Черги, нерви, дефіцит: чому продавчині в СРСР дивилися на всіх вовком

"Вас тут не стояло", "без здачі не беру", "що вам ще треба?" – ці фрази добре пам'ятає кожен, хто купував продукти в СРСР. Недоброзичливі продавчині з вічно незадоволеним виглядом стали частиною радянської дійсності.

Чому ж люди, чия робота полягала в обслуговуванні покупців, були такими грубими? Звідки взялася ця система, де клієнт завжди неправий? "Телеграф" з'ясував, чому злість стала візитівкою радянської торгівлі.

Система, що не потребувала усмішок

У радянській торгівлі продавчиням не потрібно було привертати покупців чи піклуватися про їхній настрій. Дефіцит товарів змушував людей купувати все, що з'являлося на полицях, незалежно від якості обслуговування.

Зарплата працівниць прилавка не залежала від кількості проданого. Вони отримували фіксовану суму, тож не мали мотивації бути привітними. Навіть скарги в книзі відгуків рідко призводили до наслідків. Звільнити продавчиню було складно, а якщо це траплялося, вона легко влаштовувалася в інший магазин.

"Влаштуватися у торгівлю" вважалося справжньою удачею. Такі посади часто займали завдяки особистим зв'язкам. Продавчині мали доступ до дефіцитних товарів, які нерідко опинялися "під прилавком" для "своїх". Це створювало відчуття влади над покупцями.

Нерви, черги та вічний дефіцит

Щодня продавчині стикалися з чергами незадоволених людей, які годинами стояли за кілограмом ковбаси чи пакетом крупи. "Ковбаси більше немає і не буде" – цю фразу вони повторювали десятки разів на день, викликаючи хвилю невдоволення.

Радянська система обслуговування з окремими касами для кожного відділу створювала додаткові черги і плутанину. Один працівник мав обслуговувати велику кількість людей, що призводило до емоційного виснаження.

Постійні суперечки через якість товарів, вагу, ціни та місце в черзі перетворювали робочий день на суцільний стрес. Після років такої роботи привітність зникала, а її місце займала роздратованість.

Загальна атмосфера дефіциту і побутові труднощі також не сприяли доброзичливості. Продавчині, як і більшість радянських громадян, стояли в тих самих чергах після роботи. Але на роботі вони опинялися "по інший бік барикад" і часто зривали накопичене роздратування на покупцях.

Недоброзичливість за прилавком була не просто індивідуальною рисою окремих працівниць, а системним явищем. У світі, де покупці залежали від продавців, а не навпаки, усмішка та ввічливість перетворювалися на непотрібну розкіш.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, чому в СРСР не було чорних "Жигулів". Зазвичай покупці взагалі не мали можливості обирати колір автомобіля.