Королі контрафакту: як продати кросівки Nike за 380 грн і заробити на цьому мільйони — майстер-клас

У Миколаєві в одному цеху виготовляли одяг Nike, Gucci, Versace і ще десяток брендів. Щоправда, весь він – контрафактний. На місці вилучили товар та майно на 50 млн грн. Лише це виробництво за час існування, судячи з усього, продало "брендового одягу" на десятки мільйонів гривень.

І це лише один цех. В Україні існує потужний чорний ринок фальсифікату. Причому "брендовий одяг" продають не лише на ринках та в маленьких магазинах, а й у дорогих бутиках. Інколи підробку важко відрізнити від оригіналу. Цей ринок не лише завдає збитків власникам брендів і обманює клієнтів, а й часто уникає сплати податків.

Про те, хто займається фальсифікатом одягу та взуття в Україні та де він продається, читайте в матеріалі "Телеграфу".

Головне:

• Великі гравці, такі як одеська компанія Violeta Wonex (Ірина Павліченко), масово завозять дешеві копії відомих брендів з Китаю, відкрито ведуть соцмережі й продають товари гуртом та вроздріб, попри кримінальні провадження за підробки й мільйонні вилучення товару.
• Імпортери часто знаходять лазівки: копіюють дизайн чи назви брендів із незначними змінами (наприклад, змінюють літери в назві чи не наносять логотип), щоб формально уникнути відповідальності за порушення прав на торгову марку.
• Окрім китайського імпорту, в Україні діють власні цехи (Львівщина, Харків, Миколаїв, Одеса), які виготовляють дорогий фальсифікат "люксової якості". Зокрема, мережа магазинів Lakotiy та її засновник Олександр Лакотій стали фігурантами розслідування БЕБ через підпільний цех у Буську, що виробляє товар на мільйони гривень.
• Керівники обох масштабних мереж (Ірина Павліченко та Олександр Лакотій) оформлені як ФОП на другій групі єдиного податку та сплачують лише кілька тисяч гривень на місяць на тлі мільйонних обігів і провадженнях щодо незаконного використання торгових марок.

Як фальсифікат потрапляє на полиці: оптові імпортери з Китаю

Українським виробникам фальсифікату важко конкурувати з китайцями, тож найбільші прибутки мають ті, хто налагодив масштабне ввезення товару в Україну з Китаю. Тут є свої нюанси: дешевий китайський товар часто помітно відрізняється від справжнього бренду – кольорами, якістю матеріалів, неакуратними швами тощо.

Один із найбільших оптовиків – одеська компанія Violeta Wonex. Вони ледь не єдині серед конкурентів мають популярні соцмережі, фізичні роздрібні магазини та публічну власницю. В TikTok у компанії майже 240 тис. підписників, в Instagram – близько 53 тис., що в рази перевищує показники абсолютної більшості українських виробників.

У своїх соцмережах Violeta Wonex рекламує взуття, яке нагадує моделі відомих брендів, проте не містить "чужих" логотипів. Тож поки дизайн повторює світові тренди, але обходиться без чужої торгової марки – формально це не фальсифікат.

Однак окрім роздробу, компанія займається оптовими продажами. На сайті violeta-wonex.com.ua "брендового" взуття більше, ніж у столичному ЦУМі, а ціни в деяких випадках нижчі у 8-9 разів. Наприклад, Violeta Wonex пропонує схожі на New Balance кросівки за 1,3 тис. грн (продаються ящиками по вісім пар), тоді як оригінальна пара на офіційному сайті NB коштує 10 тис. грн.

На сайті можна зустріти й взуття вартістю від 140 грн за пару (лише гуртом). Подекуди це відвертий фальсифікат, а інколи – копії з викривленими назвами. Наприклад, за 1430 грн можна придбати кросівки, надзвичайно схожі на Balenciaga, хоча на фото повну назву бренду не видно.

Дуже схожі кросівки на сайті "Епіцентру" (у якості маркетплейсу) продають за 1040 грн, але на язичку замість "Balenciaga" нанесено напис "Baleaicnga". Юридично чужу торгову марку не використали, проте практично створили повну імітацію оригіналу. Подібний товар зустрічається на усіх великих маркетплейсах.

Сайт Violeta Wonex пропонує й замшеві Nike всього за 380 грн, тоді як оригінальна модель (Nike Blazer Low Monarch Orange) коштує близько 7,6 тис. грн. Різницю помітно навіть на фото: у справжніх Nike – фактурна замша, чіткі пропорції "свуша" та надійна підтримка п'яти, тоді як китайська версія має штучний замінник із "пластиковою" текстурою, спрощену геометрію швів і недбалу посадку.

Брендом Violeta Wonex володіє Ірина Павліченко. Вона активно знімається у відео для соцмереж роздрібного магазину та має дві торгові точки в Одесі: на вул. Філатова, 33А та на вул. Новощіпний Ряд, 2 ("Привоз").

Павліченко у кадрі спілкується з клієнтами та продавцями, розповідає про харчування, показує розкішний будинок і квіти від таємного шанувальника. Така відкритість – одна з причин популярності бренду в соцмережах.

Проте перед податковою Ірина Михайлівна, імовірно, не настільки щира. Крім торгової марки, на неї впродовж 20 років оформлено ФОП другої групи з КВЕДом "оптова торгівля", який сплачує єдиний податок 1,7 тис. грн і за законом не може мати річний обіг понад 7,2 млн грн.

Компанія Павліченко фігурувала в кількох кримінальних провадженнях за ст. 229 ККУ (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування). У 2024 році у неї арештували (а згодом зняли арешт) 52 тис. пар (!) контрафактного взуття: понад 37 тис. пар Nike, 11,1 тис. пар Adidas, 2,4 тис. пар New Balance та навіть 208 пар Armani. Проте жодне з проваджень нічим не завершилося, і бізнес продовжує процвітати.

Дороге – не завжди оригінальне

Поруч із китайським імпортом активно розвивається й "брендовий" одяг українського виробництва. Підпільні цехи за останні роки правоохоронці виявляли на Львівщині, у Харкові, Миколаєві та Одесі. Український фальсифікат коштує значно дорожче і часто має непогану якість.

Наприклад, БЕБ у Львівській області розслідує діяльність мережі магазинів Lakotiy. Цікаво, що на своєму сайті вони навіть не приховують походження товарів: "Ще донедавна ми займалися продажем виключно оригінальних речей, але останні 5 років продаємо лише люксову якість, яку не відрізнити від оригіналу", – йдеться в повідомленні.

На сайті представлені одяг та взуття Moncler, Balenciaga, New Balance, Nike за доволі високими цінами: світшот "від Stone Island" пропонують за 7 тис. грн, кросівки відомих брендів – за 4–5 тис. грн (оригінали коштують у рази дорожче).

БЕБ відкрило провадження проти Lakotiy за заявою представників бренду Moncler. У матеріалах справи зазначається, що підроблену продукцію збували також через магазин Amble Fashion Store у Львові (вул. Куліша, 36), який активно рекламували на сторінках Lakotiy.

Правоохоронці викрили підпільний швейний цех у місті Буськ на Львівщині, де вилучили 2570 одиниць підробленого брендового одягу. Збитки власників прав оцінили в 64,2 млн грн.

В Lakotiy навіть запустили курс, де за 100 доларів обіцяють навчити тонкощів продажу "товарки" (цікаво, чи входять туди секрети збуту контрафакту?). До речі, в рекламній кампанії курсу використали фото співака Іллі Парфенюка.

Власник бізнесу – 23-річний Олександр Лакотій, зареєстрований у Буську, де якраз і працював нелегальний цех. Хлопець просуває свої магазини через соцмережі та розповідає про успіх у бізнесі. У матеріалах БЕБ фігурує вісім осіб, причетних до організації цього виробництва, серед яких і сам Олександр.

Попри розслідування, магазини працюють і далі. Проблема не лише в мільйонних збитках для світових брендів: така діяльність завдає нищівних ударів по державному бюджету та заважає чесним українським виробникам, які вкладають кошти у власні торгові марки, платять податки й змушені конкурувати з "дешевим люксом". Що цікаво, Лакотій, як і Павліченко, зареєстрований як ФОП на другій групі та сплачує лише кілька тисяч гривень податків на місяць.

"Телеграф" публічно звертається до правоохоронців із вимогою пояснити, чому, попри відкриті кримінальні провадження, королі контрафакту продовжують працювати, заробляють мільйони та залишаються в тіні української податкової системи.