За 20 тисяч і заради ротацій на фронті. Нардеп відповів на головні питання про економічне бронювання

Війна Росії проти України змушує владу шукати унікальні рішення, як поповнювати армію новими військовими, але при цьому не залишити економіку без фахових кадрів. Для цього розроблені постанови Кабінету міністрів щодо економічного бронювання співробітників для підприємств. Однак ним можуть скористатися лише ті, хто підпадає під встановлені критерії.

З прийняттям нового мобілізаційного законодавства вимоги до призовників посилились. А деякі бізнеси б’ють на сполох, що можуть залишитись без спеціалістів. Тому в парламенті розробили законопроєкт з новими пропозиціями бронювання для чоловіків — 20 тис. грн за людину щомісяця.

Дмитро Наталуха, депутат "Слуги народу" та автор ініціативи, вважає, що така бронь фінансово вигідна для держбюджету і принесе від 200 млрд грн надходжень на рік. А це, за його підрахунками, дорівнює 66 літакам F-16, або 500 тис. снарядам 155-мм калібру.

Але така вартість бронювання сподобалась не всім бізнесам, дехто вважає його дорогим. Самого Наталуху називають "вбивцею бізнесу", розповідає він "Телеграфу". Та попри його ідею є ще дві пропозиції зі своїми нюансами як для бізнесу, так і для економіки.

"Наша задача – це дати економіці якусь передбачуваність"

— У нас є постанови Кабміну, які регулюються питання бронювання, але також ви зареєстрували новий законопроєкт. Можете пояснити, для чого? І чого не вистачає в постановах уряду?

— Постанови Кабміну ми називаємо стратегічним бронюванням. Постанови №45 та №76 встановлюють 7 критеріїв. Якщо підприємства відповідає хоча б трьом з цих 7 критеріїв, то вони мають право бронюватися. І це правильно, так має бути.

На жаль, не у всіх підприємств є можливість підпасти під ці критерії.

Чому ми називаємо це між собою стратегічним бронюванням? Тому що ці критерії визначають стратегічність підприємства: чи за обсягом доходів, чи за середньою зарплатою на підприємстві, чи за наявністю оборонних контрактів. А ми пропонуємо додати альтернативний погляд на те, що може бути стратегічне значення конкретного працівника на підприємстві. Простими словами: якщо підприємство не підпадає під "стратегічні" критерії, але у нього є свої ресурси, якими він може дозволити собі бронювати співробітників, то ми вважаємо, що йому варто дати на це право. Якщо воно забезпечило себе таким обсягом ресурсів, це значить, що для економіки воно важливе.

Ми пропонуємо сприймати економічне бронювання як Fast track в аеропорту. У вас завжди є можливість пройти всю процедуру контролю, догляду, але якщо у вас є ресурс, то ви можете купити собі додаткову послугу і пройти по Fast track. До того ж це не скасовує вашу можливість піти у загальному порядку. Філософія полягає в тому, що є виробники, які не підпадають під критерії постанов Кабміну, бо вони недостатньо великі, у них недостатня кількість співробітників, вони не працюють в стратегічній сфері. При цьому обсяг прибутку і доходу у них достатній для того, щоб дозволити собі забронювати трьох-чотирьох спеціалістів, тому що вони для них визначальні, без них їхня бізнес-модель не працюватиме. А у випадку руйнування бізнес-моделі цей достатньо великий прибуток, який вони генерують, опиняється в зоні ризику.

Звідси й народилася ідея економічного бронювання. Це додатковий інструмент, він жодним чином не скасовує постанови Кабміну. Зрештою наша задача – це дати економіці та учасникам економічних процесів якусь передбачуваність, наскільки це можливо.

"У нас не стоїть задача забронювати абсолютно всіх"

— Ви пропонуєте, що бронювання одного співробітника-чоловіка коштуватиме 20 тис. грн в місяць для бізнесу, вірно?

— У тій моделі, яку ми напрацювали, так. Бронювання одного спеціаліста – це 20 тис. грн спеціального збору. Це важливо, бо військовий збір не потребує додаткового адміністрування, ми не вигадуємо новий вид платежу, який потребуватиме від податкової додаткових ресурсів адміністрування. Вони вже обліковують військовий збір, вони вже знають, як з цією формою платежу працювати.

Важливо сказати, що завдяки бронюванню особи збільшується військовий збір, гроші напряму підуть в бюджет на Збройні Сили, а не кудись там на місцеві бюджети.

— Чому саме 20 тис. грн?

— Коли народжувалася ця ідея, почалася дискусія з бізнесом, на яку цифру вони готові. У нас виделка була між 6 тис. грн і 50 тис. грн за одну особу.

Є великі підприємства, в яких дуже багато працівників, і вони кажуть, що їм не вистачить забронювати 3-4 особи, їм треба забронювати 30-40. За кожного по 20 тис. грн кожного місяця — це космос, кажуть, що не потягнуть. Тому вони пропонували встановити розмір на рівні 6 тис. грн.

Але це нереалістично. У мене є на це відповідь: поїдьте ближче до зони проведення бойових дій і поясніть військовому, що за 6 тисяч гривень можна не йти в ЗСУ. Нас і так критикують, що це занадто дешево. А тут 6 тисяч. До такого я не готовий, у нас немає морального права.

Далі з'явилися ІТ-шники, які кажуть: у нас рівень прибутку дозволяє, ми готові 50 тис. грн в місяць платити, але дайте юридично прозору схему. Щоб ми ці гроші сплатили і до нас не виникало запитань. Але 50 тис. грн – це забагато. Тому що дуже багато бізнесів від таких цифр на стіну полізуть.

І врешті-решт зупинилося на 20 тис.

— Чому?

— Три фактори. Перший фактор – це дані Держстату. Середня заробітна плата по Україні – це 18 100 грн, це десь станом на березень. WorkUA, найбільший приватний агрегатор вакансій, давав середню заробітну плату по країні 19 тис. грн.

Але фінальною крапкою для нас стало мінімальне грошове забезпечення мобілізованого військовослужбовця, який не виконує боєві розпорядження, знаходиться в глибокому тилу, але його мобілізували. Воно складало 20 100 грн. Поєднання цих трьох факторів дало цифру 20 тисяч. В такому випадку у нас буде можливість, в буквальному сенсі говорити, що бронювання одного спеціаліста – це джерело для оплати мінімальної заробітної плати одному військовослужбовцю.

— Бізнес погодився на таку цифру?

— Здебільшого, так. Звісно, що досі є цілі асоціації, які вважають, що 20 тис. – це надто багато. Це справді немаленькі гроші. Особливо, якщо тобі потрібні не одна, і не дві людини, а 7-8. Але, в принципі, це і не погано.

Чому? Може трошки контроверсійно, але у нас не стоїть задача забронювати абсолютно всіх. Була задача дати підприємствам інструмент для того, щоб вони забронювали найбільш необхідних. І, відповідно, цей інструмент не міг коштувати дешево, тому що, якби він коштував дешево, тоді б це справді було про можливість відкупитися для всіх. Я навіть не уявляю, скільки б людей забронювались, якби ми поставили ті самі 6 тис. гривень.

В принципі, ми абсолютно адекватно ставимося до критики на нашу адресу. Але ми її сприймаємо через призму того, що це один з перших бар'єрів, запропонований нами підхід ніяк негативно не вплине на мобілізацію.

Другий бар'єр, який існує, це ліміт бронювання — 50% від військовозобов’язаних в штаті. Тобто навіть при тому, що у вас є ресурс, ви все одно не зможете забронювати більше, ніж 50% тих, хто підлягає призову і працює у штаті. Тобто, якщо у вас 100 людей працює на підприємстві, з них 50 чоловіків, які підлягають призову, то ви зможете забронювати не більше 25.

Та я думаю, що ми на друге читання законопроєкту вийдемо зі ще меншою цифрою, саме для того, щоб зняти всі перестороги військових. Я думаю, буде реалістично десь 35-40%. І це все робиться виключно для того, щоб жодним чином не дати підстав говорити про негативний вплив на мобілізацію від економічного бронювання.

"ФОП – це дуже специфічний звір"

— У вашому законопроєкті бронювання для ФОПів прописано окремо від великого бізнесу. Поясніть це рішення.

— Тому, що ФОП – це дуже специфічний звір. Ми дуже довго думали над цією історією. Якщо дозволити ФОПам бронюватися на таких же умовах, як юридичним особам пропонується бронювати найманих працівників, то може скластись ситуація, що всі наймані працівники наступного ранку зареєструються ФОПами й самі себе забронюють. А це останнє, що нам би хотілося.

Якщо глянути на це як на акумуляцію грошей, то в цьому немає нічого поганого. Але з погляду відтоку потенціальних кадрів з мобілізаційного резерву, це може мати негативні наслідки.

Тому для ФОПів прописана окрема процедура, вона полягає в двох умовах. Перша – на момент набрання чинності закону цей ФОП мав пропрацювати щонайменше 6 місяців. Тобто, якщо закон вступає в силу, наприклад, 1 вересня, це значить, що цей ФОП мав працювати і бути зареєстрованим щонайменше з березня. Тобто 6 місяців назад.

Для чого це робиться? Для того, щоб поставити бар'єр для тих, хто захоче швидко зареєструватись. Тому ми навіть до якоїсь дати не прив'язуємося. Ми прив'язуємося до набрання чинності закону, щоб не можна було собі прорахувати, коли йти реєструватися ФОПом.

Про що це буде говорити? Про те, що ви вже 6 місяців, півроку були повноцінним учасником економіки, що ви створювали якусь додану вартість, а не є просто випадковими пасажирами, які прийшли, зареєструвалися, і хочуть забронюватися.

Друга вимога – ваш місячний оборот за останній звітній період має бути не менше вартості 3 місяців бронювання. Тобто це 60 тис. грн. Це далеко не великі гроші, навіть для ФОПів, особливо враховуючи, що це оборот, а не чистий прибуток. Але він принаймні демонструє, що у вас є реальні рухи по вашому рахунку із коштами, які дозволяють вам бронювати своїх працівників або себе. Тому що якщо у вас нуль, ви зареєструвалися вчора, але якось кожен місяць у вас на рахунку з'являється 20 тис. грн, це означає, що ви цей інструмент використовуєте не для того, щоб економічно посилити країну, а для того, щоб себе захистити від мобілізації.

А я повторюсь, задача економічного бронювання — не в тому, щоб всіх врятувати від мобілізації, а саме для того, щоб надати якусь передбачуваність економіці.

— Але тут я хочу уточнити щодо ФОПів. До прикладу, медійники чи креативники. Вони в більшості працюють як ФОПи. Наприклад, вони мають цей оборот у 60 тис. грн. Тобто медійник зможе сам себе забронювати?

— Якщо він відповідає цим двом вимогам, то так.

"Ніхто не знає, як має бути правильно"

— Окрім вашого законопроєкту, запропоновані ще дві моделі економічного бронювання. Розкажіть, в чому відмінність і хто їхній автор?

— Перша модель – наша про 20 тис. грн. Друга – зарплата від 36 тис. грн. Це модель, яка напрацьовувалася експертною групою під керівництвом бізнесмена Андрія Длігача разом з Мінекономіки і з Офісом президента. Це альтернативна модель, вона має свої плюси та мінуси, так само як і наша. Логіка полягає в тому, що автоматичне право на бронь мають ті співробітники, у яких зарплата становить щонайменше 36 336 грн. Одна із задач цього підходу — вивести зарплати в конвертах з тіні на світло, таким чином вибілити зарплатний ринок в Україні, і вивезти ці тіньові гроші в реальний бюджет. Таким чином зафіксувати, що ті, хто працює в білу і прозоро, мають право на бронь.

— Але в цій моделі додатково сплачувати нічого не треба?

— Ні. З позитивних сторін цієї моделі, це безумовно те, що вона вибілює ринок заробітних плат, і повертає гроші з тіньового сектору.

З недоліків, я б сказав, що якщо 20 тис. грн ідуть збором напряму в держбюджет, і одразу можуть розподілятися на спецфонд чи на ЗСУ. Але якщо ми обираємо інший підхід, то податками з цих 36 тис. грн значна частина піде в місцеві бюджети. Це добре, але важко говорити, що це допоможе акумулювати гроші для війська.

— Чи точно ця модель зможе вивести з тіні зарплати?

— Я не буду тут спекулювати, бо не є автором цієї моделі. Я думаю, що справедливо поговорити з Длігачем на цю тему або з Міністерством економіки. Але логіка закладалася саме така.

Мене в цій моделі бентежать дві речі. Перше, це те, що не всі ці гроші йдуть на центральний бюджет і відповідно на бюджет війська. Друга проблема – це критерії зарплати. Коли нам закидують, що ви ділите людей на бідних і багатих, то у нас дуже проста відповідь. Це не людина сама за себе платить 20 тис. Бізнес платить за співробітника. Тому у співробітника зарплата може бути хоч 8 тис. грн. Але якщо керівник вважає його критично важливим з різних причин, це нас не стосується. Бізнес сам знає, кого бронювати. Це ніяк не впливає на матеріальне становище заброньованого.

А друга модель зовсім про інше. Тут конкретно про людину, яка має зарплату вище середньої.

— Чим відрізняється третя модель?

— Вона передусім відрізняється тим, що в другій моделі не передбачена можливість бронювання для ФОПів. Третя модель – гібридна. І полягає вона в тому, що для юридичних осіб, для компаній і підприємств діють критерії зарплати, а для ФОПів діють критерії військового збору 20 тис. Тобто це спроба поєднати ці дві моделі для того, щоб і наче зарплати вибілити, і заодно про ФОПів не забути, тому що маємо достатньо велику кількість фізичних осіб-підприємців, які генерують великі прибутки. Просто викреслювати їх з цього рівняння — це недальновидно.

— Хто автор третьої моделі?

— Ми автори, та сама ініціативна група, яка напрацьовувала першу. Щоб це не виглядало, що вибір стоїть тільки між першою і другою, напрацювали ще третю.

— Але ви більше схиляєтеся до першої?

Звісно, що я схиляюся до першої моделі. Тому що ми, по-перше, пропрацювали її достатньо глибоко і з погляду цифр, і з погляду дискусій з Міноборони, з Генеральним штабом, з Мінстратегом, з Мінекономіки. І ми більш-менш розуміємо емоційні наслідки введення цієї моделі, і як на них реагувати.

Коли мені, наприклад, хтось закине зараз, що зарплата у 36 тис. грн для України – це надто висока, мені важко підібрати аргументацію, тому що я розумію, що людина права. А коли мені скажуть, що 20 тис. грн – це занадто багато, я можу сказати, що це не ваші 20 тис. Це ваша компанія має знайти ці гроші для того, щоб забронювати вас. А компанія, як правило, знає, як це зробити.

— Якщо ви говорите, що друга модель створювалася з представниками Офісу президента, Мінекономіки, то це говорить про наявність конфлікту щодо бронювання? Чому ви окремо напрацьовували ці проєкти?

— Це абсолютно нормальний процес, немає ніякого конфлікту. Це говорить про різність підходів. Ми спеціально всі три зареєстрували для того, щоб дати можливість провести широку дискусію. Я вам відверто скажу, ніхто не знає, як має бути правильно. У нас навіть всередині фракції немає однозначної позиції.

Тут вже наша задача – спробувати переконати. Мені персонально підійде будь-яка з трьох моделей. Як би це дивно не звучало, але, на мою думку, цей механізм треба ввести. Звісно, що мені хотілося б, щоб це був механізм у формі першої моделі, але якщо парламент вирішить і проголосує за другу модель, я буду щасливий і скажу, що це все одно велике досягнення для економіки.

Секрет ще полягає в тому, що це може зробити й Кабмін.

"Без працюючої економіки фронту буде погано"

— То чому ж він не може врегулювати питання бронювання новою постановою?

— Кабмін може це зробити однією постановою, максимально швидко.

У нас була година запитань до уряду нещодавно, це запитання поставили першій віце-прем'єрці та міністру економіки Юлії Свириденко. Вона відповіла, що треба запитати у військових.

— Тобто вони досі не запитали?

— Я б не здивувався, якщо така відповідь пролунала б від міністра оборони. Але, на мою думку, якщо це питання стосується економіки, то профільне міністерство має не питати у когось, а наводити комусь аргументи. І переконувати.

Чому не запитуємо у військових, як Нацбанку формувати облікову ставку? Чого ми раптом вирішили спитати про те, яким чином підприємствам всередині формувати свою зарплатну, кадрову, чи якусь іншу політику?

Мені здається, що проблема в тому, що, звісно, є ризик неоднозначного сприйняття цієї історії. Але це теж, скажу вам відверто, не зовсім правда. Тому що ті військові, з якими я спілкуюся, коли ти їм починаєш все пояснювати, вони кажуть: окей, ми принаймні розуміємо, навіщо ви це робите, ми розуміємо, що можна мобілізувати хоч 5 млн людей, але якщо не буде як їх забезпечити, це все не матиме значення. Тому без працюючої економіки фронту буде погано.

Один з найбільших контраргументів проти будь-якого економічного бронювання, звучить наступним чином: замість введення цієї системи краще зробіть, щоб за якусь суму діючих військовослужбовців могли відпустити на відпочинок, на ротацію. А це якраз питання в тому, що ми цивільні. У нас немає фаху, знань і експертизи військових справ, коли, кому і куди дозволяти йти. Але, на мою думку, шляхом інструменту економічного бронювання, є можливість наблизити ротацію.

— Як ця можливість виглядає?

— Звучить достатньо футуристично, але це реально. У нас є певні ділянки фронту, де вже якийсь час вдавалося стримувати напади росіян виключно шляхом дронів. Тобто ми говоримо, що якщо ми кратно збільшимо кількість дронів та інших засобів ураження, то тоді нам потрібно буде менша кількість особового складу на лінії розмежування. Нам потрібно в широкому сенсі більше машин, менше людей. Щоб збільшити кількість дронів і РЕБів, нам потрібно дві речі. Перше, це спеціалісти, які зможуть їх проєктувати, виробляти, тестувати. А друге, це гроші. Гроші для масштабування виробництва, для закупівлі компонентів, частин і т. д.

Економічне бронювання вирішує обидві задачі. Воно зберігає спеціалістів і забезпечує гроші. Тому що кожен заброньований йде в бюджет. Тому далі це питання до уряду, як цими грошима можна розпорядитися, щоб збільшити у війську кількість дронів і вивільнити певну частину особового складу, давши їм можливість для відпустки чи ротації. Це принаймні те, що ми пропонуємо в якості нашого цивільного погляду на цю проблему.

— Зараз ваші колеги з опозиції критикують ідею економічного бронювання, бо вона може зашкодити демобілізації, про що зараз готується законопроєкт. Чи є у вас побоювання, що з голосуванням за бронювання почнеться та сама історія, як із законом про мобілізацію? Воно може затягнутися на пів року і, наприклад, опозиція буде максимально завалювати це питання.

— Це буде 100%. На цьому питанні дуже легко грати і заробляти політичні бали. Особливо, якщо ти хочеш серед тих самих військових набити собі прихильність, ти виходиш і починаєш говорити про несправедливість і про все інше.

Але це морально-етичні категорії. Економіка не працює зі справедливістю. Економіка працює з ефективністю. І виграти війну виключно за рахунок однієї справедливості не вийде. Або ми діємо ефективно, або ми діємо неефективно. От і все.

Щодо демобілізації скажу, що мені важко уявити цей процес під час війни. Я можу уявити собі ротацію, відпустки. Але демобілізація – це повне звільнення з посади. Я цивільний, а не військовий, тому, можливо, я не правий. Але з того, що я чую, спілкуючись з тими самими військовими, це дуже неоднозначне питання.

Питання ротації цілком слушне. Треба працювати над цим законопроєктом. І я вище навів приклади, як за рахунок економічного бронювання наблизити цю ротацію.

"Бронювання – це тест на зрілість суспільства"

— Коли я прочитала ваш законопроєкт, то одразу уявила можливі схеми відкупу від мобілізації. Тобто чоловік приходить до якогось бізнесу, влаштовується на роботу, домовляється самостійно за себе сплачувати 20 тис. грн кожного місяця, і фіктивно рахуватися у колективі. Чи дійсно така схема може спрацювати?

— Будуть перекоси, це очевидно. Розумієте, бронювання – це такий певний тест на зрілість суспільства.

Про що йде мова? Про те, що ми всі хочемо, щоб була ідеально справедлива умова і щоб бронювалися тільки найбільш необхідні, а воювали тільки найбільш здатні. Але війна не справедлива сама по собі. Вона абсолютно розбалансовує суспільство, вона розбалансує економіку. Ти не знайдеш тут справедливості.

Так само, як зараз, ми бачимо, що відбувається. Люди просто масово намагаються забронюватися тіньовим способом. За нашими обережними підрахунками, обсяг тіньового сектора бронювання стартує від 700 млн доларів на рік. Не обережні підрахунки – 2 млрд доларів на рік. Це вже відбувається. І відбувається давно, з перших днів вторгнення.

Проблема полягає в тому, що ці гроші якраз йдуть не на забезпечення ЗСУ. Вони йдуть на вілли в Іспанії, на якісь інші історії. Ми пропонуємо виключити державу з цього процесу, і дати можливість бізнесу самому розібратися. Якщо бізнес прийме рішення, що хтось прийде і скаже: от у мене є 20 тис. грн, щомісяця я тобі буду платити, ти мене, будь ласка, забронюй. Це можливий сценарій? Абсолютно можливий.

Який запобіжник? Мені здається, він закладений всередині самого колективу. От уявіть, що ви працюєте в якомусь колективі, вас там, наприклад, 12 чи 14 людей, і з’являється якийсь дивак, який, як стає відомо, заброньований. У вас при цьому є ще 4-5 колег, які працюють вже 6-8 років, але вони не бронюються. Цілком можливо, що колектив прийде до керівника і запитає, хто це такий, чого він заброньований, яка його цінність в колективі, на що ми тоді тут працюємо.

— Але ж можна зразу все прописати в законі. Працівник, наприклад, має пропрацювати не менше 6 місяців до вступу закону у дію. Як з ФОПами.

— В теорії можна все прописати, але це вже внутрішні господарські відносини. Тому, на мою думку, воно саме себе вирівнює. Я до Верховної Ради пропрацював у щонайменше 6 колективах. Я можу сказати, що це страшна сила, яка здатна впливати на керівника. І, повірте, останнє, що у таких умовах буде хотіти керівник, щоб став публічно відомий факт про бронювання якогось свого кума. Бо колектив може зробити публічне звернення. Наприклад, до податкової. Щоб ті перевірили, що це за заброньований товариш, звідки беруться гроші на його бронювання, чи йдуть з прибутку підприємства.

— За вашими підрахунками, скільки може принести в оборонний бюджет країни ваша модель економічного бронювання?

— Ця цифра стартує від 200 млрд грн на рік. Це, наприклад, 66 літаків F-16, або 500 тис. снарядів 155-мм калібру. Великі гроші, які не дозволять нам закрити всі потреби, але це гроші, на які ми розраховуємо, не залазячи в борги. Тобто це не кредитні гроші. Це гроші, які не залежать від того, з якої ноги встав Віктор Орбан, це гроші, які не залежать від того, хто стане президентом США. Це наші внутрішні українські гроші від бізнесу, якому ми йдемо на зустріч, надаючи таку можливість, а від них вимагаємо працювати далі. І ви ж розумієте психологію, якщо ти бронюєш співробітників, то 90% що ти маєш намір працювати далі як підприємство, бо інакше навіщо ти витрачаєш гроші.

— Чи розглядали ви той факт, що більшість бізнесів може припинити свою діяльність, тому що вони не потягнуть економічне бронювання, і плюс чергове зростання цін? Тому що ці 20 тис. на кожного працівника треба буде чимось покривати.

— Ми не просто розглядали це, це вже відбувається зараз. Я боюсь навіть сказати вам, яка кількість знайомих мені бізнесів або суттєво скоротили своє виробництво, або взагалі вже закрилися. На жаль, це тенденція, і ця тенденція небезпечна, і вона виглядає ще більш небезпечною із наближенням осені.

Дуже часто бізнеси закриваються саме через брак кадрів. Елементарно не вистачає людей. Тому я чудово усвідомлюю, що без такого інструменту як економічне бронювання буде тільки гірше.

Щодо інфляції, ми так само це прораховували, говорили з бізнесом. Зараз ключовим драйвером інфляції є брак кадрів. І чим далі, тим більший вплив на інфляцію матиме цей фактор. З цього погляду — бронювання навпаки дещо стримуватиме інфляцію. З іншої, є сценарій, де в окремих сегментах ринку бізнеси частково спробують перекладати вартість на кінцевого споживача. Так ризик є, і він переважно стосується тих галузей, де невисока конкуренція чи дуже нееластичний попит.

Втім, якщо дивитися на ситуацію загалом, то ми очікуємо, що для абсолютної більшості бізнесів джерелом фінансування бронювання буде маржа, а не націнка. Підстав так вважати декілька. Перш за все, наш аналіз показав, що у більшості індустрій прибуток на одного працівника дозволяє сплачувати бронювання. По-друге, за умов і без того зниженого попиту, чимало підприємців не захочуть таким чином зменшувати конкурентну перевагу свого продукту, з цього погляду — збільшення цін навпаки становитиме для них комерційний ризик.