Відстрочку не дадуть? Чому військовозобв'зані судяться з ТЦК через родичів

Один доглядає щодня, а на папері "претендентів" на цю роль ще двоє чи троє. Саме через таку розбіжність тисячі українців судяться з територіальними центрами комплектування (ТЦК) за право не йти на службу, поки в родині є людина з інвалідністю I чи II групи.

"Телеграф" з'ясував у військового юриста, чому формальна наявність родичів ще не означає автоматичну відмову у відстрочці і які докази реально переконують суд стати на бік доглядальника.

Свіже рішення суду: коли вибір комісії "між своїми" незаконний

Нещодавно Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув справу чоловіка, якому відмовили у відстрочці через догляд за батьком дружини з інвалідністю II групи. Комісія ТЦК вирішила, що доглядальника треба обирати виключно серед військовозобов'язаних одного рівня спорідненості, адже в тестя є ще дві доньки, які теж підлягають мобілізації.

Суд визнав дії ТЦК протиправними та зобов'язав надати чоловікові відстрочку. У матеріалах справи була нотаріально засвідчена заява самого батька дружини, який особисто обрав саме зятя для свого утримання, а одна з доньок мешкає за кордоном, що об'єктивно виключає її участь у догляді. Суд наголосив: відсутність інших членів сім'ї означає реальну, а не паперову відсутність людей, здатних доглядати, і посилання комісії на "вибір між своїми" не має жодної опори в законі.

Про те, чому таких справ дедалі більше і як суди реагують на подібні спроби ТЦК звузити коло тих, хто може отримати відстрочку, "Телеграф" запитав Михайла Лобунька, військового юриста юридичної компанії "Приходько та партнери".

Пункт 13 чи пункт 14: чому це не одне й те саме

Перше, що з'ясовує суд у кожній такій справі, це на яку саме норму спирається заявник.

"У таких справах суди насамперед встановлюють, за якою саме підставою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військовозобов'язаний претендує на відстрочку. Це принципово, оскільки для пунктів 13 і 14 частини першої статті 23 передбачені різні умови", — пояснює у ексклюзивному коментарі "Телеграфу" Лобунько.

За його словами, пункт 13 стосується випадків, коли у людини є батько, мати чи один із батьків дружини або чоловіка з інвалідністю I або II групи. Тут головне не кількість родичів, а відсутність інших невійськовозобов'язаних осіб, які за законом зобов'язані утримувати особу з інвалідністю.

Юрист навів приклад із практики Верховного Суду:

"Показовою є постанова Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24. Верховний Суд звернув увагу на зміст поняття "відсутність інших членів сім'ї" та фактичну можливість таких осіб здійснювати постійний догляд", — зазначає експерт.

Водночас він застерігає: ця справа стосувалася звільнення військовослужбовця, а не відстрочки під час мобілізації, тому подавати її як пряму практику саме щодо пунктів 13-14 не варто.

Саме до пункту 13 і застосовується вже згадана справа №160/7827/26 з тестем: формальна наявність у нього двох доньок не завадила суду визнати право заявника на відстрочку. "Суд врахував, що одна з дочок проживала за межами України, та визнав цю обставину такою, що об'єктивно перешкоджає їй здійснювати догляд. За результатами розгляду суд задовольнив позовні вимоги", — розповідає Лобунько.

Та є й протилежні рішення. У справі №240/25239/25 Житомирський окружний адміністративний суд відмовив позивачу, який просив відстрочку через догляд за матір'ю, оскільки в неї є інша повнолітня дочка, а стаття 202 Сімейного кодексу зобов'язує повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків незалежно від того, живуть вони разом чи ні.

"На практиці важливо розмежовувати дві обставини: формальну наявність родича та доведену об'єктивну неможливість цього родича здійснювати догляд", — каже юрист.

Які докази справді працюють у суді

Другий блок питань стосується того, чи саме заявник реально доглядає, і чи справді інші родичі цього не роблять.

"За пунктом 14 частини першої статті 23 саме постійний догляд є однією з основних умов. Йдеться про членів сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, а за визначених законом умов і третього ступеня споріднення", — пояснює Лобунько.

Для підтвердження постійного догляду знадобляться:

1. Документи про інвалідність особи, за якою здійснюється догляд.
2. Підтвердження родинних зв'язків із цією особою.
3. Документи щодо необхідності саме постійного догляду.
4. Підтвердження, що догляд фактично здійснює саме військовозобов'язаний заявник.

Якщо людина не отримує компенсацію чи надбавку за догляд, передбачена окрема процедура: встановлення факту постійного догляду та складання відповідного акта.

"Якщо йдеться про пункт 13 статті 23, не слід підміняти передбачену законом умову доказуванням фактичного догляду", — застерігає юрист. Для цієї підстави важливіше встановити наявність батька чи матері з інвалідністю, родинний зв'язок і відсутність інших невійськовозобов'язаних осіб, зобов'язаних їх утримувати.

Чи достатньо просто мати родичів, щоб відмовили у відстрочці

Один із найпоширеніших сценаріїв, коли ТЦК відмовляє, посилаючись на існування будь-якого іншого родича, навіть без перевірки, чи здатен він реально доглядати.

"Самої наявності будь-якого іншого родича недостатньо. ТЦК повинен встановити, чи має такий родич юридичне значення саме для тієї підстави відстрочки, на яку посилається військовозобов'язаний", — наголошує Лобунько.

Утім, за словами юриста, покладатися виключно на те, що ТЦК має доводити неспроможність інших родичів, ризиковано. На практиці варто одразу під час подання документів додавати докази щодо обставин інших членів сім'ї, якщо саме вони мають значення для конкретної підстави.

"Особливо це актуально, коли ТЦК посилається на конкретного родича як на особу, яка нібито може здійснювати догляд. У такому випадку важливо документально показати, чому така можливість є відсутньою або істотно обмеженою", — додає він.

Спільна прописка не вирішує все

Багато хто вважає, що без спільної реєстрації з родичем відстрочку не дадуть. Це не зовсім так.

"Спільне проживання або однакова реєстрація місця проживання не є універсальною самостійною умовою для отримання відстрочки за пунктами 13-14 статті 23", — пояснює Лобунько.

Фактичне спільне проживання може бути одним із доказів щоденної турботи про людину з інвалідністю, але суд оцінює його разом з іншими документами. Окреме проживання іншого родича теж не звільняє його автоматично від обов'язку утримувати непрацездатних батьків: саме на це вказав Житомирський суд у вже згаданій справі №240/25239/25, пославшись на статтю 202 Сімейного кодексу.

Помилки, через які людям доводиться йти в суд

За словами Лобунька, найчастіша помилка — це плутанина між підставами відстрочки. Заявники змішують пункт 13 і пункт 14, хоча документи та умови для них різні.

Юрист виділяє, на що варто звертати увагу під час подання заяви:

• повнота документів саме під конкретну підставу відстрочки;
• належне підтвердження необхідності постійного догляду;
• документи щодо інших членів сім'ї, якщо вони мають значення для справи;
• чітке формулювання заяви з правильною правовою підставою;
• документальне підтвердження фактичного здійснення догляду.

"Не слід перебільшувати юридичне значення окремих документів. Наприклад, заява іншого родича про небажання здійснювати догляд сама по собі не обов'язково означає, що його передбачені законом обов'язки припиняються", — каже експерт. Значення такої заяви оцінюють разом з іншими доказами конкретної справи.

За словами Лобунька, остаточна оцінка завжди залежить від конкретної підстави відстрочки й доказів, поданих у кожній окремій справі.