Піраміда спорту: як влаштований спорт в ЄС - Сергій Балан

З червня 2022 року Україна має офіційний статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Наразі наша країна проходить процес адаптації законодавства до європейського, виконує "домашнє завдання" від Єврокомісії та готується до переговорів про вступ. Це стосується не тільки питань економіки чи промисловості, а й такої сфери, як спорт.

В Європейському Союзі одним із перших фундаментальних стратегічних документів у сфері спорту стала Біла книга про спорт, яку розробила Європейська комісія у співпраці із стейкхолдерами і презентувала у 2007 році.

Як йдеться в Білій книзі, спорт є зростаючим соціальним та економічним явищем, яке робить важливий внесок у досягнення стратегічних цілей ЄС з солідарності та процвітання.

В документі визначено два основних аспекти специфіки спорту:

1. Змагання для чоловіків і жінок, обмеження кількості учасників, підтримка конкурентного балансу.
2. Автономія організацій, пірамідальна система змагань, механізм солідарності, національний характер організації спорту, принцип єдиної федерації для кожного виду спорту.

До середини 1980-х років у Європі розвивалися дві моделі спорту: східноєвропейська та західноєвропейська. Східноєвропейська модель спорту була інструментом ідеологічної пропаганди СРСР та інших держав Варшавського договору, а західноєвропейська поєднувала державні та приватні ініціативи. Прикметно, що у той час у державах Західної Європи розвиток спорту відбувався паралельно з поширенням громадського телебачення, що сприяло його популяризації.

Наразі єдина для всіх держав-членів європейська спортивна модель є важливою основою організації спорту в Європі. І це те, до чого прагне Україна як майбутній член Євросоюзу.

Така модель базується на автономній, демократичній основі з урахуванням територіального принципу з пірамідальною структурою і охоплює всі рівні спорту – від масового до спорту вищих досягнень, передбачає як клубні, так і національні командні змагання і встановлює чіткі та прозорі механізми фінансової підтримки.

У державах-членах ЄС основою спортивної системи традиційно є національні федерації, які є керівними органами в різних видах спорту. Як правило, лише одна спортивна федерація з певного виду спорту від держави входить до складу європейських федерацій та міжнародних спортивних об’єднань. Структура цієї системи нагадує піраміду з чіткою ієрархією.

Спортивні клуби

Клуби є фундаментом спортивної системи. Мета їх діяльності – надання можливості кожному займатися спортом на місцевому рівні та підтримання концепції "спорт для всіх". Спортивні клуби відіграють ключову роль у вихованні молодих талантів. Особливе значення на цьому рівні має волонтерська діяльність. Наприклад, у Португалії нараховується близько 70 тисяч тренерів, які надають безоплатні послуги, і 40 тисяч волонтерів, які входять до складу правлінь і комітетів спортивних організацій.

Регіональні федерації

Наступний рівень піраміди складають регіональні федерації, до яких входять спортивні клуби. Завдання таких федерацій – організація регіональних чемпіонатів та координація розвитку спорту в межах свого регіону.

Національна федерація

Національна федерація координує діяльність регіональних федерацій у межах держави і організовує національні чемпіонати. У державах-членах ЄС функціонує лише одна національна федерація з кожного виду спорту. Наприклад, є лише одна національна футбольна федерація, яка має виключне право на організацію офіційних турнірів, і саме вона представлена в Союзі європейських футбольних асоціацій (УЄФА) та Міжнародній федерації футбольних асоціацій (ФІФА).

Європейська федерація

На верхівці ієрархії пірамідальної структури знаходиться європейська федерація, яка організована за принципом національної федерації. До складу європейської федерації з кожного виду спорту входять по одній національній федерації від країни.

Цінності європейської моделі спорту

Європейська модель спорту побудована на цінностях. Тут важлива не лише гра чи результат, а й етика та чесність (Fair Play), повага, солідарність, волонтерство, доброчесність, турбота про людей, рівні можливості для всіх. Вона поєднує спорт з освітою, культурою та соціальним життям.

Гроші для спорту надходять не тільки від держави. Є ще приватні партнери, а доходи від професійного спорту часто "повертаються" вниз – у молодіжний чи аматорський спорт. Завдяки цьому можуть існувати навіть ті змагання, які не приносять великого прибутку, наприклад, юнацькі турніри.

Важливим є принцип "одна федерація – один вид спорту". Вона визнається державою і відповідає за правила, стандарти спортивних об’єктів та обладнання, розвиток молодих спортсменів, підготовку суддів і організацію календаря змагань. Її завдання – гарантувати чесність, безпеку, боротьбу з допінгом і будь-якими маніпуляціями спортивними результатами.

Ще одна важлива річ – відкритість змагань. Будь-яка команда може піднятися в класі або вилетіти в нижчу лігу. Усе вирішується спортивними результатами, продемонстрованими під час сезону. І, до речі, цей принцип вже реалізований в Україні в ігрових видах спорту.

Європейський спорт цінує автономію. Це означає, що організації самі ухвалюють рішення, як розвивати свій вид спорту, як проводити змагання і як захищатися від політичного впливу. Така свобода можлива лише тоді, коли управління спортом є прозорим, підзвітним і демократичним – тобто, коли впроваджений принцип good governance. Це якраз те, чого катастрофічно не вистачає нашим федераціям. І нещодавній скандал з Всеукраїнською федерацією черлідингу це наочно підтверджує.

Стаття підготовлена в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії".

Публікацію створено ГО "Інститут інформаційної безпеки" за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО "Інститут інформаційної безпеки" та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.