Ми можемо зупинити Путіна на наших умовах. Одна цифра, і РФ пробуксує, – Марія Берлінська

Війна – це математика. В цьому впевнена відома українська волонтерка, засновниця проєкту "Victory Drones" Марія Берлінська. І за словами Берлінської, у України є надзвичайно добрі шанси розв'язати складне рівняння завершення війни, щоб змусити Путіна зупинитися. Як саме це зробити? Чому "мирний план" Трампа це зовсім не про мир, та що робити з мобілізацією? На ці та інші питання волонтерка відповіла в інтерв'ю "Телеграфу".

"Путін влаштував виставу. Для нього це супер корисно"

– Пані Маріє, поговоримо про, так званий, мирний план Трампа. Ми робили з вами інтерв'ю рік тому, і ви мені тоді сказали що Путіну взагалі немає сенсу зупинятися, адже він тільки-но розігрів свою воєнну машину. Пройшов рік. На вашу думку, за цей час для Путіна з'явився сенс спинитися і підписати якісь мирні домовленості? Бо все ж таки, за цей рік армія РФ особливо ніде і не просунулась.

– На даний момент я не бачу жодної причини, чому Путін має зупинитися. Як і рік тому. Росіяни знаходяться в наступі. На жаль, у них є певні успіхи і доволі-таки суттєві. Це не величезні прориви на сотні кілометрів, але кожен день — це село за селом. Тактикою "тисячі порізів" вони просуваються вперед і з'їдають нашу землю, знищують наших людей. І станом на початок грудня 2025 року, я не бачу підстав, чому Путін має зупинитися. І з якої радості якийсь "мирний план", написаний Кирилом Дмітрієвим на пару з Ушаковим, що видається за американський план, має спрацювати? Росіяни організували спектакль, самі написавши план. Американці, на жаль, ковтнули цю наживку і почали продавлювати Україну російським планом. Українці з європейцями почали швидко коригувати ці пункти, а в результаті з Кремля прозвучало, що їм нічого не підходить.

Тобто слизняк Путіна Дмітрієв разом зі своїми шефами організовує величезну виставу, де половина світових еліт бігає, робить якісь активні рухи, переганяє повітря, а в результаті це російський план, на який навіть самі росіяни не згодні. А між тим, втрачається час і згорають люди.

– На вашу думку, чому був організований цей спектакль, якщо у Путіна і так все гаразд?

– Скажу свої думки.

По-перше, заміряти "температуру по лікарні". Цей спектакль показав розстановку сил на шахівниці: хто як зреагував, які були наступні кроки? Тобто подивитися, як противник рухається, що роблять європейці, американці, що робить український президент в таких випадках? Це ж супер корисно! Ти отримуєш багато даних, щоб прогнозувати і планувати подальші дії.

По-друге, Путін, по суті, пошив у дурні американських високопосадовців, виставив їх на посміховисько, показавши, наскільки некомпетентно там вирішуються питання геостратегічної ваги. Тобто якийсь путінський клерк може підсунути якусь цидулку, її проганяють через умовний Google Translate, а після цього Марко Рубіо каже, що це американський план, який розроблявся у Вашингтоні. Ви розумієте, як вони зараз виглядають перед Китаєм, який ретельно спостерігає за цими процесами. Це з тієї ж серії, коли удари по хуситам планували в "Signal" і додали в чат журналіста "The Atlantic".

По-третє, якби це спрацювало ["мирний план"], то натиснути на Україну. Запустити процеси в ботофермах, адже десятками тисяч почали писати коментарі на кшталт треба приймати будь-які умови, треба здаватися. Всі ці фейкові "українці":"Я из Харькова, нам срочно нужен мир на любых условиях, мы готовы все отдать, только пусть Владимир Владимирович остановится".

По суті, це гарна операція для того, щоб розкачати суспільство зсередини. І навіть у деяких реальних людей, коли вони бачать вал таких коментарів, вмикається певний колективний психоз. І вони починають думати: а може, дійсно, треба на все погоджуватися? І це при тому, що Путін ні на що не погоджується! Тобто, створюється фіктивна ілюзія, начебто Путін, якщо йому віддати щось, готовий зупинитися. Це базові правила – треба зневірювати протилежну сторону. На жаль, росіяни успішно це роблять.

Але у нас зовсім не настільки критична ситуація, як вони нам зараз намагаються це подати. Так, ситуація складна: ми несемо втрати, є удари по об'єктах енергетики, прилітає по житловим будинкам, гине мирне населення. Але при цьому потрібно розуміти, що у нас є ще запас міцності. Ми можемо зробити так, щоб Путін зупинився. Це не означає, що ми одразу ж повернемо кордони 1991 року, але ми можемо зробити так, щоб вони не просувалися далі.

"Є цифра, після якої росіяни пробуксують"

– За рахунок чого?

– Це визначається, насправді, тільки однією цифрою: 30-32 тисячі. Це елементарна математика. Зараз Путін вкидає по мобілізації десь 35 тисяч людей щомісяця. Ми, в середньому, знищуємо 16 тисяч щомісяця. Коли ми цю цифру доведемо з 16 до десь 30-32 тисяч, то росіяни пробуксують. Вони далі не зможуть рухатись і просто зупиняться. Їхня машина війни не спроможна навчати, одягати, логістично переварювати більше 35, максимум 40 тисяч. Нам треба довести їхні втрати до 32 тисяч щомісяця. Тобто збільшити втрати, по суті, вдвоє. І тоді Путін зупиняється. І зупиняється на наших умовах.

– Це реально? Як нам це зробити?

– Це абсолютно реальні речі, якщо суспільство включиться в технологічну війну: виготовлення, популяризація технологій, навчання людей, як це застосовувати (що ми і робимо під час безкоштовного навчання у "Victory Drones"). Нам треба просто думати математично і витрачати час на те, щоб ми отримали цю цифру – 32 тисячі. Тоді Путін зупиниться. У нього просто не буде інших варіантів.

– Але якщо продовжувати логіку цієї математики: ми ж теж несемо втрати. Та нас менше, а росіян більше. І поки ми будемо прагнути до цих 30-32 тисяч, чи ми не закінчимося першими? І тоді ця математика виявиться не на нашу користь.

– Можна зробити ці втрати технологіями. Якщо втрати зараз, в середньому, один до трьох, іноді один до чотирьох, то їх можна зробити насправді один до шести, семи, восьми і більше. Технологіями. Це коли ми тримаємо фронт переважно не людьми, а технологічними засобами, а люди знаходяться на відстані.

Закінчується піхота. Один кілометр фронту зараз можуть тримати четверо-п'ятеро людей. Але ж можна технологізувати лінію фронту. Все починається з ешелонованої, фортифікованої, замінованої, укріпленої лінії, глибиною в 25-30 кілометрів. Ми цього не робимо. Ми постійно відступаємо на непідготовлені позиції. І нам все меншою кількістю людей доводиться тримати все більшу територію. А питання можливо вирішити тим, що ми будуємо, мінуємо і максимально ускладнюємо просування для ворога. Всюди застосовуємо наземні роботи, дистанційне керування дронами. Зараз ця ера вже починається. Ви будете бачити все більше дистанційного управління безпілотниками, коли пілот може сидіти, умовно, в Житомирі і керувати дроном, який знаходиться десь під Покровськом.

Віддалене керування, автономність систем. По суті, людина не керує роботом, а тільки задає алгоритм дій і натискає умовну кнопку. Після цього система вже сама виконує алгоритм. Наприклад, летить невеличкий рій дронів, і коли вони помічають якусь ціль (російську техніку чи особовий склад), то вони запрограмовані знищувати все, що бачать.

"Більше 2 тисяч "Шахедів" на добу – реально"

– В травні ви казали, що Росія зможе запускати по Україні близько тисячі "Шахедів" на добу. Тоді ця заява звучала трохи фантастично. А зараз ми бачимо, що це вже реальність. Що далі? І дві тисячі на добу реально?

– Певні обмеження в російській військовій промисловості є. Умовно запускати 10 тисяч "Шахедів" на добу вони не зможуть. Але чи зможуть вони одномоментно запустити півтори-дві тисячі "Шахедів"? Накопичити і потім комбіновано, з ракетами, в одну ніч запустити? Так, це абсолютно реально. Це не реальність кожного дня. Кожен день запускати 2 тисячі "Шахедів" неможливо. Вони стільки не виготовляють. Але накопичивши дрони, запускаючи їх з ракетами, то це абсолютно реально вийти і на 2тисячі, і на 2,5 тисячі. Росія сама виготовляє "Шахеди", плюс дуже активно допомагає Іран, продовжуючи постачати, включився Китай. До речі, Китай поступово починає включатися на повну потужність. Дуже допомагає РФ з компонентною базою, готовими виробами, інженерами, інструкторів своїх присилає, щоб налагоджувати великі виробництва. Цілі заводи працюють на російську військову промисловість в Китаї. Але з цим можна боротися. Є перехоплювачі "Шахедів". Це успішні, класні українські розробки.

Більше того, наші читачі можуть включитися в зачистку неба від російських дронів (не тільки "Шахедів"). Мова, в першу чергу, про розвідувальні дрони. У нас є цілий курс для представників ДФТГ, Центрів нацспротиву, просто активних громадян. Ви проходите теорію, потім ще тиждень практики і навчаєтеся збивати в небі над своєю громадою російські дрони. Мешканці вашого містечка чи села будуть вас просто розціловувати в кінці місяця, коли ви їм скажете, скільки дронів ви змогли збити і захистили людей від небезпеки.

"Блекаути впливають і на росіян"

– Ви про це трохи вже сказали, але давайте більш детальніше: основні тенденції розвитку БПЛА в горизонті року. Оптоволокно на 100 км? Дрони-матки? Рої дронів?

– Звичайно, буде зростати дистанція дронів на оптоволокні. Цю "руку" (дальність ураження дронами, — Ред.) обидві сторони намагаються зробити якомога довшою. Колись ми літали "Мавіками" на 10 км і наша рука була довшою. Потім ми почали літати на FPV і наша "рука" стала ще довшою. Потім дрони на оптоволокні. Але росіяни стали масштабувати, і в цій компоненті виграли. Вони почали вкладатися в це десь влітку 2024 року. Особливо успішно це робив "Рубікон" (підрозділ в складі ЗС РФ, що спеціалізується на використанні БПЛА, — Ред.). Дронами на оптоволокні вони перерізали нам всю логістику на Курщині. Щоб ви розуміли, там працювало (дуже умовно) 5-10 екіпажів. Тобто умовних 20-30 чоловік можуть вплинути на хід війни і зробити так, що інша сторона просто покидає цілу Курську область. Настільки важлива логістика. Тому будуть застосовуватися системи, які перерізають логістику.

Дрони на оптоволокні, дрони-матки, віддалене керування, старт дронів з НРК (наземні роботизовані комплекси, — Ред.)… Це все для того, щоб збільшити дистанцію. Тут як в боксі: у кого довші руки, той у вигіднішій позиції, адже може краще дістати [суперника].

Тенденцією буде "middle strike" (удари середньої відстані, — Ред.), тому що потрібно перерізати логістику. Зараз, в більшості, ми працюємо на дистанції від 0 до 1 кілометра. Ви розумієте, наскільки це "смішна" дистанція? Раніше ми працювали на дистанції умовно від 0 до 7-10 кілометрів. Відповідно, буде робитися ставка на "middle strike".

– В той же час, від деяких військових експертів в мережі я чув критику наших "deep strike", мовляв, ми намагаємося створити дзеркальні блекаути в Росії і через це, можливо, менше б'ємо по російським НПЗ. Згодні?

– Я вважаю, що Сили безпілотних систем під командуванням Мадяра, станом на сьогодні, це одне з найкращих, що є у України в принципі. Потрібно просто дати людям робити свою роботу. Звичайно, треба віддати належне СБУ і операції "Павутиння", блискучим операціям ГУР, але якщо ми говоримо безпосередньо про поле бою і вплив на те, щоб російська піхота не просувалася, прикриття своїх бійців і "deep strike" по РФ, то я розумію, наскільки ефективно Мадяр працює. Будучи невеликим угрупуванням, вони забезпечують в реальності 35-40% уражень ворога.

Стосовно блекаутів в Росії це, насправді, впливає на їх стан і бажання продовжувати війну. Одна історія продовжувати війну, коли у тебе вдома тепло, сито, "всьо хорошо" і зовсім інша – відчути себе в шкурі українців, які живуть в холодних будинках, постійно вимикається світло, та ще й під постійним страхом, що щось прилетить. Тому треба заспокоїтись і не заважати людям працювати.

"Гаряча картопля" мобілізації

– Ми говорили про технології, та на останок давайте все ж таки про людей. Мобілізація. Ситуація важка. У вас є бачення, як можна було б покращити систему? Гроші? Мотивація? Чи що?

– Для початку було б непогано, якби депутати показали приклад. Хоча такі депутати, насправді, є, які служили або служать. Та їх об'єктивно мало. Тетяна Чорновіл відмовилась від депутатського крісла, в яке вона мала сісти нещодавно, і вирішила продовжувати службу. Роман Костенко. Гарний приклад – це коли екс-міністри, як Володимир Омелян (колишній міністр інфраструктури, — Ред.) екс-депутати, діючі депутати міських рад, Верховної Ради йдуть служить. Це дуже класна історія – не філософствувати, мовляв, ми не знаємо, що робити, а піти послужити. Для суспільства це гарний приклад, коли еліти йдуть і йдуть їхні діти. Часто російські боти люблять маніпулювати, що еліти не служать. Це брехня! Реально кейсів достатньо, коли не просто служать, а коли представники бізнесових, політичних еліт і самі служать, і навіть дітей своїх втрачають на цій війні.

Найкраще, що можна зробити в даному випадку, це не полінуватися і послухати самих військових. Що вони думають. Як можна краще зробити, щоб, з системою стримувань і противаг, стимулів і заборон, певних жорстких мір, зробити так, щоби люди хотіли йти в армію і їм хотілося служити. З іншого боку, щоб не було масового СЗЧ, люди повинні розуміти, що коли вони йдуть в СЗЧ, то втрачають всі можливі виплати, бонуси, соціальні преференції, пільги і так далі. Тобто це можна збалансовано зробити. Достатньо просто сісти і послухати тих, хто на цьому розуміється.

Нещодавно в інтерв'ю Сергій Рахманін (народний депутат від фракції "Голос", — Ред.) розумна людина з аналітичним глибоким поглядом на речі сказав, що він послухав командирів на одній нараді і вони йому всі сказали, що потрібні жорсткі міри. Тобто потрібні і стимули і жорсткі міри щодо тих, хто йде в СЗЧ. І що мене вразило? Рахманін каже, що ніхто не готовий вводити ці непопулярні міри. Мовляв, не готовий брати відповідальність на себе президент. Не хочуть депутати, Головком, міністр оборони. І у мене було контроверсійне відчуття, м'яко кажучи. З одного боку, я Рахманіна об'єктивно поважаю, це розумна людина. Таких людей не так багато в Україні. А з іншого боку, я сиджу і дивлюсь: а чому ж тоді ти не починаєш цей процес? Якщо є така історія, ну так давай. Хто має це зробити? Має хтось вийти і взяти на себе відповідальність. Має вийти умовний Рахманін і сказати: "Хлопці, дівчата, у нас немає іншого виходу. Я розумію, що ми не переоберемося, нас потім не перепризначать на посади, але хтось повинен взяти відповідальність і робити непопулярні кроки". Тобто повинен вийти один, другий, третій депутат, спроможна людина і сказати: "Пане президенте, пане Головком, пане міністр… Я розумію, що це непопулярні речі, але давайте зробимо робочу групу спільно. Сядемо і візьмемо цю відповідальність, запросимо військових командирів, напрацюємо, які мають бути ці заходи, які мають бути заохочення, застереження". Які мають бути виплати, сім'я має бути захищена. А з іншого боку, які мають бути "шлагбауми", щоб не було СЗЧ. Давайте ці речі пропрацюємо всі разом. І тоді не буде цієї історії, коли перекидається [мобілізація] як "гаряча картопля": депутат на міністра, міністр на Головкома, Головком на президента. І вони всі не хочуть робити непопулярні речі. Якщо є непопулярний крок, який вплине на обороноздатність країни, і без якого ми всі не втримаємось (а це питання СЗЧ), тоді нам потрібно не інтерв'ю роздавати, а зібрати відповідальних людей в країні і не перекидати цю "гарячу картоплю". Сісти за один стіл з командирами, зібрати розумних людей, напрацювати і вийти до суспільства всі разом. Якщо міністр чи депутат боїться вийти сам, так давайте вийдіть разом! Вийдіть 20-30 чоловік і скажіть: "Шановне суспільство, у нас тепер такі правила гри, тому що це потрібно нам всім, щоб встояти. Путін зупинятись не хоче ні на яких умовах. Розігрує спектаклі через Вашингтон. Нам, щоб встояти, потрібні ось такі міри: 1, 2, 3… Ось такі то будуть преференції, заохочення, виплати, покарання у випадку порушень. Все. Рухаємось так. Давайте так зробимо".

Сергій [Рахманін] говорить розумні речі, але чомусь сам не ініціює ці процеси. Можливо, він подивиться це інтерв'ю. Я дуже прошу, пане Сергію, будь ласка, ініціюйте такий процес. Я вірю, що у депутатів фракції "Голос" вийде, і у інших ваших колег з інших фракцій. Давайте брати відповідальність і виходити з позиції найстаршого дорослого в кімнаті. Незалежно, на якій позиції ви знаходитесь, але ви теж та людина, яка разом з іншими колегами може вплинути на хід історії і яка розуміє відповідальність цього історичного моменту.