У ньому приймали короля, а згодом жили військові: як розкішний палац на Хмельниччині став руїнами (фото)

Читать на русском
Барокову резиденцію звели на місці давніх укріплень неподалік від злиття Горині й Понори
Барокову резиденцію звели на місці давніх укріплень неподалік від злиття Горині й Понори. Фото Згенеровано ШІ ("Телеграф")

Вигляд князівської резиденції у XIX столітті зберегли роботи Наполеона Орди

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Google

Від палацу князів Сангушків в Ізяславі на Хмельниччині залишилися високі стіни, арки й фрагменти прилеглих споруд. Будівля стоїть без даху: крізь порожні вікна парадних залів видно небо, а всередині ростуть дерева й трава.

Як родинна резиденція, де приймали європейську аристократію, стала військовими казармами, розповів український блогер Кирило Бабченко. Палац звели на місці давніх укріплень, неподалік від злиття Горині й Понори.

Читайте також: "Мармурові зали та позолочена ліпнина: за дверима звичайного особняка в Одесі захований справжній палац (фото)".

Палац, який княгиня подарувала синові

Резиденцію будували в 1754–1770 роках. Після смерті чоловіка за будівництво взялася княгиня Барбара Сангушкова: палац мав стати подарунком її синові Янушу Модесту Сангушку.

Барбара Сангушкова особисто переглядала креслення, вимагала змін і стежила за тим, якою буде майбутня резиденція. Проєкт розробив італійський архітектор Паоло Антоніо Фонтана, а згодом його доопрацював королівський архітектор Якуб Фонтана.

Портрет Барбари Сангушкової в мереживній сукні й червоній мантії
Барбара Сангушкова задумала резиденцію як подарунок синові

Барокові зали та ілюмінація для короля

В Ізяславі постав один із найвиразніших барокових палацових ансамблів Волині. До парадного двору вів місток через оборонний рів, а поруч із головним корпусом тягнулися аркадні галереї. Ряд арок добре видно на малюнку бічного фасаду.

Малюнок бічного фасаду палацу з рядом арок і містком із балюстрадою
Аркадні галереї були частиною барокового ансамблю

Парадні зали прикрашала ліпнина. В оздобленні використали венеційську штукатурку й паперові шпалери, які у XVIII столітті ще тільки входили в моду. У кімнатах були картини й порцеляна, а в резиденції облаштували бібліотеку.

У 1787 році в палаці приймали Станіслава Августа Понятовського, останнього короля Речі Посполитої. На честь його приїзду влаштували масштабну ілюмінацію: ввечері резиденція сяяла серед довколишніх краєвидів.

Казарми, пожежа й занепад пам’ятки

У 1870 році Сангушки продали резиденцію військовому відомству Російської імперії. Колишні князівські покої перетворили на казарми. Пізніше будівлею користувалися радянські військові, а в 1944 році в ній сталася пожежа.

У 1963 році палац визнали пам’яткою архітектури. Цей статус не врятував будівлю від руйнування: після того, як у XX столітті звідси вивели військову частину, резиденція поступово занепала.

Стіни палацу з оголеною цеглою та порожніми вікнами за зеленим двором
Статус пам’ятки архітектури не врятував резиденцію від занепаду

Яким був палац на малюнках 1872 року

Малюнки Наполеона Орди датовані 1872 роком, коли резиденція вже перейшла до військового відомства. На одному з них головний корпус зображено з боку парку: до будівлі на пагорбі піднімається дорога, а збоку видно міст.

На малюнку Наполеона Орди дорога з парку веде до палацу, праворуч видно міст
З боку парку видно, як палацовий ансамбль розташувався на пагорбі

На малюнку головного фасаду видно, скільки місця перед палацом займав парадний двір і як галерея з’єднувала корпуси. За цим малюнком створили літографію: на ній у просторому дворі видно людей і кінні екіпажі.

Малюнок головного фасаду палацу під високим дахом і галереї ліворуч від нього
Перед головним корпусом князівської резиденції був просторий парадний двір
Літографія за малюнком Наполеона Орди з головним фасадом палацу, людьми й кінними екіпажами
На час створення малюнка для літографії резиденція вже належала військовим

Раніше "Телеграф" розповідав про відому київську локацію, яка неодноразово ставала знімальним майданчиком і на екрані перетворювалася то на Москву, то на резиденцію президента.