Завищені ціни і змова на торгах: чому "Енергоатом" знову працює з фірмою скандального підрядника

Два роки тому Хмельницька АЕС розірвала договір на ремонт фасадів із компанією рівненського бізнесмена Михайла Мельника після виявлення завищених цін у кошторисі. Тепер станція уклала контракт на 21,5 млн грн з іншою його фірмою — на постачання металоконструкцій. Ще одна пов’язана з підприємцем компанія раніше була оштрафована АМКУ за антиконкурентну змову на торгах. "Телеграф" з’ясовував, чому історія попередніх закупівель не завадила бізнесмену отримати нове замовлення від атомної станції.

Звичайна людська логіка дозволяє легко спрогнозувати фінал очевидного ланцюжка подій. Спробуймо разом: якщо фірму "А" бізнесмена Мельника спіймали на націнках для АЕС, а його ж фірму "Б" — на антиконкурентній змові, то фірму "В" Мельника…? Правильно, її мали б на гарматний постріл не підпускати до бюджетних грошей. Але коли ця логіка трансформується з людської на "тендерну", причинно-наслідкові зв'язки руйнуються, і фірма "В" спокійно забирає чергові державні мільйони.

Йдеться про конкретний свіжий контракт державної НАЕК "Енергоатом", який вона уклала із ПП "Техзапчастина". Одноосібним бенефіціаром цієї фірми є рівненський бізнесмен Михайло Мельник, чиї інші фірми вже не раз ловили на серйозних порушеннях. Проте юридичний формалізм дозволяє підприємцю спокійно обходити репутаційні бар'єри стратегічного об'єкта.

"Телеграф" вкотре звертає увагу на ситуацію, коли гучні заяви держструктур про, нібито, очищення закупівель розбиваються об просту зміну вивісок токсичними підрядниками.

Від сковорідок до АЕС: "Енергоатом" довірив 21,5 млн фірмі зі статутним капіталом у 100 грн

Відносно скромна рівненська компанія, приватне підприємство "Фірма "Техзапчастина" роками перебивалася дрібними підрядами, торгуючи кухонним приладдям для ліцеїв чи латаючи ліфти для місцевих комунальників.

Проте раптом відбулися карколомні зміни: за даними системи YouControl, за останні роки підприємству вдалося назбирати на державних закупівлях солідні 103,3 млн грн.

Останнім часом в діяльності ПП "вистрілювали" багатомільйонні контракти, неспівмірні зі звичною діяльністю. Наприклад, у червні 2025 року фірма раптово отримала від Хмельницької АЕС підряд на модульні вагончики вартістю 11,3 млн грн.

Аналогічна багатомільйонна закупівля відбулася і в жовтні 2026 року — контракт приніс компанії рекордні для неї 21,48 млн грн з ПДВ. Саме ця угода й привернула увагу редакції до скромного провінційного постачальника.

З’ясувалося, що довірити стратегічне замовлення — постачання каркасних металоконструкцій для Хмельницької атомної електростанції, яке з її боку погодив заступник генерального директора із забезпечення виробництва ХАЕС Володимир Гуменюк, — вирішили компанії, статутний капітал якої складає усього 100 грн. Окрім того, у ПП "Техзапчастина" виявився дуже цікавий власник і керівник: за даними YouControl її одноосібним бенефіціаром та директором є рівненський бізнесмен Михайло Богданович Мельник.

Перевірка прізвища власника показала, що іншу його фірму, "Будівельну компанію "Спеціалізоване управління-39", сам же "Енергоатом" уже раніше виганяв з тендерів через нечесні ціни. А третя фірма Мельника, ТОВ "АРМ-ЕКО", засвітилася у скандалі з постачанням російських холодильників та була упіймана АМКУ на антиконкурентній змові, через що взагалі потрапила до "чорного списку" антимонопольників.

Окрім того, пов’язані з Михайлом Мельником юридичні і фізичні особи неодноразово згадувалися у журналістських розслідуваннях, як учасники тендерних заточок.

Кейс "СУ-39": як "Енергоатом" змусили виправдовуватися

Найпоказовіший, напевно, приклад пов'язаний із компанією "Будівельна компанія "Спеціалізоване управління-39", 100% власності якої, за даними YouControl, належить Михайлу Мельнику. Восени 2024 року ця фірма виграла тендер на ремонт фасадів Хмельницької АЕС вартістю 6,75 мільйона гривень. Проте спокійно освоїти гроші завадив гучний скандал.

Журналісти проєкту "Наші гроші" проаналізували кошторис закупівлі та з'ясували, що будівельні суміші й штукатурку Ceresit для ремонтних робіт туди заклали за цінами, які в 1,5-2,5 раза перевищували роздрібні цінники в магазинах.

Після розголосу у ЗМІ "Енергоатому" довелося терміново виправдовуватися та йти на нестандартний крок. Державна компанія публічно скасувала угоду, а керівництво Хмельницької АЕС в особі директора Андрія Козюри навіть підписало наказ про службове розслідування та розірвання договору.

"Тендерною" мовою це звучить як "невідповідність цінових параметрів у проєктній документації", але людською мовою — фірму Мельника просто впіймали на гарячому.

Чи означало це, що державні структури відразу викреслили токсичного підрядника з публічних торгів? Аж ніяк. Вже після того, як "Енергоатом" показово розірвав фасадну угоду, компанія "СУ-39" Мельника спокійно продовжила збирати мільйони на інших державних закупівлях.

Наприклад, наприкінці грудня 2025 року філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" "Укрзалізниці" без зайвих питань підписала з "СУ-39" контракт на послуги автомобільного крана вартістю понад 1,4 млн грн.

Кейс "АРМ-ЕКО": російські холодильники для шкіл та бан від АМКУ

Інша компанія Михайла Мельника, ТОВ "АРМ-ЕКО", де бізнесмен володіє 75% капіталу, має не менш скандальну історію державних закупівель. У 2020 році ця фірма опинилася в епіцентрі журналістського розслідування, де згадувалося, що державні мільйони на оновлення українських шкіл мали піти безпосередньо на підтримку російського виробника.

Під час тендера рівненського управління освіти на оновлення харчоблоків для міських шкіл "АРМ-ЕКО" прямо запропонувало продукцію з країни-агресора. У довідці про походження товару фірма завбачливо зазначила, що вироблені у РФ системи охолодження Polair нібито не внесено до переліку офіційно заборонених для ввезення в Україну. Проте факт лишається фактом: бізнесмени запропонували, аби в той час, як тисячі українських військових боронили країну та гинули на фронті, їхні діти в школах їли їжу з російських холодильників.

Попри розголос, 3 серпня 2020 року сторони таки уклали договір (з боку управління освіти підпис поставив його начальник Василь Харковець) на суму трохи більш як 3 млн грн. Відповідно до офіційної специфікації, підрядник мав завезти до навчальних закладів 25 одиниць саме російського обладнання.

І лише після втручання активістів та Держаудитслужби управління освіти здало назад. Вже 6 серпня 2020 року сторони підписали додаткову угоду, якою повністю розірвали цей контракт, обнуливши його вартість.

Проте на цьому історія не завершилася. Проаналізувавши згодом цю закупівлю Антимонопольний комітет знайшов у ній очевидні ознаки змови. Антимонопольники довели, що ТОВ "АРМ-ЕКО" діяло узгоджено зі своїм житомирським "конкурентом" ТОВ "Будівельно-торгівельна компанія Світ Будінвест". За це грубе порушення АМКУ не просто виписав компанії штраф, а й відправив її у трирічний "чорний список", фактично закривши офіційний доступ до Prozorro.

Маніпуляції з публічними торгами взагалі виявилися хронічною хворобою бізнесу Мельника, яка тягнеться роками і далеко за межами Рівненщини. Ще у 2018 році журналісти NGL.media викрили класичний розіграш: тоді "АРМ-ЕКО" забрало підряд на модернізацію ліфтів у Львові на 1,7 мільйона гривень. Єдиним конкурентом на торгах виступила луцька компанія, співвласницею якої виявилася… головний інженер самої ж "АРМ-ЕКО".

Цей відпрацьований почерк нікуди не зник і пізніше, змінилися лише вивіски. У 2022 році, за даними проєкту "Наші гроші", черговий епізод виплив на закупівлі пральної та сушильної техніки Electrolux для потреб ДСНС. Цього разу підряд на 1,27 млн грн довірили ФОП Мельник Тетяні Михайлівні — дружині бізнесмена, яка зареєстрована за однією адресою з його ж "АРМ-ЕКО". Запропонована вартість при цьому була аномально вищою за ринкову, орієнтовно у 1,5-2 рази.

Причини бюрократичної сліпоти: чому топчиновники не бачать тендерної вакханалії

Усі ці історії з фірмами Мельника — не просто локальний казус, а системний вирок державній системі комплаєнсу, де керівники найвищого рангу воліють користуватися сухою "тендерною логікою", яка повністю ігнорує реальні токсичні шлейфи власників. Т.в.о. керівника АТ "НАЕК "Енергоатом" Олександр Остаповець може хоч до хрипоти публічно декларувати прозорість тендерів та внутрішні перевірки. Проте, поки топменеджер звітує про боротьбу з порушеннями, його підлеглий на Хмельницькій АЕС спокійно підписує свіжий контракт на 21,5 мільйона з новою "вивіскою" того самого бенефіціара. Головне, щоб назва компанії у бланку формально була "чистою".

Аналогічна кабінетна сліпота вражає й інші відомства. Голова правління АТ "Укрзалізниця" (до речі, відомство має свій цілий департамент комплаєнсу) Олександр Перцовський та його підлеглі без жодних докорів сумління віддають мільйонні підряди компанії "СУ-39" все того ж Мельника. Чиновники залізниці технічно бачать перед собою чисту довідку і радісно ставлять підписи, повністю ігноруючи той факт, що власник фірми вже "спалився" на мародерських націнках через інші свої компанії.

На тлі цього кругообігу вивісок регулярні гучні заяви прем'єр-міністра Сергія Корецького, який обіцяє навести залізобетонний порядок у держзакупівлях і вимагає суворої ефективності та прозорості витрат, виглядають відірваними від реальності. Навіть за наявності політичної волі глави уряду, реальних інструментів для зупинки таких міграцій у держави, схоже, просто немає.

Державний апарат побудував систему, яка здатна звіряти коди ЄДРПОУ і якусь формальну відсутність судимостей у власників, але лишається абсолютно недієздатною, коли потрібно оцінити кінцевого вигодонабувача і стати на заваді відвертій тендерній махінації. Відтак, поки посадовці ховатимуться за формальними нормами куцих інструкцій, серійні ділки продовжуватимуть вимивати кошти з оборонного та енергетичного бюджетів країни, просто купуючи нові чисті фірми та міняючи вивіски на офісних дверях.

"Телеграф" уважно слідкуватиме за епопеєю з фірмами Михайла Мельника, та звичайно звернеться із відповідними запитами до керівництва АТ "НАЕК "Енергоатом", АТ "Укрзалізниця" та Державної аудиторської служби України. Ми обов'язково поцікавимося, як саме підлеглі ввірених їм стратегічних підприємств оцінювали ризики та чому державні мільйони під час війни продовжують регулярно йти компаніям із токсичного пулу одного й того самого бенефіціара. Не перемикайтеся.