Від фронту до держслужби: чи готові ветерани стати до державного керма? - Юрій Гудименко

Я абсолютно впевнений, що наша держава досі не має чіткої візії щодо інтеграції ветеранів у систему державного управління. І це, на жаль, серйозна проблема. Є два основні шляхи, якими колишні військові можуть долучитися до керування країною: чиновницький і політичний.

Чиновницька лінія

Для цього ветеранів потрібно масово наймати до міністерств, обласних і міських держадміністрацій. Проте тут є одразу кілька перешкод. По-перше, не існує чіткої програми підготовки ветеранів для державної служби. По-друге, фінансове питання. На фронті військовий може отримувати значно більше, ніж пропонує держава. Наприклад, ветеран, який ризикував життям на передовій, отримував 60—80 тисяч гривень, а на посаді чиновника це буде 15—20 тисяч. Бізнес може запропонувати суттєво вищу зарплату. Патріотизм не замінить необхідності годувати свою родину.

Окрім фінансових аспектів, є ще й психологічні. Чиновницька робота – це бюрократія у найгіршому її прояві. Кожен ветеран, який хоч раз намагався проштовхнути рапорт на відпустку, добре знає, наскільки важко працювати в такій системі. Тому держава має не тільки забезпечити ветеранів належною оплатою, але й підготувати їх до цієї роботи через системні навчальні програми.

Політична лінія

Другий шлях – це інтеграція ветеранів у політику. Вони можуть стати не просто чиновниками, а тими, хто формуватиме бачення держави, просуватиме свою візію на ключових посадах. Але для цього також потрібна підготовка. Наприклад, варто вдихнути життя в постанову №996, щоб при кожному міністерстві та силовій структурі функціонували дієві громадські ради, де ветерани могли б отримати реальний досвід роботи в системі. Вони зможуть побачити все зсередини й поступово підготуватися до більш високих посад.

Більшість ветеранів, яких я знаю, не мають чіткого розуміння, як працює держава. І це природно, бо ці люди віддали себе війні, а не державній службі. Але що буде, якщо завтра хтось із моїх побратимів прокинеться народним депутатом? Йому знадобиться не менше року, а то й більше, тільки щоби розібратися в системі. І це проблема, яку ми можемо й повинні вирішити.

Уроки минулого

Ми вже мали негативний досвід з інтеграцією ветеранів у політику. Пам'ятаєте вибори 2015 року, коли було модно включати ветеранів АТО у списки партій? Це призвело до того, що багато хто з них просто сидів і голосував за вказівками партійних лідерів. А в гірших випадках ветерани, не маючи належної підготовки, починали підривати саму державу зсередини, як це сталося з Надією Савченко.

Ветерани – це патріоти, готові віддати життя за свою країну. Але цього недостатньо для проведення реформ. Без освіти, без підготовки, без компетенцій їхній внесок у державне управління може бути не таким ефективним, як хотілося б.

Освіта – ключ до успіху

Нам потрібна системна підготовка ветеранів до державної служби. Освіта і навчання мають стати основними інструментами, що дозволять їм інтегруватися в державні структури. Повинні діяти програми, що дадуть ветеранам можливість не тільки вивчити, як працює держава, але й підготуватися до того, щоб керувати нею.

Якщо цього не зробити, ми ризикуємо отримати ще більше проблем. Непідготовлені люди на державних посадах – це не тільки неефективність, але й ризик для самої держави. Тому освіта, підготовка і чітка візія – ось що нам потрібно для успішної інтеграції ветеранів.