Ви будете здивовані: що насправді приховували в СРСР під етикеткою "березовий сік"

Березовий сік в СРСР був одним із найбільш популярних напоїв, який продавали як консервований у банках, так і на розлив. Його можна було придбати в кожному продуктовому магазині, а влітку — насолоджуватися ним на дачах та в сільських місцевостях.

"Телеграф" розповідає, що насправді ховалося за етикеткою "березовий сік". Варто зазначити, що мода на консервовані соки, запозичена з США, з'явилася в СРСР у 60-х роках.

Американці вже тоді звикли пити склянку апельсинового соку вранці, однак для радянської країни такий напій був недоступним через кліматичні умови та обмежені фінансові ресурси. Тому було вирішено створити альтернативи, які можна було виготовляти в умовах СРСР, — і так з'явилися березовий, яблучний та томатний соки.

Проблеми з виробництвом натурального соку

Березовий сік став дуже популярним серед радянських людей, але виявилося неможливим виробляти достатню кількість натурального соку для внутрішнього споживання. За підрахунками, потрібно було понад вісім мільйонів дерев, що було неможливо в межах СРСР. Тому виробники почали шукати способи розбавляти його водою і виробляти продукт, який би задовольняв попит, не будучи при цьому справді натуральним напоєм.

Розбавлення та підробка березового соку

Замість того, щоб продавати справжній березовий сік, на прилавках з'являлася розбавлена суміш з води, цукру та лимонної кислоти. Той продукт, який з'являвся в магазинах, був прозорим, з жовтуватим відтінком, а його смак був солодким з легкими кислими нотками. Це дозволяло створювати враження натуральності, хоча насправді вміст справжнього березового соку в такому напої становив не більше 10-15%. Мало хто міг розпізнати підробку, адже справжній сік пили переважно в селах або на дачах.

Якість радянського березового соку

Попри популярність напою, його якість часто залишала бажати кращого. Справжній березовий сік, який можна було зібрати в лісі, мав каламутний вигляд і характерний запах тирси, в той час, як продукція на прилавках була значно світлішою, з солодким смаком. На відміну від інших соків, таких як томатний, березовий і яблучний могли значно відрізнятися за складом і якістю залежно від виробника.

Радянська підробка

Якщо порівнювати радянський березовий сік з його сучасним аналогом, то слід зазначити, що останній має кращу якість завдяки відсутності хімічних домішок. В СРСР цей напій часто піддавався різним маніпуляціям: його змішували з водою, додавали цукор, лимонну кислоту, а інколи навіть барвники. В результаті, у радянській версії березового соку неможливо було відчути ту свіжість, яку давав натуральний продукт.

Раніше "Телеграф" писав, скільки зараз коштують культові радянські парфуми.