У гонитві за красою: до яких радикальних методів в СРСР вдавались жінки, аби пофарбувати волосся (фото)

В часи СРСР жінки не мали можливості користуватися б'юті-процедурами, які зараз є популярними і легкодоступними. Фарбування волосся – не виняток.

"Телеграф", посилаючись на OBOZ.UA розповість, якими методами користувалися радянські модниці для фарбування волосся.

Варто зазначити, що в ті часи великого асортименту фарб для волосся тоді не було, а змінити свій природний відтінок можна було тільки на чорний, рудий або жовтуватий блонд. Сам процес фарбування займав у жінок від 4 до 6 годин. На стан волосся це впливало вкрай негативно, особливо, якщо мова йшла про освітлення.

Чим фарбували волосся

Для того, щоб змінити колір волосся на більш темніші відтінки – рудий, каштановий або чорний – використовувалися природні барвники хна або басма. Внаслідок чого пасма залишалися більш "живим", однак якщо результат вийшов невдалим, позбутися від кольору було практично неможливо.

А ось, щоб висвітлити волосся вдавались до більш радикальних методів. Його освітлювали перекисом водню, від якого виходив дивний, дуже неприродний за сучасними мірками колір. Блондинки тоді були в моді і виглядали набагато яскравіше, тому цей спосіб мав популярність. Але часто такі процедури закінчувалися плачевно.

Для знебарвлення волосся застосовували й інший спосіб: використовували таблетки перекису 32% з аптеки, розколоті в порошок, мило, натерте на тертці, і воду. Після цього волосся ставало жорстким, сухим і ламким.

Брюнетки також любили надати своєму темнному волоссю додатковий відтінок. Наприклад, багато дівчат брали синє чорнило, додавали в шампунь або розбавляли з водою і тонували таким чином волосся. Такий відтінок тримався на недовго, а також "барвник" псував одяг та постільну білизну ще довгий час після застосування.

Коли з'явились фарби

Звичні фарби в тюбиках в СРСР з'явилися на початку 70-х років. Хтось виготовляв фарбу на основі урзолу (органічна сполука, яка так само використовується для фарбування хутра), кори крушини і ще декількох компонентів. Їх варили вдома на своїй кухні, і маса виходила не кремоподібна, а рідка, тому наносили її губкою, марлею або ватою.

Раніше "Телеграф" розповідав, навіщо в СРСР запихали "трояндочки" в ручки КПП.