"Нічого не роби. Перемагай": як Китай спостерігає за спробами Трампа відірвати Росію від Пекіна - Антон Ганоцький

Політика нової адміністрації Трампа демонструє бажання американської влади реалізувати сценарій "Ніксон 2.0", який полягає у нормалізації відносин з Російською Федерацією для недопущення формування тісного російсько-китайського політичного та економічного союзу. Всі поступки Вашингтона у бік Москви в напрямку питання врегулювання російсько-української війни: переговори без участі України, ліквідація дипломатичної ізоляції Путіна, пропозиції геополітичного економічного співробітництва, спрямовані на заохочення РФ до досягнення швидкого перемир’я, таким чином прибравши перешкоду для повної нормалізації між США та Росією.

Відразу варто зазначити, що така 5D-шахівниця від Дональда Трампа приречена на карколомний провал через нерозуміння геостратегічної реальності. Китай і РФ протягом останнього десятиліття сформували настільки міцні економічні, політичні та військово-технічні зв’язки на основі спільного бажання зруйнувати гегемонію США, тобто антиамериканізму, що жодні щедрі пропозиції команди Трампа не змусять Москву розірвати цей союз із Пекіном.

Послаблення євроатлантизму

За перші майже два місяці діяльності адміністрації Трампа євроатлантичний союз перебуває у періоді глибокої кризи. Конфронтація між США та Європою відкриває для КНР шанс досягти того, над чим Пекін працював довгі роки: ослаблення американського впливу на європейському континенті. Китай активно підтримує ідею "стратегічної автономності Європи", що означає нівелювання впливу американського фактора на двосторонню економічну взаємодію КНР та ЄС. Вихід Сполучених Штатів з Європи – це крок до локалізації геополітичної ролі Вашингтону у світі, одночасно піднімаючи авторитет і вплив Китаю

США наразі несвідомо, але вправно самі роблять все для реалізації цього китайського плану. Дональд Трамп ввів 25% торгові мита на ЄС та погрожував Данії через питання Гренландії. Антиєвропейська Мюнхенська промова віцепрезидента Джей Ді Венса продемонструвала ідеологічний розкол між чинною американською владою та європейськими політичними елітами. США відкрито нехтують інтересами України, а намагання принизити президента Зеленського в Білому домі з подальшою сваркою говорить про процес деградації євроатлантичного союзу.

Проросійська позиція президента США з лояльним ставленням до Путіна використовується Китаєм як доказ ненадійності Вашингтону у підтримці власних союзників. І КНР активно це використовує. Не випадково на Мюнхенській конференції з безпеки, після скандальної промови віцепрезидента Джей Ді Венса, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї виступив із потрібними для Європи меседжами про "стратегічні і стабільні відносини" та "необхідність всім сторонам брати участь у переговорах мирному врегулюванні українського конфлікту". На фоні хаотичної та антиєвропейської політики Трампа, Китай для європейців починає виглядати як менше зло та більш конструктивний партнер. І це дуже велика загроза.

КНР успішно посилює напруженість у відносинах між Європою та США і, таким чином, просуває одну з ключових геополітичних цілей Пекіна — покращити відносини з Європою та поглибити трансатлантичний розкол, що зароджується, позиціонуючи себе як більш надійного партнера.

Стратегічні партнери

Від початку відновлення переговорів між США та Росію Москва активно інформує Китай про їх перебіг. 24 лютого президент РФ провів телефону розмову з головою КНР Сі Цзіньпіном, де сторони підтвердили курс до зближення двох країн та зміцнення двосторонніх відносин. Китайський лідер під час розмови зазначив: "Історія та реальність показують, що Китай і Росія — це добрі сусіди, яких неможливо розлучити, і справжні друзі, які розділяють радощі та труднощі, підтримують один одного і прагнуть спільного розвитку".

А 28 лютого до Пекіна прибув секретар Ради безпеки Російської Федерації Сєргєй Шойгу. У рамках візиту, він провів переговори з головою МЗС КНР Ван Ї та Сі Цзіньпіном. Такі події сигналізують про відсутність розбіжностей між Китаєм та Росію, координацію спільних дій у напрямку послаблення США та безперспективність сценарію "Ніксон 2.0".

Завдяки сигналам, які надсилає Москва, Китай вважає перезапуск американо-російських відносин таким, що не завдають шкоди його стратегічним інтересам. Врегулювання російсько-української війни та нормалізація відносин між США і РФ принесуть користь КНР в економічному та геополітичному плані, оскільки критика його проросійської позиції протягом останніх трьох років послабшає. Пекін зберігає головні економічні важелі впливу на Росію, що не зміниться навіть при поверненні американського бізнесу і знятті антиросійських санкцій.

У китайському експертному середовищі присутній скептицизм щодо планів відірвати Росію від КНР, зазначаючи, що у Москви і Пекіна відсутній стимул припиняти стратегічні союзницькі відносини. Головний аспект, який об'єднує росіян та китайців, полягає у спільному бажанні покінчити з гегемонією США, тобто нівелювати американську присутність в Європі та Індо-Тихоокеанському регіоні. Проведення спільних військових навчань, гібридних операцій проти союзників США, знищення USAID, інформаційна підтримка євроатлантичного розколу та гра на бажаннях Трампа досягти угоди створюють для Пекіна і Москви ідеальні умови для переформатування світового порядку під власне бачення.

У випадку остаточного виходу США з Європи чи можуть ЄС та Україна сподіватися на стратегічні відносини з Китаєм? Співробітництво такого формату буде кардинально відрізнятися від євроатлантичної моделі з поступовим зменшенням рівня демократії на європейському континенті та приходом до влади авторитарних режимів. Сподіватися на безпекові гарантії в Китаю також не варто, враховуючи стратегічний характер російсько-китайських стосунків, Пекін не буде стримувати політичний експансіонізм Росії в Європі.

Україна не може розглядати КНР як союзника з аналогічних причин, бо Пекін підтримує нашого ворога і не проти встановлення в Києві проросійського уряду. Такий сценарій у найближчий рік малоймовірний, попри хаотичну політику Дональда Трампа. США поки не планує виходити з Європи, а ставка на стримування Китаю поки знаходиться у центрі зовнішньої політики Вашингтону.

Зараз можна констатувати лише одне — від політики чинного американського президента виграє виключно Сі Цзіньпін. За місяць нова команда Дональда Трампа зробила більше для посилення величі Китаю, аніж Барак Обама, Трамп 1.0 та Байден разом узяті.