Жуки проти Кличка і забудовників: хто і чому б'ється за київську Горбачиху

Тривають судові баталії щодо можливості забудови унікальної природної місцевості в лівобережній частині столиці, відомої як урочище Горбачиха. З одного боку виступають екологи із Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ), з іншого – Київрада, КМДА та орендар землі "Будівельний міжгалузевий альянс", за яким стоїть забудовник KAN-Development. Наразі будівництво на Горбачисі не ведеться, але захисники природи, які ініціювали судовий розгляд, впевнені, що це лише питання часу.

"Телеграф" вирішив нагадати про ланцюжок подій, що призвів до ризику забудови Горбачихи, з’ясувати, чим вона цікава з природничої точки зору, а також дослідити аргументи екологів у судовому спорі й прояснити позицію забудовника.

Знищити диво

Восени минулого року, коли "Телеграф" досліджував історію зі спробою забудови озера Вирлиця, то згадав про катастрофічний останнім часом стан справ із захистом природних об’єктів в столиці. Зокрема — із заповіданням природних територій. Тоді у відповідь на запит редакції профільний Департамент захисту довкілля КМДА намагався довести, що справи з заповіданням начебто не такі й погані, пославшись на дані попередніх років.

Та насправді ситуація кричуща. Наприклад, за увесь 2024 рік у Києві не створено жодної заповідної території. Про це свідчать дані Української природоохоронної групи, котра нещодавно опублікувала відповідну статистику. І це при тому, що наразі відомо про десятки ініціатив щодо заповідання в Києві.

Одна із територій, яка вже давно б мала бути заповідною і щодо якої за останні роки розроблено відразу декілька проєктів зі створення заказника, це київське урочище Горбачиха.

Урочище лежить на узвишші, розташованому між Вигурівщиною та Русанівською протокою вздовж річки Десенка. Ілюстрований путівник по Києву 1912 року називає цю місцевість "піщаним пагорбом" і вказує, що саме тут, скоріше за все, й знаходилася справжня київська Лиса гора (на відміну, очевидно, від несправжніх, розташованих на Правому березі), яка притягувала до себе відьом, як місцевих, так і з усіляких інших місць.

Відвідавши Горбачиху, навіть сьогодні в це не важко повірити: урочище вражає своєю неймовірною аурою. Можливо, тому що тривалий час воно було досить важкодоступним для людей (а півтора століття тому – так і взагалі островом), що й дозволило йому зберегти свою самобутність. А можливо, таким його зробила сама природа, яка, як відомо, найкращі свої дива творить сама, без втручання людини.

Боротьба за збереження цього унікального природного куточка в Києві налічує кілька десятиліть. Офіційно задокументованим її початком можна вважати 1994 рік, коли Київська міська рада народних депутатів прийняла рішення №14 від 17.02.94 "Про створення, резервування та збереження територій і об'єктів природно-заповідного фонду в м. Києві". Саме в Додатку №3 до цього рішення урочище Горбачиха було віднесено до "Переліку цінних природних територій та об'єктів, що резервуються для заповідання".

Тоді, в 1994 році, Київрада пропонувала зарезервувати для заповідання 78,4 га Горбачихи, але у 2006 році чомусь удвічі зменшила цю територію, залишивши для майбутнього заповідника чи заказника лише 32 гектари.

Хай там як, але й наразі це рішення 30-річної давнини є чинним. Як чинним наразі є й Генплан Києва, затверджений у 2002 році, який передбачає, що Горбачиха потрапляє в межі об’єктів природно-заповідного фонду (зелений колір території та червоні лінії на скриншоті фрагмента Генплану).

Попри це, у 2007 році Київрада на пленарному засіданні під головуванням Олеся Довгого (він тоді був заступником та секретарем Київради та заміняв на сесії Леоніда Черновецького) без жодного голосу "проти" віддала Горбачиху під забудову ТОВ "Будівельний міжгалузевий альянс". Договір про це було підписано вже у 2008 році.

Пізніше це рішення було оскаржене прокуратурою, і в листопаді 2011 року тій навіть вдалося переконати Київський окружний суд, що передача в оренду ділянки, де розташоване урочище Горбачиха, була незаконною. Та справа не витримала перевірки апеляційною інстанцією.

А згодом, у травні 2013 року, і Вищий адмінсуд вирішив, що "молода команда" Черновецького в Київраді, виявляється, мала право передати Горбачиху під забудову. Мотивував суд це тим, що начебто факт передачі в оренду земель, які мають очевидні обмеження для забудови, ще не означає, що вони будуть забудовані. Дослівно у рішенні суду це звучало так: "закон не встановлює заборони надання у користування зазначених вище земель, а лише встановлює певні умови та обмеження щодо здійснення господарської діяльності на зазначених землях".

У 2018 році, коли вийшов строк оренди на ділянку, був шанс, що нова київська влада врятує Горбачиху. Але Кличко повівся не краще за Черновецького і продовжив дію договору для ТОВ "Будівельний міжгалузевий альянс" ще на 10 років. Рішення про це, до речі, було прийнято без винесення на голосування Київради.

Що говорять екологи

Голова КЕКЦ Олександр Дядюк вважає, що під час слухання 2011-2013 років позиція та аргументація прокуратури були занадто слабкими. А сьогодні, говорить еколог, прокуратура чомусь не ризикує вдруге ініціювати позов чи йти у суд разом з екоактивістами.

"Я писав заяву з проханням до прокуратури зайти в процес. Але вони відмовилися, в усілякому разі Київська прокуратура. Спробуємо звернутися ще до Генеральної. Колись, до речі, прокуратура також оскаржувала ці питання, але слабенько і в результаті програла", — нагадує Дядюк.

Водночас, на думку Дядюка, для скасування як рішення Київради 2007 року, так і наступного рішення про продовження оренди від 2018 року, є всі підстави.

По-перше, нагадує Дядюк, існує рішення 1994 року про резервування ділянки, де розташована Горбачиха, для заповідання. По-друге, таку передачу забороняє і чинний Генплан столиці, який не передбачає на місці Горбачихи жодної забудови. Відтак цю ділянку взагалі не можна було передавати в оренду з метою подальшої забудови.

"Горбачиха – згідно з діючим Генпланом — це озеленені території загального користування. Причому з майже 30 гектар – 5 гектарів — це прибережні захисні смуги. Тому Київрада не мала права їх передавати з цільовим призначенням для житлової забудови", — вважає Дядюк.

По-третє, рішення мера Віталія Кличка про продовження оренди 2018 року також було неправомірним. Адже продовжувати оренду без голосування Київради можна лише тоді, коли початкові умови для орендаря не змінюються. А у випадку з Горбачихою у 2018 році половина умов договору оренди була переписана.

"Закон про оренду землі дозволяє поновлювати добросовісному користувачу оренду без рішення сесії. Але в ст. 33 закону чітко записано – на тих самих умовах. А Кличко поновив забудовнику без сесії Київради, але половину положень договору оренди було змінено", — наголошує керівник КЕКЦ.

Наразі екологічна організація, яку Дядюк очолює, добилася прийняття судом до розгляду заяви про скасування усіх рішень, що стосуються оренди ділянки під Горбачихою, Судові засідання у справі тривали протягом лютого і продовжаться 20 березня цього року.

Сам Дядюк, до речі, підкреслює, що він не проти будівництва, як такого, але лише на законних підставах.

"Я завжди кажу, що не відношусь до крайніх радикалів у цьому питанні. Але ж будувати потрібно по закону. Нехай скуповують промзони і там будують, а не роблять це на озеленених територіях, захисних зонах", — говорить Дядюк.

Поруч зі згаданими аргументами про, так би мовити, "процедурні" порушення при передачі Горбачихи в оренду і її продовженні, у противників забудови є і потужна "екологічна" аргументація. Зокрема, територія Горбачихи, її рослинний і тваринний світ охороняється дією відразу кількох визнаних Україною міжнародних природозахисних ініціатив, таких, наприклад, як "Боннська" та "Бернська" конвенції, а також низкою законодавчих актів України – "Про Червону книгу", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України" тощо.

Також відомо, що Бюро Постійного комітету Бернської конвенції радить українській владі надати Горбачисі заповідний статус і навіть включити її до Смарагдової мережі (мережа, що включає території особливого природоохоронного інтересу, має мету зберегти види та екосистеми, які були визнані рідкісними на рівні всієї Європи. — Ред.) .

Екологи вважають, що найбільшою цінністю Горбачихи є сформована на її території унікальна екосистема заплавних лісів, остання на Лівому березі столиці. В межах цієї екосистеми розрослися сотні видів унікальної фауни, численні представники якої занесені до Червоної книги. Не менше й різноманіття тварин. Наприклад, місцеві активісти регулярно фільмують там бобрів та черепах.

А про птахів вже і говорити нічого: територія Горбачихи входить до так званого Дніпровського коридору – шляху міграції птахів, відтак тут можна зустріти найнесподіваніші їх види, від розмаїття горобиних, качок та чапель до яструбів, орлів та сов.

Окремою гордістю Горбачихи є комахи, значна кількість яких також внесена до Червоної Книги. Серед них – бабки дозорець-імператор і кордулегастер, метелики махаон, поліксена і подалірія, різні види жуків, наприклад вусачі.

До речі жуки, схоже, є якимось тригером для забудовника Горбачихи Ігоря Ніконова. Саме їх він з роздратуванням згадував, коли обстоював думку щодо неможливості створення на території Горбачихи заказника.

"У нас одне й те ж: хочемо зробити заказник, щоб туди ніхто не ходив, розводити там цінні породи жуків", — жалівся Ніконов в одному зі своїх інтерв'ю.

Власне, щодо заказника: окрім скасування незаконного, на думку екологів, рішення Київради про оренду ділянки під Горбачихою і дозволу на її забудову, вони також прагнуть встановити для урочища природоохоронний статус. Наразі відомо як мінімум про три спроби створити там заказник – перша ще була ще в часи Революції Гідності, але тоді начебто частина документів, переданих в КМДА, згоріла.

Наступна спроба була у 2019 році – активісти зібрали та передали відповідні документи й навіть провели громадські слухання, було підготовлено проєкт рішення. Та у результаті і цей проєкт заглухнув.

У 2021 році була чергова спроба створити на території урочища Горбачиха заказник, ініційована депутаткою Київради Євгенією Кулебою та її колегами по фракції. Проєкт отримав негативний висновок Управління правового забезпечення Київради начебто через те, що Київрада не має права самостійно виступати з ініціативою (подавати клопотання) щодо створення заказника, а лише приймати щодо цього остаточне рішення. Згодом проєкт "поховала" й Екологічна комісія Київради, члени якої не знайшли сміливості проголосувати "за" і влаштували демарш цьому рішенню.

Наразі, говорить Олександр Дядюк, розглядаються наступні кроки щодо заповідання земель на території урочища Горбачиха, але спершу головна задача – виграти суд. Адже для заповідання території це питання потрібно погоджувати з її землекористувачем. А у випадку з "Будівельним міжгалузевим альянсом" — це абсолютно безперспективно.

"Ніхто не погодить створення заказника на тій землі, яка перебуває в приватній власності чи в оренді забудовника", — каже Дядюк.

Що в забудовника

Варто відразу зазначити, що на сьогодні забудовник (а ним, як вже згадувалося, виступає компанія KAN-Development Ігоря Ніконова, який через свій інвестфонд "Теннессі" має частку в ТОВ "Будівельний міжгалузевий альянс"), схоже, поки що повністю призупинила діяльність щодо забудови Горбачихи.

Готуючи цей матеріал ми звернулися до співзасновниці KAN-Development Ганни Попруги з проханням надати позицію компанії щодо урочища Горбачиха. Зокрема, запитали, чи можна надіслати запит, щоб дізнатися яким саме буде новий проєкт забудови, і що передбачає визначення "екопарк", яким свого часу оперував у своїх публічних виступах Ігор Ніконов.

Її відповідь була досить лаконічною: "Ми нічого там не робимо вже давно. Все на паузі".

Втім, як говорить Олександр Дядюк, відсутність активності з боку KAN-Development на ділянці в урочищі зовсім не означає, що забудовник втратив до неї інтерес. За його словами, в суді юристи забудовника "стоять на смерть", аби завадити екоактивістам скасувати оренду ділянки.

Відтак, сьогодні важко говорити, що і коли саме планує робити з цією ділянкою Ігор Ніконов. Варто лише нагадати, що до того, як він офіційно визнав присутність у проєкті, існувало кілька версій рендерів забудови.

Одна з версій, наприклад, передбачала гігантську баракоподібну споруду не зовсім зрозумілого призначення.

Друга версія – суцільний житловий мурашник. Третя – проєкт футуристичного ЖК з низкою інфраструктурних об’єктів.

Сам Ніконов у своїх заявах щодо Горбачихи показав себе досить непослідовним. Наприклад, у грудні 2019 року в інтерв’ю УП він заявляв, що юридично ніяк не пов’язаний з ділянкою в урочищі Горбачиха.

"Я точно цим не займаюсь. Це мої друзі, з якими я багато років дружу. Ми домовлялися, що вони купують землю, а ми за власний кошт робимо проект. Ми його зробили. Юридично це зі мною не пов'язано, а з погляду домовленостей — пов'язано, так. З погляду моїх фінансових зобов'язань: якщо там все буде нормально, я готовий вкладати туди свої гроші", — розповідав Ніконов.

Та вже в жовтні 2021-го, в інтерв’ю РБК-Україна, Ніконов визнав, що 15 років має пряме фінансове відношення до ділянки в урочищі і що земля призначена саме під житлову забудову.

"Ми маємо в девелопменті ділянку на Лівому березі. Це частина урочища Горбачиха – територія на березі Десенки, де проходить з'їзд із нового Подільсько-Воскресенського мосту. Він може стати надзвичайно цікавим проектом для міста. Там можна створити екопарк, громадський центр, зробити те, чого у Києві ще немає. І ми готові реалізувати це. Більше того, вже 15 років ми платимо за нього місту орендну плату. Але досі не розпочинали проєкт… За документами, за якими ми є землекористувачем цієї ділянки, – це земля під житлове будівництво", — розповів Ніконов.

До речі, підняту в цьому інтерв’ю тему екопарку Ніконов продовжив "качати" і в подальших своїх публічних заявах. Так, у окремій колонці, повністю присвяченій Горбачисі, він написав, що, мовляв, людям хочеться мати доступ до води, "місце для спілкування з природою та інфраструктуру, яка принесе комфорт у їхнє життя", і тому місцеві мешканці начебто "підтримали ідею створення екопарку".

Та вже наступна фраза Ніконова проясняє, що це може бути за "екопарк".

"Також городяни мали запити на супермаркет, аптеки, спортивний зал, медичний центр. Всі ці побажання будуть включені до майбутнього проекту", — написав Ніконов.

При цьому в містобудівних умовах та обмеженнях, отриманих забудовником на ділянку, також ідеться про "Будівництво торгівельно-офісного центру, житлово-офісного та готельного комплексів з підземними та наземними паркінгами в урочищі Горбачиха". Поверховість указана – 2—31 поверхи.

Отже, підсумовуючи: спершу Ніконов ховає свою безпосередню фінансову участь у проєкті забудови Горбачихи, але потім її визнає. Він умисно акцентує, що земля відведена під житлове будівництво (тож, ймовірно, саме цим й планує зайнятись), наголошує, що "є запит", на супермаркети й інші подібні об’єкти. В містобудівних умовах та обмеженнях також вказана житлова забудова.

Але при цьому Ніконов хоче довести киянам, що все це насправді треба вважати "екопарком". Звісно, забудовник категорично виступає проти створення на території Горбачихи заказника.

Звичайно, без наявного нового проєкту рано однозначно стверджувати, що все це відверта підміна понять і що насправді "екопарк" від Ніконова – просто красива обгортка для нового ЖК. Але якщо все це не схоже на маніпуляцію, тоді що на неї схоже?

Хто ще за і проти забудови Горбачихи

Серед тих, хто підтримує Ніконова у боротьбі з екологами за Горбачиху, очевидно, варто згадати Віталія Кличка. Наразі, нагадаємо, Київрада та КМДА є відповідачами у судовій справі, і, фактично, захищають навіть не власні інтереси та проколи, скільки інтереси забудовника. Також, нагадаємо, саме на рівні КМДА та Київради постійно гальмується питання надання урочищу статусу заказника.

Також не слід забувати, що Ніконов тривалий час був заступником Кличка і вмів знаходити з ним спільну мову.

Щодо суто фінансових аспектів, то тут справи також цікаві. Якщо подивитися структуру засновників ТОВ "Будівельний міжгалузевий альянс", то Ніконов формально там навіть не головний — його "Теннессі" належить лише 12%, а от 50% належить АТ "ФЕНІКС", власником якого є Турчінов Сергій Вікторович.

Сергій Турчінов – це бізнес-партнер колишнього нардепа від ОПЗЖ та відомого забудовника Вадима Столара, вони зокрема пов’язані спільним бізнесом через компанію "Тауер Групп".

Bihus.info свого часу пов’язувало Турчінова з таким собі Артемом Колюбаєвом. Останнього ж журналісти називали колишнім бізнес-партнером голови Офісу президента Андрія Єрмака.

З іншого боку, за збереження Горбачихи бореться не лише Дядюк та КЕКЦ, але й безліч інших громадських організацій (хоча їм і не дозволили зайти в процес третіми особами) та окремих активістів, яким не байдужа доля київської природи. Вони неодноразово заявляли, що будуть відстоювати збереження урочища всіма доступними способами.

Наразі відомо, що чергове засідання в Господарському суді м.Києва у справі про Горбачиху призначено на 20 березня. Окремо Дядюк також подав позов як фізична особа до Дніпровського районного суду. Розгляд справи буде у квітні. Хто переможе у протистоянні – покаже час.

"Телеграф" збирається тримати руку на пульсі щодо ситуації навколо казкового урочища Горбачиха, не перемикайтеся.