Атомні фокуси-покуси: як "Енергоатом" залив додаткові 1,4 мільярда фірмі, власника якої підозрюють у схематозі

А державний "Енергоатом" та його підрядник "Юженергобуд", виявляється, ті ще "гудіні". Збільшити вартість будівництва укриття для АЕС втричі, немов фокусники із циліндра діставши "зайві" 1,4 млрд грн, — справді зухвалий трюк.

Коли редакція у червні натрапила на інформацію, що тендер на будівництво захисту Південноукраїнської АЕС раптово подорожчав зі стартових 595 мільйонів гривень до майже 900 млн, ми заради спортивного інтересу вирішили й надалі слідкувати за цією закупівлею. І інтуїція не підвела: наразі вартість контракту "Енергоатому" з фірмою-банкрутом ПрАТ "Юженергобуд" сім’ї Ясеницьких завдяки таємним додатковим угодам впритул підібралася до позначки у 2 мільярди гривень.

Ба більше, ми знайшли свіжі матеріали БЕБ, які показують, що "Юженергобуд" та афільовані з ним фірми стали фігурантами досить свіжого кримінального провадження, яке стосується можливого завищення вартості будівельної сировини для державних АЕС у 12 разів. І фабула якого майже повністю копіює справу десятирічної давнини.

"Телеграф" досліджував, як діряве законодавство та бюрократичний хаос у кабінетах влади дозволяють токсичним підрядникам безперешкодно освоювати мільярди на стратегічних об'єктах під час війни.

Бюрократична імпотенція

Будь-який масштабний схематоз на публічних фінансах зазвичай тримається не лише на зухвалості його вигодонабувачів, але й на дірявих правилах гри, які для них створює державна система закупівель. І коли втрати бюджету починають вимірюватися мільярдами, виникає запитання: а де взагалі державні запобіжники та чому компанії з очевидним шлейфом порушень роками проходять крізь сито перевірок?

Свого часу саме ситуація навколо ПрАТ "Юженергобуд", яке допустили до багатомільйонних тендерів "Енергоатому" попри багаторічний шлейф із кримінальних проваджень, стала для "Телеграфу" приводом звернутися із запитами до органів влади. Ми запитали: чому чинне законодавство дозволяє залучати до стратегічних контрактів компанії з ознаками недобросовісності, чиї керівники або бенефіціари перебувають під увагою правоохоронців? І що взагалі робиться, аби унеможливити доступ токсичних підрядників до державних коштів під час війни?

Якщо оцінити отримані відповіді, то на папері щось і робиться. У профільному Комітеті Верховної Ради з питань економічного розвитку нам надіслали список із понад 30 законопроєктів, якими передбачено внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі". Щоправда, більшість із цих ініціатив лежать під сукном та опрацьовуються ще з 2019–2021 років.

Ми запитали і щодо створення "чорних списків" недобросовісних підрядників. У Верховній Раді повідомили, що один такий реєстр існує, але працює він лише за єдиним параметром — махінації з рівнем локалізації товарів.

При цьому опрацювання механізмів автоматичного недопуску фірм через кримінальний бекграунд чи розтрати на попередніх об'єктах — проведення профільних слухань чи засідань робочих груп для розв'язання цієї проблеми — у подальших планах Комітету на поточну сесію просто не передбачено. Ба більше, народні депутати офіційно зазначили, що за останні два роки жодних аналітичних довідок чи офіційних пропозицій від інших профільних відомств щодо цієї дірки у законодавстві до них взагалі не надходило.

Натомість у Державній аудиторській службі України (ДАСУ), яка забезпечує превентивний контроль у сфері закупівель, зазначають, що ситуація з пропозиціями виглядає інакше. Відомство стверджує, що протягом 2025–2026 років неодноразово зверталося з офіційними листами до Кабінету Міністрів та Міністерства економіки щодо нагального вдосконалення системи та впровадження тих самих "чорних списків". Проте реакції на ці заклики немає, а документи просто блукають урядовими коридорами.

Паралельно аудитори намагалися реагувати на порушення в межах чинних куцих повноважень, і статистика ДАСУ фіксує чималі обсяги роботи. За результатами моніторингів протягом 2024–2026 років замовники в країні скасували 1 405 торгів, а ще 4 374 вже укладені договори було розірвано.

Проте у випадку із закритими мільярдними контрактами "Енергоатому" ці заходи не стали на заваді підрядникам із фінансовими та судовими проблемами.

Секретність на два мільярди

Саме ця кабінетна глухота і системне ігнорування проблеми пояснюють, чому ми знову і знову змушені писати про одні й ті самі компанії. Так, у попередніх матеріалах, що стосувалися ПрАТ "Юженергобуд", ми вже детально розповідали про сотні мільйонів гривень, виділених цьому підряднику, попри його, так би мовити, "кримінальний" бекграунд.

Нагадаємо, "Енергоатом" уклав договір на будівництво інженерного захисту критичних елементів Південноукраїнської АЕС із "Юженергобудом" (який, до речі, з 2007 року перебуває у процедурі банкрутства) ще у 2024 році. Стартувала ця закупівля із суми у 595 млн грн, а здати готове сховище підрядник мав до 25 грудня 2025 року.

Керівником "Енергоатому" на той час був Петро Котін. Нагадаємо, його каденція на чолі стратегічного держпідприємства супроводжувалася низкою гучних антикорупційних розслідувань, найвідомішим з яких став скандал із придбанням елітного маєтку під Києвом, оформленого на його 70-річну тещу. Крім того, прізвище посадовця згадувалося у контексті кримінальних провадженнях НАБУ щодо масштабних "відкатів" в енергетичній сфері, які медіа охрестили "Міндічгейтом". Зрештою, це призвело до його відставки в серпні 2025 року, яка, утім, обернулася новим фінансовим скандалом через нарахування Котіну мільйонних виплат у якості "золотого парашута".

Уповноваженою особою від Південноукраїнської АЕС на той час був Вячеслав Стоянов (YouControl показує, що він отримав посаду в липні 2024 року), а відповідальною за проведення самого тендеру особою була Анастасія Білоус.

Ніхто не сперечається з тим, що під час війни будівництво інженерного захисту для АЕС — це питання національної безпеки. Воно апріорі коштує дорого та вимагає секретності. Але у червні 2026 року, коли ми знову звернули увагу на вартість контракту в системі Prozorro, то виявилося, що сховище ще не готове, а вартість через додаткові угоди виросла до 883,4 млн грн.

І ось зараз, у жовтні 2026-го, виявилося, що початковий кошторис стратегічного об'єкта раптово розпух у 3,3 раза і впритул підібрався до позначки… у два мільярди гривень!

Головна магія цього подорожчання "зарита" в додаткових угодах, інформація про які ретельно прихована. У публічну площину виносяться лише тези на зразок: "з метою недопущення зривів термінів улаштування захисних споруд, відповідно до затвердженого графіка будівництва, було прийнято рішення укласти додаткову угоду на збільшення вартості договору на суму 1 089 058 392,00 грн з ПДВ".

Паралельно атомники переписали й самі терміни виконання робіт, визначивши новим дедлайном 30 вересня 2026 року. Оскільки цей вересневий термін уже офіційно минув, а у Prozorro угода не вказана, як закрита, можна припустити, що зобов'язання здати роботи у строк "Юженергобуд" знову не виконав. І, можливо, вартість зросте знову. Хто знає, чи наступного разу відкривши дані тендеру, ми не побачимо суму вже в 3 млрд грн…

Найабсурдніше те, що ці шалені додаткові мільярди виділяються "Юженергобуду", навіть попри те, що її реального кінцевого бенефіціарного власника (судячи з матеріалів судових ухвал — це син Матвія Ясеницького Іван) затримували, і наразі він перебуває під слідством НАБУ та САП у справі про постачання обладнання за завищеними цінами для відокремленого підрозділу "Атомпроектінжиніринг" ДП "НАЕК "Енергоатом" (кримінальне провадження №№ 52022000000000387). Схоже, це жодним чином не заважає освоєнню публічних фінансів.

Ба більше, як з'ясував "Телеграф", паралельно щодо самого "Юженергобуду", пов’язаних з нею компаній та їх власників розслідується відносно нове кримінальне провадження. Найцікавіше в ньому те, що воно виявилося майже точною копією старої кримінальної схеми десятирічної давнини.

Гранітний конвеєр

Мова йде про провадження №70224001120000026, яке розслідують БЕБ та Офіс Генпрокурора. Воно стосується епізодів 2021-2025 років, що пов'язані з видобувним бізнесом родини миколаївського мультимільйонера Матвія Ясеницького. Як випливає з матеріалів судової справи, через маніпуляції компаній сімейства державний бюджет міг недоотримати понад 73,7 мільйона гривень.

За версією слідства, підконтрольні 87-річному Матвію Ясеницькому, його сину Івану та іншим членам родини видобувні підприємства маніпулювали ціною піску та граніту, умисне занижуючи податкові зобов`язання з рентної плати. Згодом ця продукція постачалася основному підприємству групи — "Корпорація бузькі кар’єри".

"Відомості вказують на можливе порушення надрокористувачами — ТОВ "ПРИБУЗЬКИЙ ГРАНКАР`ЄР", ТОВ "УМР ГІДРОЕНЕРГОБУД", ТОВ "ВГЩЗ" податкового законодавства шляхом заниження ціни реалізації корисних копалин на адресу пов`язаного суб`єкта господарювання ТОВ "КОРПОРАЦІЯ БУГСЬКІ КАР`ЄРИ", а також відображення у розрахунках податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин заниженого значення фактичної ціни реалізації одиниці товарної продукції гірничого підприємства, що призвело до недонадходження до бюджету рентних платежів у період з 01.01.2021 по 31.12.2025 на загальну суму понад 73,7 млн грн", — йдеться у матеріалах справи.

А далі починався головний фокус — підприємство ТОВ "Корпорація Бугські кар'єри" робило на матеріали космічну паперову накрутку, через що ціна продукції за документами раптово зростала з близько 100 гривень до понад 1200 гривень за тонну (тобто у 12 разів). І вже за цим "золотим" цінником граніт заганяли на ПрАТ "Юженергобуд" (власник 100% Матвій Ясеницький) та ТОВ "Енергопромбуд" (у Матвія Ясеницького 50%, ще 50% — в Алли Троянової) для подальшого включення цієї роздутої вартості до контрактів "Енергоатому".

Найнеймовірніше, що увесь цей мільярдний конвеєр успішно розгортався прямо перед носом у високопосадовців "Енергоатому". Хоча перед очима керівників державного гіганта вже давно був кричущий приклад попереднього кримінального провадження — №22016150000000015, де все відбувалося за точнісінько такою ж схемою. Ще у 2015-2016 роках Нацпол розслідував аналогічні маніпуляції бізнес-групи Ясеницьких, коли гірничу масу так само показували по 420 гривень за кубометр при постачанні держпідприємству, при реальній собівартості у 20 гривень.

Невже топменеджменту державної енергокомпанії було так важко просто поцікавитися, чому один із їхніх ключових підрядників перебуває під шлейфом старої кримінальної справи, і хоча б раз перевірити свіжі кошториси на сировину? Схоже, в "Енергоатомі" цього просто умисно не помічають — заплющують очі на очевидні факти і продовжують щедро накачувати пов'язані фірми новими мільярдами прямо під час війни.

І ще одне запитання: невже після того, як лише на закупівлях граніту державну компанію, за версією слідства, фактично "взули" на десятки чи навіть сотні мільйонів гривень, варто знову укладати додаткові угоди та заливати шалені гроші у закритий контракт на укриття для АЕС? Чи, можливо, у затишних кабінетах хтось просто банально "прикурює" на цих нескінченних атомних процесах?

Схоже, відповіді щодо доцільності цих витрат суспільство зможе почути лише тоді, коли таємні кошториси нарешті стануть публічними. Втім, відбудеться це за законом лише через 90 днів після припинення в Україні воєнного стану. До того часу, ймовірно, "Енергоатом" і надалі продовжуватиме годувати підрядника-банкрута коштом українських платників податків. Атомні "ілюзіоністи" коригуватимуть графіки, ховатимуть папери за конфіденційними грифами та домальовуватимуть нулі до оборонних кошторисів.

Чи розірвуть правоохоронці це бюрократичне замкнене коло раніше, ніж недобудований досі захисний щит Південноукраїнської АЕС подорожчає до чергової рекордної позначки — питання відкрите.

"Телеграф" продовжує стежити за розвитком цієї епопеї та обов’язково звернеться з черговими запитами до усіх причетних підприємств та відомств. Ми обов’язково поцікавимося у т.в.о. голови правління АТ "НАЕК "Енергоатом" Олександра Остаповця, як 595 млн державних грошей перетворилися на 1,97 млрд та чи влаштовує його ситуація, що ці гроші пішли підряднику-банкруту зі шлейфом кримінальних проваджень. Ми також запитаємо керівника філії "Південноукраїнська АЕС" Вячеслава Стоянова, на чиєму стратегічному об'єкті родина Ясеницьких так філігранно освоює мільярди, чи влаштовують його терміни виконання робіт та їхня якість.

І, безперечно, звернемося до очільника уряду та до контролюючих та правоохоронних відомств — СБУ, БЕБ, НАБУ — із запитанням: як вони ставляться до такої сумнівної "економії" на будівництві оборонних споруд стратегічного значення під час війни. Не перемикайтеся.