країн. Президент Ірану Масуд Пезешкіан неодноразово виступав за відновлення діалогу із Заходом щодо ядерної програми і послаблення санкцій, проте з приходом Трампа тему перемовин з іранцями буде відкладено до наступних президентських виборів у США. Не виключено спроби нової адміністрації навіть домовитися з Іраном у стилі "угоди століття", але Ізраїль та КНР будуть цьому успішно опиратися.

З високою ймовірністю президент Трамп спробує врегулювати конфлікт в секторі Гази та Лівані шляхом досягнення режиму припинення вогню між сторонами. Порядок денний нової адміністрації "світ без війн" зможе дати поштовх для зупинки війни на Близькому Сході. Проте у Дональда Трампа відсутнє розуміння реальності геополітики, особливості ситуації в регіоні, що може приректи спроби із досягнення миру на провал.

На Іран чекає посилення економічної ізоляції та збільшення загрози військового конфлікту з Ізраїлем, який навряд чи буде зупиняти Трамп, у випадку розуміння безперспективності досягнення будь-якої угоди. Продовження протистояння на Близькому Сході фактично вже не залежить від постаті в кріслі президента США.

Дорогий друг Кім

Північна Корея завжди посідала особливе місце під час першого терміну Дональда Трампа, починаючи від погроз "вогнем і люттю" та закінчуючи "любовними листами" з Кім Чен Ином. Після повернення до влади Трамп, безсумнівно, повернеться до теми прямих переговорів із диктатором КНДР. Під час своєї передвиборчої кампанії новообраний президент натякнув, що знову намагатиметься досягти угоди про роззброєння з Кімом. У Південній Кореї багато хто побоюється, що це може зупинити розвиток північнокорейських МБР, які становлять загрозу для Вашингтону, але водночас залишить без уваги ракети ближнього радіуса дії, здатні завдати вдарити по Сеулу.

Присутні великі сумніви щодо успіху повторного саміту Трамп — Кім, тобто повторення провальної зустрічі в Ханої. Поки не видно готовності американців послаблювати економічні санкції проти КНДР, особливо після відправки північнокорейських військ на війну проти України. Зустріч з Кімом дасть змогу Трампу вкотре продемонструвати красиве шоу, яке так любить новобраний президент, хоч і прогресу в питанні денуклеаризації Корейського півострова не передбачається.

Сама можливість повторної зустрічі Дональда Трампа та Кім Чен Ина виглядає загрозливою, тому що вкотре доводить диктатурам ефективність мови сили та шантажу. Після першого саміту Трамп — Кім у 2018 році американський президент підвищив геополітичний статус північнокорейського диктатора, який відразу після цього почав аж надто активно діяти на міжнародній арені, наслідком чого стало залучення Пхеньяну до російсько-української війни.

Попереду на Дональда Трампа чекає зустріч із реальністю, де вже існує спільний союз автократій, котрі розглядають американського президента як "керівника ворожої держави", гегемонію якого треба всіма способами зруйнувати. Доля стабільності та виживання Західного світу залежить від швидкості сприйняття новим президентом США геополітичних реалій, а також готовності протистояти диктатурам на всіх фронтах.