Гра, яку пам’ятає кожен: які заводи випускали "Ну, постривай!"

У 80-х роках на ринок СРСР вийшла гра "Ну, постривай!", яка миттєво стала улюбленою розвагою дітей та символом радянської електроніки. Вона була кишенькова, тому її легко було носити всюди.

Це був не просто пристрій для розваг, а справжній культовий символ дитинства, який сьогодні багато хто пам’ятає з особливою ностальгією. "Телеграф" вирішив розповісти, коли їх стали випускати і які заводи.

У 1980-х роках у радянських дітей з’явилася справжня сенсація — кишенькова електронна гра "Ну, постривай!".

Гру випускали такі заводи:

• Завод "Дифузант" (Орел);
• Завод "Вимпел" (Євпаторія);
• Завод "Жовтень" (Вінниця);
• Арзамаський завод радіодеталей (Арзамас);
• Завод "Мікрон" (Зеленоград);
• Завод "Білур" (Кіровабад);
• Сонячногірський СЕМЗ;
• Калузький радіоламповий завод ім. 50-річчя СРСР;
• Сєвєродонецький приладобудівний завод.

Її виготовляли під маркою "Електроніка ІМ-02" з 1984 року. Механіка гри була розроблена японською компанією Nintendo як прототип для серії ігор "Game & Watch". Вона мала рідкокристалічний екран і коштувала 25 рублів — сума чимала, але попит був шалений. Окрім гри, пристрій мав функцію годинника та будильника — ще один привід хвалитися перед друзями.

Сенс гри

Сюжет був простий, але затягував з перших секунд: гравець керував Вовком із відомого мультфільму "Ну, постривай!", який ловив яйця, що котилися з чотирьох лотків. За кожне впіймане яйце нараховувалося очко, а коли воно падало — з’являлося курча, що символізувало "штраф". Три таких помилки — і гра закінчена.

У "Ну, постривай!" можна було обрати два рівні складності: "Гра А" — спокійніша, і "Гра Б" — для справжніх майстрів. З кожною сотнею очок темп гри зростав, а досягти максимальних 999 балів вважалося справжнім рекордом.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, де випускалась шапка "Півник", що підкорила молодь СРСР в 80-х роках.