Ви точно бачили цю тваринку, але не здогадаєтесь про її справжню назву

В українській мові існують слова, про значення яких можна не здогадатися з першого разу, якщо не знати. До таких належить й "вивірка".

Власне, це слово вільно використовувалося на Наддніпрянщині до XIV ст, поки його поступово не почав витісняти "аналог" — білка. Про це пише "Телеграф".

Як зазначає Етимологічний словник української мови, вивірка або ж вевірка, походить від кореня, пов'язаного з рухом та означає "та, що крутиться", "вертлява", тобто ідеально описує поведінку спритного лісового гризуна.

А ось більш звична назва "білка" утворилася від традиції називати дороге хутро "біле". Спочатку так позначали лише рідкісний вид білих вивериць, а згодом слово поширилося на усіх білок. Й наразі семантичної відмінності між словами білка та вивірка немає

Вивірку часто згадують у фольклорі. Скажімо, у народній казці "Дві вивірки" розповідається про тваринок, які разом запасали на зиму харчі. Існує й вірш "Вивірка" Олександра Олеся тощо.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про для багатьох невідоме слово "зокола". Лише одиниці зможуть правильно відповісти, що це таке.

Також "Телеграф" писав, що в українській мові існує багато автентичних слів, яких навіть не знають багато українців. До них належать дієслова "напсетити" і "напшотити". Згідно зі Словником української мови Бориса Грінченка, обидва ці слова означають "зіпсувати повітря".