Секрет успіху на Іграх та вимушена пауза у спорті: інтерв'ю з героєм Олімпіади гімнастом Ковтуном

У понеділок, 5 серпня, на Олімпіаді-2024 у Парижі головним героєм у складі збірної України став гімнаст Ілля Ковтун. У боротьбі за медалі у вправі на паралельних брусах наш спортсмен показав результат 15.500 балів та посів 2-е місце. Раніше Ілля на цій Олімпіаді двічі був четвертим, фінішував п’ятим у команді, а тепер завершив змагання зі срібною нагородою.

"Телеграф" поспілкувавсяз Іллею за кілька годин після закінчення змагань. Один із лідерів нашої гімнастичної команди останніх років, як завжди, виглядав скромним та мало емоційним. Навіть олімпійська медаль не змусила його "розкритися".

Перемогу у змаганнях завоював Цзоу Цзіньюань із Китаю, а бронзу отримав Шинносуке Ока з Японії. А ось другий представник України у цьому фіналі Олег Верняєв грубо помилився під час виконання вправи та посів останнє 8-е місце у підсумковому протоколі.

Ілля, чи можна Вас привітати, це срібний успіх, чи все ж таки невдача, розраховували на золото?

Я вважаю, що це успішне виконання комбінації, звичайно, можна було трохи краще. Але бачимо, що результат хороший – суддя оцінили високо, я задоволений та тренер задоволений. Думаю, всі задоволені.

Просто Ви ще перед стартом Ігор, коли ми спілкувалися в олімпійському селищі, за день до відкриття, сказали, що найгірші – друге та четверте місце. Мовляв, переможець та бронзовий призер завжди у виграші. Що зараз із цього приводу думаєте?

Так, друге та четверте місця найгірші, але це був останній мій шанс на медаль, і я думаю, що в цій ситуації друге місце – чудово. Але працюватимемо, щоб на наступних Олімпійських іграх здобути "золото".

Ви виступали першим, чи відчувався певний тиск? Все-таки спортсмени, які відкривають програму, найчастіше перебувають у невигідному становищі, судді не люблять одразу виставляти високі бали.

Трохи було страшно вийти першим і зробити свій максимум. Але лише через це. У підсумку, я зробив все, що міг, і зараз бачимо цей результат.

Потім коли дивилися за суперниками сильно хвилювалися? Все ж таки, кожен наступний атлет міг змістити вас вниз у таблиці?

Ні, не дуже хвилювався, бо знав, що я зробив усе, що міг у цій вправі на даний момент. Просто сидів, дивився змагання, чекав оцінок та підсумкової турнірної таблиці. Зробив усе, що міг, а там вже буде як буде.

Питання про китайця — у нього, як здалося, була висока складність і просто божевільне виконання. Із ним взагалі реально було боротися?

Так, з усіма реально боротися це спорт, як я постійно повторюю в інтерв’ю. Тут багато емоцій, стресу, переживань і тому з усіма можна боротися. Але, як ми бачимо, він дуже добре виконує вправу на брусах. У Токіо став олімпійським чемпіоном, а зараз повторив це досягнення. Дивитимемося, як буде в Лос-Анджелесі.

А що потрібно додати, який потенціал має бути, щоб стрибати на золото?

Зараз з нового року, будуть змінюватися правила, ми переходимо з десяти елементів на вісім, і тому ми ускладнюватимемо елементи, робити їх більше І після перших двох років можна буде побачити, де ти конкурентоспроможний, у якій вправі. Поки не знаю, дивитимемося .

Для Вас особисто, нові правила, це добре, чи погано?

Краще для всіх, тому що вісім елементів це не десять, це трошки легше. Але, з іншого боку, тепер гімнастам потрібно робити складніші елементи, і це буде дуже травмонебезпечним. Можливо буде більше травм, а з іншого боку, буде цікавіше.

Сьогодні одразу у чотирьох із восьми фіналістів були зриви, грубі помилки. На Вашу думку, це хвилювання, зайве нервове навантаження, чи що?

Не знаю як у всіх, але так, багато хто ставив на кін. Для когось це був останній шанс виступити на Олімпіаді, хтось просто намагався показати максимальний результат тут і зараз. І Олег (Верняєв – Ред.), який мав останній шанс, він також дуже хвилювався. І Лукас Даузер за місяць до змагань зазнав травми, щось із біцепсом. Усі мали свої причини нервувати і хвилюватися.

У вас також були травми, і навіть операція була нещодавно. Наскільки вдалося відновитись до Ігор?

Вдалося відновитися дуже швидко та якісно. Я вже за 17 днів почав ходити, і це було дуже добре. Тому що не було часу на довге відновлення. Я почав тренуватися вже за три тижні, проходив спеціальні курси фізіотерапії в Німеччині і вважаю, що мені вдалося дуже добре підготуватися.

Будете ще стартувати цього сезону? Зокрема, в Угорщині незабаром етап Кубка світу...

Мене не буде там, бо після операції я зробив плюс-мінус 50 відсотків необхідних післяопераційних заходів. Тільки почистив ногу, але є проблеми зі зв’язками і після Олімпіади я знову обстежитимуся і думатимемо-вирішуватимемо що робити, бо нога ще трохи турбує.

Ви плануєте довгий відпочинок?

Я не планую відпочинок, я планую реабілітацію свого тіла, бо працювали на максимум. Це буде і тренування, і трохи відпочинок, але я не матиму зараз паузи.

Наскільки тяжка срібна медаль Олімпійських ігор? Коли ви стояли на п’єдесталі, у Вас була тільки скромна посмішка. Що було в душі?

Я на змаганнях завжди намагаюся бути дуже скромним, то тренер привчив з дитинства. Ти вже вдома можеш виявляти емоції та бути більш радісним. Разом з тим, скажу, що ця медаль для мене дуже багато важить. Адже ми пройшли дуже багато проблем – і з ногою, і з координацією проблеми через професійний спорт. Я вважаю, що це навіть не для мене великий результат, а для мого тренера (Ірини Горбачової – ред.), тому що вона жінка і показала такий результат у чоловічій гімнастиці.

А на які емоційні святкування ви здатні? Що це може бути?

Подивимося… Зараз подзвоню батькам та сестрі, насамперед, бо вони сильно переживають. А там уже святкуватимемо. (сміється)

Зайдіть у кімнату шаблісток в українському домі в олімпійському селищі, вони дуже класно танцюють.

Так, я дивився це відео (посміхається)

Пройшла така інформація, що медаль можна розкласти на шматочки і дарувати частинами своїм друзям, близьким, знайомим, будь-кому… Кому готові подарувати частинку медалі?

Ні, це фейк… І шаблістки показували медалі, і я зараз на свою дивлюся, вона вся цілісна, розібрати її неможливо.