Шалено дратували, але давали статус: чому в СРСР був популярний мохеровий шарф (фото)

У СРСР де державні стандарти та дефіцит диктували правила моди, стильні речі часто виглядали безглуздо за сучасними мірками — чого варті лише чоловічі светри з оленями, штани-кльош небачених розмірів. До такого відноситься і мохеровий шарф.

"Телеграф" розповість, чому він був такий популярний. І з якої причини більшість не любила цю річ.

У 70-80-х роках мохеровий шарф був не просто теплим аксесуаром – він став справжнім символом статусу та елегантності для радянських чоловіків. Дефіцитний предмет гардероба, виготовлений з козячої вовни, перетворився на показник престижу та достатку власника.

Популярність мохерових шарфів зумовлювалася кількома факторами. По-перше, їхня якість була дійсно високою – легкі та теплі, вони відмінно захищали від холоду. По-друге, через дефіцит якісних речей у СРСР мохеровий шарф став предметом гордості. Власник такого аксесуара автоматично пропускався до категорії "забезпечених громадян".

У ті часи придбати мохеровий шарф можна було лише "по блату" або з-під прилавків. Особливо цінувалися шарфи імпортного виробництва – югославські, польські та фінські. Радянські чоловіки носили їх з особливим шиком, традиційно в комплекті із солідним зимовим пальтом та шкіряними рукавичками.

Цікаво, що мохерові шарфи часто передавалися у спадок як сімейна цінність. Дбайливо загорнути в папір, вони зберігалися в шафах поруч з іншими коштовними речами. А деякі щасливі власники навіть мали по кількох таких шарфів різних кольорів – традиційно в стриманих тонах: сірому, бежевому чи темно-синьому.

Сьогодні мохерові шарфи можна знайти хіба, що в бабусиних скринях як згадку про часи, коли звичайний шарф міг розповісти про статус людини більше, ніж її посада чи зарплата.

Попри всю престижність, мохерові шарфи мали дратівливу особливість – їхні тоненькі ворсинки нещадно колоси не лише шию, а й обличчя, що було особливо неприємно в люті морози, коли шарф доводилося натягувати аж до носа. Втім, бажання виглядати модно і статусно часто перемагало дискомфорт, і радянські модники продовжували носити цей колючий аксесуар.

Раніше "Телеграф" писав, як в СРСР робили ремонти.