Перерізають метал і б’ють без звуку: на що здатні нові реактивні "Шахеди" і чим вони небезпечніші за звичайні

Перед ударом російські "Шахеди" вимикають двигун і завершують політ за інерцією — без звуку. Зафіксовано й спроби підлетіти до мети на гранично малій висоті, щоб не потрапити до поля зору радарів.

Про зміну тактики повідомив Сергій "Флеш" Бескрестнов. За його словами, у групах ЗСУ у Signal поширюють неправильну інформацію про додатковий електричний двигун, який нібито забезпечує безшумний політ.

Як дрони наближаються до цілі

"Такого двигуна немає, а ось що є це тактика відключення реактивного двигуна перед ударом. Реактивний двигун забезпечує достатній розгін та інерцію для завершальної частини польоту в тиші", — пояснив Сергій Бескрестнов.

Щоб підійти до мети на гранично малій висоті, супротивник вибирає ділянки без перешкод на шляху безпілотника. За словами Бескрестнова, так дрон намагаються приховати від українських станцій радіолокації.

"Ці два фактори слід враховувати мобільним вогневим групам та іншим. "Шахед" може з’явитися з нізвідки", – попередив Сергій Бескрестнов.

Якими бувають реактивні "Шахеди"

Так називають російські далекобійні ударні безпілотники з турбореактивними двигунами: "Герань-3", "Герань-4" та "Герань-5". За даними характеристик ГУР, на які посилається Explainer, швидкість "Герані-3" становить 300-370 км/год, максимальна швидкість "Герані-4" — 450 км/год, а крейсерська швидкість "Герані-5" — 450-600 км/год.

"Герань-3" – російська версія іранського "Shahed-238". Вона зберегла схему "крило, що літає" поршневої "Герані-2". У серпні 2026 року ГУР повідомило, що її виробництво припинено: успадкований планер виявився недостатньо міцним для швидкісного польоту та маневрування. Для "Герані-4" розробили свій посилений планер. "Герань-5" побудували за класичною літаковою схемою – з подовженим фюзеляжем, крилами та хвостовим оперенням.

Висока швидкість скорочує час, який потрібно ППО, щоб визначити маршрут, передати координати та перехопити мету. Росія використовує ці апарати разом із поршневими дронами, імітаторами та ракетами. Україна протидіє реактивним цілям за допомогою бойової авіації, зенітних комплексів та швидкісних дронів-перехоплювачів.

Від чого залежить масштаб руйнувань

Наслідки удару залежать від типу бойової частини та об’єкта. Згідно з опублікованими характеристиками ГУР, "Герань-4" несе бойову частину масою 50 чи 90 кг – залежно від модифікації, а "Герань-5" – масою 90 кг. На "Геранях-4" розвідка виявляла термобаричні та запальні заряди. Перші створюють високий тиск та температуру, другі викликають загоряння матеріалів.

У жовтні 2026 року ГУР розкрило модифікацію "Герані-4" з кумулятивно-ріжучою бойовою частиною ВРХН. Вона призначена для пошкодження мостових конструкцій та опор повітряних ліній електропередачі. Сформований зарядом кумулятивний потік здатний перерізати металеві елементи.

Авіаексперт Анатолій Храпчинський пояснює: якщо маса бойової частини однакова, наслідки удару поршневого та реактивного безпілотників загалом схожі. Але висока швидкість і паливо, що залишилося, посилюють окремі вражаючі фактори.

"Реактивний дрон через високу швидкість має значно більшу кінетичну енергію. Це посилює пробивну дію при ураженні будівель. Також залишки авіаційної гасу викликають більш масштабний та високотемпературний термічний ефект", – сказав авіаексперт Анатолій Храпчинський.

Як повідомляв "Телеграф", у бортовій електроніці ракети "Філін" виявили 35 американських і 22 китайських компоненти, згідно з публікацією. Цей приклад показує, що в російських озброєннях використовують іноземні елементи, але сам по собі не підтверджує інформацію про тактику реактивних "Шахедів".