"Помста Сталіна" захоплює Україну: чому борщівник вийшов з-під контролю

У Радянському Союзі існувало безліч рослин, які були цілеспрямовано внесені на територію СРСР з певною метою. Однією з таких рослин був борщівник, або геркулесове дерево, що з'явився в країні в кінці XIX століття.

"Телеграф" розповість, чому його масово висаджували в СРСР. На це є дві причини.

Цей потужний і швидкозростаючий чагарник відомий своєю вражаючою висотою і міцними стеблами, покритими колючками. Його невибагливість і здатність адаптуватися до різних умов зробили його популярним у сільському господарстві та екологічних проєктах.

До речі, у Вінниці виявили величезні зарослі борщівника. Детальніше — читайте у матеріалі "Телеграфу" за посиланням.

Для чого в СРСР садили борщівник

• Застосування в сільському господарстві: борщівник був популярний серед радянських фермерів, бо його коріння здатні фіксувати азот в ґрунті, збагачуючи його. Це дозволяло знижувати витрати на азотні добрива і підвищувати врожайність рослин.
• Протиерозійні заходи: борщівник був ефективним засобом боротьби з ерозією ґрунту. Його міцні коріння служили природними власниками ґрунту, запобігаючи змив родючого шару.

Хотіли як краще, а вийшло як завжди

Борщівник — отруйна гігантська рослина, що досягає у висоту 4-х метрів, а при контакті з ним можна отримати сильні опіки, в окремих випадках здатні привести до летального результату.

Рослину іноді називають "помстою Сталіна", адже саме за його вказівкою культуру почали завозити в Україну. Вона виявилась непридатною для годування худоби та перекинулась в дику природу. На Правобережжі та заході України він поширений найбільше — захопив безліч берегів рік, узбіччя доріг тощо. Найбільш небезпечний борщівник Сосновського, але він може перезапилюватися з іншими видами та створювати отруйні гібриди.

Раніше "Телеграф" розповідав, як вгамовували спрагу в СРСР.