"Наркотики" під виглядом вейпів: як у Telegram та Instagram українцям продають небезпечну отруту

У 2026 році український ринок електронних сигарет і далі переважно нелегальний. За дослідженням Kantar, 93,3% продукції мали ознаки невідповідності законодавчим вимогам. Попри поширену думку, більшість – 75% – продають офлайн: у магазинах, кіосках, спеціалізованих точках та через інші канали. На онлайн-продажі припадає лише 25%. Та небезпека від цього не менша.

Купуючи електронки й рідини до них, наприклад, в Instagram-магазинах або через Telegram-боти, покупець не має жодних прав. Такі ресурси анонімні. Якщо людина отруїться – такі випадки вже траплялися – або пристрій виявиться несправним, наприклад вибухне акумулятор чи витечуть хімікати, претензії не буде кому висунути.

Ще одна проблема – повна доступність і неконтрольованість продажів. Будь-хто, навіть неповнолітній, може закупити партію рідин і, скажімо, почати "штовхати" такі "курилки" у школі. Так само колись масово продавали звичайні цигарки – аж поки держава не впорядкувала їхній продаж.

Не можна відкидати ймовірності, що під виглядом "невинного вейпу" продають наркотичні речовини. Окремі магазини вже торгують картриджами з канабісом TAC, який, за твердженням продавців, не містить заборонених речовин. То що заважає їм "з-під поли" продавати справжню "траву"?

OBOZ.UA з’ясував, де українцям продають незаконні "самозаміси" і що надсилають покупцям магазини. Також журналісти розбиралися, чому "курилки" досі легко придбати, попри заборону.

В інтернеті можна купити будь-що: як продають "вейпи з наркотиками"

Інтернет-магазини майже ніхто не контролює. Через сторінки в соцмережах та анонімні сайти можуть продавати продукцію зі шкідливими домішками, які здатні завдати здоров’ю непоправної шкоди. З’ясувати, хто за це відповідає, неможливо.

Ніхто не контролює виготовлення вейпів на жодному етапі. Якщо хтось навмисно вирішить влаштувати диверсію і продати отруйну продукцію, відрізнити його від відносно "добросовісного" продавця буде майже неможливо: весь ринок працює майже повністю в тіні.

Показовий приклад – продаж речовин, схожих на наркотичні, під виглядом "вейпу".

Так, один інтернет-магазин пропонує картриджі з канабісом TAC. На сайті стверджують: "Формула не містить заборонених речовин таких як (HHC і Δ9‑ТГК) та оптимізовані під збалансований, керований ефект не гірший чим з ТГК".

Сайт магазину частково російськомовний. Так само й його сторінка в Instagram. А посилання в Telegram веде до "Поліни менеджера магазину".

Інформації про власників магазину немає, як і про походження товару. Єдина вказана фізична адреса чомусь розташована в Чехії. Водночас на сайті багато запевнень, що товар не є наркотичним. Схоже, власники магазину всіляко намагаються довести, що працюють легально.

Та якщо все законно, чому про магазин немає жодної інформації? Чому власники ресурсу ховаються? Чи не прикриває їхні гучні заяви про "чистоту" торгівлю справжніми наркотиками? Якщо продавці мають великі обсяги буцімто легальних речовин із канабісом, то цілком імовірно, що вони можуть продавати й "курилки" з "наркотичною" речовиною.

Про такі випадки повідомляють і правоохоронці. Наприкінці вересня Управління СБУ в Івано-Франківській області розповіло про затримання "17 учасників міжрегіональної мережі наркоторговців, які продавали наркотики по всій території України".

"Зловмисники приймали замовлення онлайн та продавали товар через власні торгові заклади або надсилали поштою... "Клієнти" могли замовити через сайт кав’ярень POD-системи з екстрактом канабісу, що містив наркотичний тетрагідроканабінол (ТГК)", – розповіли правоохоронці.

Отруєння та "промислові" партії за копійки для кожного

Сама по собі онлайн-торгівля не є незаконною. Українське законодавство дозволяє продавати тютюнові вироби, електронні сигарети й рідини до них онлайн, але висуває до ліцензованих продавців спеціальні вимоги. Зокрема, вони мають повідомляти адреси сайтів, через які торгують.

Легальний інтернет-магазин не перебуває в "сірій зоні": він має дотримуватися тих самих правил ліцензування й контролю, що й фізична точка продажу. Проблеми починаються, коли за цифровою вітриною немає відповідної ліцензії, належного маркування товару або зрозумілого зв’язку між покупцем і юридично відповідальним продавцем. Адже:

• В інтернеті покупцям важче перевірити походження товару, наявність у продавця потрібної ліцензії та відповідність продукції встановленим вимогам.
• Анонімні сторінки в соцмережах, продаж через месенджери та сайти без даних про продавця можуть слугувати для торгівлі нелегальною продукцією й уникнення державного контролю.

У таких випадках виникають проблеми із законом і ризики для покупців. Якщо товар виявиться неякісним або незаконним, знайти продавця й притягнути його до відповідальності буде складніше.

Це не просто припущення. У Кременчуці підліток потрапив до реанімації після куріння "електронки". Нещодавно 14-річну дівчину госпіталізували через куріння вейпів. Це сталося вже вдруге.

"Без зовнішніх подразників, тобто куріння електронних сигарет, такої реакції могло б і не бути. Однак на тлі куріння у неї дуже швидко розвиваються ознаки дихальної недостатності", – повідомляли тоді медіа.

Щоб контролювати онлайн-продажі, потрібно перевіряти ліцензії та дотримання правил торгівлі, а покупцям пояснювати, як відрізнити легального продавця від нелегального.

Продавці мають обов’язково перевіряти й вік покупців. Неповнолітні без особливих перешкод купують "самозаміси" у звичайних магазинах (детальніше – за посиланням). В інтернеті ж, схоже, правил узагалі немає.

Ба більше, неповнолітні можуть закуповувати товар майже промисловими партіями – і за копійки. Один Telegram-ресурс пропонує 200 одиниць рідини по 60 грн за штуку. Роздрібна ціна в магазинах перевищує 300 грн, тож така пропозиція може спонукати підлітків започаткувати небезпечний "бізнес" – наприклад, продавати "курилки" у школі. Так колись продавали звичайні цигарки.

Це вже питання до правоохоронців. Якщо підлітки можуть знайти такі магазини, що заважає зробити це правоохоронцям? Чому вони досі цього не зробили? Виходить, що "під носом" у них відбуваються кричущі порушення, а реакції немає.

Як виглядають вейп-магазини в Instagram та Telegram

Купівля вейпів онлайн суттєво відрізняється від придбання у фізичному магазині:

• У звичайній точці продажу покупець принаймні може ідентифікувати продавця, перевірити упаковку, маркування та документи на товар і, залежно від ситуації, отримати розрахунковий документ.
• Під час онлайн-продажу нелегальної продукції цих можливостей часто немає: сторінку чи бота можуть видалити, перейменувати або просто закрити після продажу.

OBOZ.UA перевірив кілька Instagram-ресурсів, які продають вейпи. Насамперед впадає в око яскраве оформлення. Фото й відео витримані в м’яких або холодних, але завжди стильних кольорах. Усе це має привабливий вигляд і, головне, затягує. Особливо молоду аудиторію, яка починає курити вейпи змалку. Детальніше про те, як і чому підлітки починають палити "курилки", ми писали в попередньому матеріалі.

Друга помітна риса – багато інформації. Фактично всі канали докладно пояснюють різні речі: від вибору под-системи до місць, де можна й не можна курити.

При цьому на сторінках магазинів немає згадок про шкоду куріння вейпів. Натомість там багато відео, де люди курять і почуваються щасливими, та жартів на кшталт: із вейпом весело, без нього – сумно.

Третя риса – відсутність офіційних даних про тих, хто стоїть за віртуальним магазином. Немає й інформації про виробника чи походження товару.

Якщо в покупця виникнуть проблеми з "куривом", знайти відповідального за продаж буде вкрай складно. Схема непрозора: продавець залишається в тіні, а всі ризики бере на себе покупець. Наприклад, він може отруїтися парами невідомої рідини або акумулятор може зайнятися.

Telegram-канали, які також перевірив OBOZ.UA, значно простіші. Платформа не дає їм таких можливостей для оформлення, тож вони менш яскраві, містять менше інформації й орієнтовані на прямий продаж.

Та спільне з "Instagram-магазинами" в них одне – повна анонімність. Багато каналів навіть не спілкуються з покупцями напряму: замовити "курилку" або щось уточнити можна лише через бота. Інформації про товар, звісно, теж немає.

В Instagram і Telegram вейпи продають схоже: за привабливим оформленням і зручним замовленням ховається непрозорість. Instagram-магазини приваблюють яскравим контентом, порадами, які на перший погляд здаються корисними, і позитивним образом куріння. Telegram-канали роблять ставку на швидкий продаж.

Ні ті, ні інші не поспішають розкривати дані про продавців і виробників, склад продукції чи нагадувати про ризики для здоров’я. Покупець отримує товар невідомого походження й ризикує залишитися сам на сам із наслідками його використання, не знаючи, хто за них відповідає.

Що в "посилці з вейпом"

Ми вирішили не обмежуватися оглядом інтернет-магазинів вейпів і рідин. Тож придбали "самозаміс" і перевірили, що отримують покупці.

Замовлення оформили на сайті Opal Vape Shop. Спеціально магазин не обирали – просто натиснули перше-ліпше посилання в "Гуглі".

Посилка прийшла швидко, на другий день. Усередині був звичайний набір:

• Капсула з ароматизатором. На ній – логотип, назва, склад українською мовою та правила використання. Акцизної марки немає – лише наклейка, ймовірно, роздрукована на домашньому принтері й стилізована під штрихкод. Даних про виробника теж немає.
• На гліцерині наклейки немає, як і інформації про виробника. На етикетці вказані склад українською мовою, рекомендації щодо зберігання, дата виготовлення й повноцінний штрихкод. За ним можна визначити країну походження продукту – Парагвай. На цьому доступні відомості фактично вичерпуються: у глобальних відкритих каталогах ми не знайшли назви товару, публічно пов’язаної з цим штрихкодом.
• На бустері – саме так після законодавчого "закручування гайок" почали називати нікотин – вказані лише склад, кінцева дата споживання, застереження "не ковтати" й рекомендація не вживати продукт алергікам і вагітним. Інформації про виробника, звісно, немає.
• На коробці, у якій запакували товар, зазначені лише умови зберігання "самозамісу", застереження, термін "вжити до" і штрихкод. Він указує на Парагвай як країну-виробника, але більше з’ясувати нічого не вдалося. На коробці обіцяють інструкцію із застосування суміші, однак її немає. Немає й даних про виробника та імпортера.

З чека ми дізналися, що гроші за "самозаміс" отримав ФОП Салітринський Максим Орестович. За даними системи YouControl, такий ФОП справді існує:

• зареєстрований у липні 2023 року;
• місце реєстрації – Тернопіль. Це ж місто вказане на сайті Opal Vape Shop;
• основний вид діяльності – "роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет";
• Салітринському Максиму Орестовичу зараз 23 роки;
• за даними Getcontact, указаний номер телефону має мітку "Картридж" і позначений як спам. Водночас ані номер, ані електронна адреса не збігаються з контактами на сайті магазину.

Про що це може свідчити? Принаймні про те, що будь-хто й у будь-якому віці може безконтрольно придбати в інтернеті партію рідин для куріння, а потім так само безконтрольно продавати їх охочим. Окреме питання – чи не прикриває цей ФОП серйозніших "рибин", які можуть продавати так не тільки вейпи, а й значно важчі речовини.

Тютюновий офшор: легальним – нові обмеження, тіньовим – простір для торгівлі

Головне в цій історії – "самозаміси" незаконні самі по собі. Схоже, правоохоронцям до цього байдуже.

Проблема стосується здоров’я людей і загрози, що держава власноруч стимулюватиме внутрішній "тютюновий офшор". Поки для легальних сигарет знову підвищують акцизне навантаження, а щодо нікотинових подушечок пропонують повну заборону, нелегальний продаж "самозамісів" дає змогу обходити встановлені правила. Виходить так:

• Легальний бізнес сплачує податки й працює з обмеженнями.
• Його нелегальні конкуренти пропонують покупцям просту схему: замість готової рідини – кілька флаконів, які треба змішати самостійно.

Закон №3817-IX прямо забороняє роздрібно продавати сировину для рідин, які використовують в електронних сигаретах, та/або нікотин – окремо чи в наборах. Тому пояснення "це лише компоненти, покупець змішає їх удома" саме по собі не звільняє продавця від відповідальності.

Хто має реагувати на порушення? Зараз відповідальність розподілена між кількома органами. Схоже, це одна з причин колективної бездіяльності.

Та запитань до державних органів чимало:

• До Державної податкової служби – щодо ліцензій, сплати акцизу, фіскалізації продажів і перевірок торгівлі забороненою сировиною. Чи з’ясовують податківці, що саме продають під виглядом компонентів? Чи накладають санкції, коли перевірки підтверджують порушення?
• До Держпродспоживслужби – щодо складу й маркування продукції, пакування та правил продажу споживачам. Покупець має отримувати достовірну інформацію про товар, а продавець – дотримуватися встановлених обмежень.
• До Національної поліції – щодо реагування на задокументовані правопорушення й розслідування епізодів, які належать до її компетенції. Матеріали журналістських перевірок мають отримувати конкретну процесуальну оцінку.
• До Бюро економічної безпеки – щодо організаторів і фінансової сторони ринку. Хто постачає нікотинову сировину? Як її ввозять та обліковують? Чи є ознаки незаконного виробництва й ухилення від сплати податків? Хто отримує основний прибуток?
• До народних депутатів – якщо практика виявляє неоднозначності у визначенні сировини або доведенні порушень, їх треба усунути.

Перш ніж запроваджувати нові обмеження, парламент має вимагати звіту від відповідальних органів. Скільки порушень вони виявили? Які санкції застосували? Чи зупинили постачальників? Боротьба з нелегальним ринком не має завершуватися перевіркою продавця за прилавком. Потрібно простежити весь ланцюг: від ввезення й розподілу сировини до виготовлення рідин, роздрібного продажу та руху коштів.

Поки цей ланцюг працює, нові обмеження для легального ринку лише посилюватимуть переваги тіньового. А внутрішній "тютюновий офшор" і далі зароблятиме на розриві між суворими законами та слабким контролем за їх виконанням.