Головна загроза — не Покровськ. Росіяни готують удар південніше і маскуються під цивільних

В останні тижні з'явилися повідомлення про те, що російські війська застосовують нову тактику на Покровському та інших напрямках. Вони просочуються у тил малими групами, використовують термоізолюючі пончо для маскування від дронів і переодягаються у цивільний одяг.

Чи свідчить це про виснаження штурмових підрозділів РФ, або це є ознакою нової, більш гнучкої стратегії противника? Як така тактика ускладнює роботу українських захисників та які реальні загрози вона несе? Про це, а також про те, чому ситуація на Олександрівському напрямку є сьогодні значно загрозливішою, аніж на Покровському, "Телеграф" поговорив із Віктором Кевлюком, полковником запасу Збройних сил України з 35-річним досвідом військової служби та експертом Центру оборонних стратегій.

Росіяни знову змінили стратегію

— Пане Вікторе, Покровський напрямок залишається найгарячішою точкою – там фіксується до 59 боїв на добу. Речники бригад повідомляють, що росіяни в Покровську воюють у цивільному одязі, використовують термоковдри проти тепловізорів, заїжджають у місто на мотоциклах. Чи може ця тактика дати ворогу результат, або це ознака втрати ними боєздатних штурмових підрозділів?

— Почнемо з того, що Покровський напрямок нині не є найбільш напруженим. Найскладніша ситуація – на Олександрівському напрямку, який розташований південніше. Покровський стабільно другий.

Втім, кількість зіткнень — це досить сумнівний критерій для оцінки інтенсивності бойових дій. На одному напрямку може відбутися танкова битва за участю тисячі танків, а на іншому – дві сотні дрібних перестрілок за участю трьох бійців із кожного боку. Де інтенсивність вища? Це питання залишається відкритим.

Перевдягання російських військових у цивільний одяг – це спосіб дій, застосований ворогом, зокрема, на Куп’янському напрямку. Цей метод не дивує, оскільки ворог діє однаково підступно на будь-якій ділянці фронту. Важливо пам'ятати, що такі дії є прямим порушенням правил та звичаїв війни і підлягають переслідуванню в кримінальному суді.

Щодо термоізолювальних пончо – йдеться не про ковдри, а про накидки, схожі на безрукавні плащі. Вони дозволяють ховатися насамперед від термальних камер безпілотників.

Про що це свідчить? Противник застосовує відносно нову тактику: просочується малими групами – по одному, двоє, максимум п’ятеро бійців. Вони обходять наші бойові порядки, шукають стики та розриви в обороні, накопичуються в певних точках у нашому тилу, а після сигналу з тилу атакують насамперед підрозділи, що запускають БПЛА, а також мінометні батареї, які працюють у найближчому тактичному тилу.

Це жодним чином не свідчить ні про деградацію їхніх штурмових підрозділів, ні про те, що противник "зламався" чи "здався". Це їхня нова тактика.

У такий спосіб вони намагаються уникати фронтальних штурмів, подібних до тих, що ми бачили в Бахмуті, Авдіївці та інших містах сходу України. Противник розуміє: якщо за кожне місто платити 30–50 тисячами лише вбитих, жодної армії не вистачить. Тому вони шукають способи уникнути таких втрат.

— Наскільки тактика перевдягання у цивільний одяг ускладнює роботу українських підрозділів, особливо щодо ідентифікації противника та ухвалення рішень у режимі реального часу?

— Саме з цією метою противник переодягається в цивільний одяг. Відомі випадки, коли в цивільне вбрання переодягають жінок-військовослужбовиць і використовують їх як логістів для доставки боєприпасів, води та їжі на передній край – до штурмових груп, які вже просочилися в наш тил.

Противник переслідує дві мети. Перша – суто бойова: виконати поставлене завдання, досягнувши потрібної точки або забезпечивши логістично штурмові групи, що пробралися вперед. Друга – інформаційно-психологічна. Якщо сили оборони раптом відкриють вогонь, це створює інформаційний привід, мовляв, "Українські військові атакують цивільних".

Тобто ситуація для нас доволі програшна за будь-якого сценарію.

У 39-й бригаді РФ фіксують масове дезертирство під Покровськом

— На Покровському напрямку за добу знищили 93 окупанти, з них 60 безповоротно. Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ у зведенні за 19 листопада. Це багато чи мало, враховуючи інтенсивність боїв?

— Колись викладач теорії ймовірності в Національному університеті оборони казав мені: одна волосина на голові — це відносно мало, але одна волосина в тарілці супу — це вже відносно багато.

Іншими словами, усе залежить від того, з чим порівнювати.

Угруповання противника на території України складає близько 600 000 осіб. Дев’яносто три вбитих це багато чи мало? Це частка відсотку, менша за статистичну похибку.

Проте якщо наш взводний опорний пункт у якомусь містечку знищив роту противника, що атакувала, це не просто "багато". Це трагедія для командира батальйону противника, який веде наступ на цьому напрямку. Тож цифри самі по собі нічого не показують — усе залежить від того, з чим їх порівнювати.

— Є цікава інформація про погіршення становища російських військ та масове дезертирство у 39-й гвардійській бригаді. Чи може це вказувати на виснаження російських резервів у цьому районі?

— Це також залежить від низки обставин. По-перше, від контингенту, який надходить на поповнення бригади. Якщо це напівдикі люди з низькою мотивацією – це одна історія. Якщо ж це завзяті російські націоналісти, то вони навряд чи кудись тікатимуть, адже прийшли вбивати українців.

Другий показник – загальний стан моралі та морально-психологічного забезпечення всередині військової частини. Якщо структурні підрозділи, відповідальні за підтримку дисципліни та моралі, виконують свою роботу добре, показники дезертирства там нижчі. Там, де все залишено напризволяще, люди почуваються більш вільно, і хтось вирішує йти власним шляхом.

Це не є показовим і не дозволяє робити загальні висновки про те, що противник виснажується або погано себе почуває.

Контроль над Покровськом поділений приблизно порівну

— Які ваші прогнози на найближчі тижні? Чи зможемо ми утримати Покровськ, і що буде найбільшим викликом для наших сил на Донецькому напрямку?​​​​​​​​​​​​​​​​

— Я насамперед уникав би слова "ми", тому що ми з вами конкретно Покровськ не утримуємо. Це робить 7-й корпус швидкого реагування Десантно-штурмових військ та підпорядковані йому військові частини.

Події можуть розвиватися за кількома сценаріями. Є правий фланг – Покровськ, є лівий – Мирноград, а між ними розташований український плацдарм.

У Покровську сили оборони фактично зачистили північні околиці міста від противника й усіляко перешкоджають ворогу перетнути залізничну лінію, що проходить через місто. Контроль над Покровськом наразі фактично поділений порівну.

В окремих районах наші підрозділи ізолювали штурмові групи противника й поступово їх знищують. В інших — виникають ситуації, коли українські підрозділи, що ведуть оборону, опиняються оточеними з усіх боків. Тому сказати, у який бік зараз схиляються терези, досить важко.

Якщо сили оборони зможуть утримувати маршрути постачання гарнізону Покровська, боротьба може тривати ще довго.

Щодо Мирнограда – тут також можливі різні варіанти. Противник присутній на південних околицях і намагається прорватися до міста зі сходу, але ані там, ані там його дії не виглядають переконливими.

Якщо командування Сил оборони, командування 7-го корпусу швидкого реагування, ухвалять рішення відступити з Мирнограда, наші підрозділи відійдуть у район Добропілля. Це радикально змінить співвідношення сил і засобів саме там. Отримавши раптову чисельну перевагу, Сили оборони контратакуватимуть і противник може зазнати доволі болючої поразки.

Тобто ми фактично обміняємо втрачений Мирноград на укріплене Добропілля (мається на увазі район, а не конкретний населений пункт – ред.).

Який варіант подальшого ведення оборонної операції обере командувач українських сил у цьому районі – інформація закрита. Мій прогноз такий: ми оборонятимемося максимально довго, щоб Україна мала більш впевнену переговорну позицію за будь-яких умов і на будь-яких майданчиках, а наші дипломати могли спиратися на стійкість Збройних Сил саме в районі Покровська.

— З огляду на тривалість боїв за Покровськ, як зараз виглядає оперативна цінність цього району для обох сторін? Чи змінилися стратегічні цілі РФ у сторону Олександрівського напрямку?

— На Покровськ наступає угруповання військ "Центр", а на Олександрівському напрямку, зокрема на Гуляйполе, наступає угруповання військ "Восток". Це різні угруповання. Кожне має свої завдання; вони взаємодіють лише на стику своїх операційних зон, але залежать одне від одного мінімально.

Що стосується оперативної цінності Покровська: його втрата була б образливою та неприємною, але не смертельною. Для Сил оборони це не означає ані краху всієї оборони в Донецькій області, ані тим більше стратегічної поразки.

Для противника це передусім гучний інформаційний привід — можливість покричати про "звільнення" чергового міста на Донбасі. Оперативного виграшу вони фактично не отримують. Логістичні комунікації сили оборони давно перелаштували, і забезпечення міста та Покровсько‑Мирноградського плацдарму вже здійснюється іншими маршрутами. Тому говорити про якусь оперативну втрату не доводиться.

Втім, чим ближче противник просувається до адміністративного кордону з Дніпропетровською та Запорізькою областями, тим складнішою стає подальша оборона Збройних сил України на рубежах, облаштованих у глибшому тилу.

"Втримати Гуляйполе стане питанням тижнів"

— Наскільки серйозними є російські наміри розширити фронт на Олександрівському напрямку? Що ці події означають для загальної ситуації?

— Вони там не розширюють фронт. Лінія фронту на цьому напрямку склалася ще у лютому 2022 року. Зараз противник має оперативний успіх, просуваючись уздовж шосе Донецьк–Запоріжжя в напрямку населеного пункту Покровське.

Для Сил оборони Покровське — це логістичний хаб, через який постачається гарнізон, що обороняє район Гуляйполя. Якщо противник вийде до Покровського і переріжe шосе Покровське–Гуляйполе, а це лише питання найближчих тижнів, тоді Силам оборони доведеться залишити Гуляйполе.

У такий спосіб ворог зможе створити умови для подальшого розвитку наступу на Запоріжжя протягом найближчих місяців. Саме тут і полягає головна загроза всіх його тактичних досягнень сьогодні. На жаль, Сили оборони не можуть повністю зупинити просування противника на Олександрівському напрямку.

Ми щодня бачимо на карті DeepState, що ворог здійснює рейди, наприклад, на Новопавлівку. Сили оборони змушені "гасити цю пожежу". Противник просувається далі в напрямку Гуляйполя, застосовуючи авіацію та завдаючи десятки потужних ракетно-бомбових ударів по наших позиціях щодня.

У деяких населених пунктах просто фізично зруйновані всі оборонні споруди, і українські підрозділи змушені відступати, бо оборонятися там фізично немає де. Тому ситуація на Олександрівському напрямку виглядає значно загрозливішою, адже вона дозволяє противнику вийти на останній оборонний рубіж Сил оборони по річці Гайчур.