У Києві гучний скандал через історичний об'єкт біля СБУ та Софії Київської: проблемний шлейф забудовника вражає

У Києві чергові судові баталії навколо історичної будівлі. Громадськість разом із київською владою б’ється проти забудовника за "будинок Грушевського", розташований за кілька десятків метрів від Софійського собору по вул. Володимирській, 21/20.

Саме з балкона цієї будівлі, як гласить київська міська легенда, у 1918 році Михайло Грушевський міг чи то проголосити IV Універсал Української Центральної Ради, чи просто виступити з якоюсь епохальною промовою.

Власники ТОВ "Курдонер", які поклали око на цю будівлю, намагаються через суд позбавити її статусу пам’ятки місцевого значення, аби отримати можливість збудувати там ще одного офісного монстра. І, мусимо визнати, набір прийомів у цих людей настільки широкий, що загроза виглядає цілком реальною. Попри "історичність" будівлі, попри осуд громадськості та позицію столичної влади. Адже ті самі забудовники вже засвітилися раніше у плюндруванні цілої низки історичних будинків у Києві.

"Телеграф" розбирався, хто може стояти за атакою на "будинок Грушевського" і чим вона може закінчитися для київської громади.

Невже навмисно нищать пам’ятки?

У 2017 році на верхньому поверсі будівлі, що знаходиться за адресою Музейний провулок, 2а, завалилася бетонна стіна. Цей будинок відомий тим, що до нього під виглядом реконструкції забудовник протиправно добудував 8 поверхів. Бетонне одоробало наразі стирчить над іншими будинками Музейного провулка таким собі (вибачте) "монументальним факом" усім киянам. І хоча суд першої інстанції спершу постановив знести зайві поверхи, згодом у 2020 році Касаційному господарському суду довелося закрити справу через хитрий фінт забудовника: квартири у будинку вже встигли зареєструвати на фізичних осіб, що унеможливило господарське судочинство.

Того ж 2017 року сталася пожежа в іншій будівлі в центрі Києва, за адресою вул. Хрещатик, 40/1. Це найдавніша будівля центральної вулиці столиці, відома киянам тим, що тут розміщувався Центральний гастроном. У 1994 році будівлю визнали пам’яткою архітектури, вона отримала охоронний номер 350. Після пожежі активісти у якості найбільш ймовірної версії її початку висунули підпал, вважаючи, що таким чином забудовники хотіли "підштовхнути" владу до прийняття рішення про реконструкцію. На місці гастроному планували побудувати 55-метровий офісний центр, навіть вищий від будівлі сусіднього ЦУМу.

Ну а 2020 року активісти виявили унікальне ноу-хау від забудовників за адресою вул. Ярославів Вал, 10. Замість заморочуватися з надбудовами, власники споруди вирішили… копати вглиб. І накопали там цілих 5 підземних поверхів. Все це робилося під виглядом укріплення фундаменту будівлі, але в результаті такого "укріплення" стіни та стелі будинку дали тріщини.

Усі три згадані кейси (насправді їх більше, про це нижче) — це не якісь окремі епізоди. Всі вони пов’язані з одними й тими ж прізвищами забудовників і розробників проєктів. І в кожному з них фігурує якась знакова для Києва будівля, яку зрештою було сплюндровано.

Схоже, всі ці кейси також можуть бути яскравою ілюстрацією того, що може чекати на інший історичний будинок – по вул. Володимирській, 21/20, який наразі називають "будинок Грушевського".

Нерухомість за фоточку

ТОВ "Курдонер", яке згідно з даними YouControl наразі "прописане" за адресою вул. Володимирська, 21/20, отримало права на будинок ще у 2007 році, за часів Черновецького.

Як свідчить відповідь КМДА на запит видання Insider, у 2008 році офіційно Київрада передала цьому ТОВ в оренду земельну ділянку (8000000000):82:014:0011 під будинком з формулюванням "для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-офісного комплексу". ТОВ "Курдонер" також дозволили спорудити там прибудови та підземно-наземний паркінг.

На той момент основним власником ТОВ "Курдонер" був скандально відомий у забудовницьких колах бізнесмен Артур Маргуліс. Співвласницею компанії також була його соратниця — інша відома забудовниця Надія Балясна.

Пізніше (близько 2010-2011 років) Маргуліс вийшов з-поміж формальних засновників ТОВ "Курдонер", а на його місце зайшов такий собі Олександр Коваль, який був і є директором у низці інших компаній Маргуліса-Балясної та вважався "Фунтом" Маргуліса.

Відомо, що на момент отримання у власність будівлі Маргуліс був у досить тісних стосунках з Леонідом Черновецьким. Незадовго до згаданого рішення Київради він придбав на персональному аукціоні Черновецького світлину за 75 тис. грн, а вже за кілька місяців його компанія "святкувала новосілля" у будинку з вікнами на Софійську площу.

Та швидко щось побудувати замість "будинку Грушевського" забудовнику не вдалося. Навіть попри те, що Мінкульт (міністром тоді був скандальний Михайло Кулиняк) підіграв забудовнику і своїм наказом визнав будівлю за адресою вул. Володимирська, 21/20 такою, що "не підлягає занесенню до Реєстру через невідповідність критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760".

Річ у тім, що тоді ж ділянка під будівлею через оборудки команди Черновецького з роздачею землі потрапила в поле зору прокуратури, і у 2012 році на неї було накладено арешт, як на речовий доказ, що, звичайно ж, вплинуло на плани забудовника.

Окрім того, "будинок Грушевського" був під іпотекою і навіть, як свідчать дані Єдиного реєстру судових рішень, у 2010 році ледве не став… російським. Дочка "Сбербанку Росії" висунула до ТОВ "Курдонер" позовну вимогу про стягнення боргу за кредитом у розмірі 11 млн доларів, але замість грошей зажадала отримати будинок за адресою Володимирська, 21/20. Слід зауважити, що буквально за 200 метрів звідти знаходиться будівля СБУ — можливо, саме це викликало інтерес у росіян? Хай там як, пізніше цей позов якось заглухнув.

Втім, приблизно у той же час починають з’являтися перші проєктні документи на забудову. Відома громадська діячка та захисниця пам’яток Олена Терещенко свого часу опублікувала скрини дозвільної документації 2011 та 2014 років та рендери того, на що хотіли перетворити "будинок Грушевського".

У 2015 році київська влада ввела мораторій на будівництво в буферній зоні Софії Київської, що вчергове вплинуло на плани забудовників. Але за два роки, у 2017-му, з’явився проєкт перебудови "будинку Грушевського", який передбачав спорудження на його місці 10-поверхового офісного центру з паркінгом.

Замовником будівництва виступило ТОВ "Курдонер", а розробником проєкту ТОВ "Прометей-Сяйво".

Знищити не тільки "будинок Грушевського"

ТОВ "Прометей-Сяйво" — надзвичайно цікава компанія, яка, схоже, за який проєкт не береться, йому настає кінець. Серед власників та керівників компанії з 2008 по 2023 рік були люди з тими самими прізвищами, що і в ТОВ "Курдонер" — Олександр Коваль та Тетяна Балясна (дочка співвласниці ТОВ "Курдонер" Надії Балясної).

Так, "Прометей-Сяйво" засвітилося як основний ініціатор вже згаданої незаконної добудови 8 поверхів над будинком за адресою пров. Музейний, 2а (першопочатковий дозвіл був лише на 3 поверхи).

Наразі стараннями забудовника ця споруда виглядає абсолютно занедбаною. Якщо перші поверхи ще якось обжиті (там розташувалися декілька комерційних фірм) то незаконна надбудова, схоже, відлякує потенційних орендарів своїм непевним статусом.

Цікаво, що у 12-поверховій будівлі немає ліфта. А місцеві з сусідніх офісів, з якими поспілкувався "Телеграф", по-чорному жартують, що "зайві" поверхи точно знесуть, адже звідти "чудово прострілюється" Кабмін, на який виходить частина вікон надбудови. Між будівлями дійсно всього близько 300 метрів.

Інша відома будівля, до проєкту реконструкції якої було причетне ТОВ "Прометей-Сяйво", це Центральний гастроном на Хрещатику. Той самий, який у 2017 році "дуже вчасно" для забудовника вщент вигорів і замість реставрації якого, за даними Олени Терещенко, мали побудувати щось дванадцятиповерхове.

Цікаво, що у 2018 році аналогічна доля спіткала і "будинок Грушевського" — там також дуже зручно для забудовника сталася пожежа. Саме так, вважають активісти, останнім часом чомусь занадто часто відбувається з історичними будівлями в Києві. Забудовники навмисне доводять їх до критичного стану, аби потім переконувати, що їх реставрація недоцільна і їх краще знести, аби провести реконструкцію. Реконструкція ж, на відміну від реставрації, не передбачає збереження історичного контексту будівлі й може означати все що завгодно, наприклад, спорудження купи додаткових поверхів.

Не дивно, що вже наступного після пожежі року, як свідчать дані ресурсу "Мапа реновації", навколо "будинку Грушевського" почалася активність. У 2019 році там з’явилися будівельні риштування, стали помічати робітників. Це викликало протести громадськості, і забудовник у черговий раз відступив.

У 2023 році після чергових петицій та активних протестів громадськості щодо порятунку будівлі на її захист виступила навіть мерія. Цього ж року Департамент охорони культурної спадщини КМДА вніс будинок до Переліку об’єктів культурної спадщини та направив дані Міністерству культури та інформаційної політики України для внесення її до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Та ТОВ "Курдонер" оперативно оскаржило рішення Департаменту в суді з вимогою його скасувати та визнати будинок таким, "що не підлягає занесенню до державного реєстру нерухомих пам’яток за категорією місцевого значення".

Найближче судове засідання у справі призначене на 8 квітня 2025 року. А 28 квітня має відбутися засідання в іншій справі – громадськість та прокуратура судяться за скасування протиправного, на їх думку, наказу Мінкульту від 2011 року, яким "будинок Грушевського" визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру пам’яток через невідповідність критеріям.

Відомий захисник історичної спадщини Дмитро Перов, з яким поспілкувався "Телеграф", вважає, що ТОВ "Курдонер", може мати всі шанси переконати суд у своїй позиції.

"На жаль, є ймовірність що їм вдасться. Так, в одній зі справ на боці забудовника виступає Мінкульт, який подав свій експертний висновок щодо втрати автентичності, великої кількості перебудов цієї будівлі і відсутності підстав щодо внесення її до категорії пам’яток", — вважає Дмитро Перов.

Водночас, за його словами, будівля безумовно повинна мати охоронний статус і єдина будівельна активність, яка щодо неї має бути дозволена, це реставрація.

"Будинок наразі має статус щойно виявленої пам’ятки, він включений до переліку пам’яток міста Києва і по статті 30 Закону "Про охорону культурної спадщини" єдиним видом робіт, які там можуть проводитися, є реставрація. Це означає, що його не можна жодним чином змінювати – надбудовувати, перебудовувати, добудовувати до нього якісь прибудови тощо. Забудовник же хоче протягнути реконструкцію – це коли вони, умовно, зберігають одну цеглину з підвалу будівлі і на цій цеглині будують 10, 12, 15 поверхів. На жаль, законодавство на сьогодні є недосконалим, і воно дає можливість для забудовника обходити заборону на нове будівництво в історичних ареалах (яким є і "будинок Грушевського", який перебуває в буферній зоні ансамблю Софія Київська. — Ред.)", — говорить Перов.

Що ще відомо про колишніх і теперішніх власників "будинку Грушевського"

Як вже згадувалося, Артур Маргуліс, який отримав від Черновецького у власність будинок Грушевського, близько 2010—2011 років формально вийшов зі списку засновників ТОВ "Курдонер", хоча тривалий час зберігав контроль над компанією.

В останні роки він взагалі зник з інформаційного поля в Україні (вважається, що виїхав за кордон), а публічно світився у ЗМІ аж у 2016 році, коли відвідав день народження дочки функціонерки "Партії регіонів" Ірини Бережної.

До того з його прізвищем була пов’язана низка будівельних скандалів. У 2011 році ЗМІ повідомляли, що він був ініціатором рейдерського захоплення будівлі видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" на вул. Басейній та капели Ревуцького. Пізніше під будівлею почали рити підземні поверхи, довівши її до аварійного стану. У 2013 році охоронці фірми Маргуліса викинули з власної квартири на вул. Нагірній, 4 киян з дітьми. Про Маргуліса ЗМІ також писали, як про власника кінотеатру "Орбіта".

Що стосується колежанок Маргуліса з родини Балясних (нагадаємо, Надія Балясна зараз є власницею ТОВ "Курдонер", а її дочка Тетяна – була власницею фірми-розробника проєкту перебудови "будинку Грушевського" ТОВ "Прометей-Сяйво", але є ще третя – Ольга Балясна), то їм також приписують участь в низці інших будівельних скандалів.

Це і вже згадана скандальна підземна забудова у 2020 році їхньою компанією ТОВ "Валяр" (власниця Ольга Балясна) без жодних дозволів будинку на Ярославовому Валу. Внаслідок підземної самодіяльності історична будівля виявилась в аварійному стані, і нині її частина, як пересвідчився "Телеграф", стоїть закинутою.

Це і причетність Надії Балясної до протиправної перебудови квартир по вул. Кропивницького, 20.

Це і протиправні, на думку громадських активістів, будівельні роботи в садибі Горбунової (вул. Алли Тарасової, 6 і 6-Б), розпочаті в 2020 році. Тут вже були через свої компанії ТОВ "Віала", ТОВ "Анемон-А" та ТОВ "Прометей-Сяйво" усі три Балясні.

Попри пряму причетність сім’ї Балясних до ТОВ "Курдонер", яке сьогодні судиться за "будинок Грушевського", активісти висловлюють й інші версії щодо реальних власників і замовників його перебудови.

Дмитро Перов у коментарі "Телеграфу" розповів, що, ймовірно, приблизно у 2021 році на об’єкт міг зайти новий інвестор, який поки офіційно не світиться. На жаль, перевірити ці дані непросто, через недоступність Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

А Олена Терещенко у 2023 році писала, що реальним замовником і власником будівлі може бути В'ячеслав Супруненко (відомий, як колишній зять Леоніда Черновецького, його брат Олександр – колишній нардеп від ПР. — Ред.).

"Будинок Грушевського", трошки історії

Що стосується самого будинку, за який сьогодні йдуть судові баталії, то його історія веде початок з 1841 року. Тоді на його місці була пуста ділянка, яку тодішня Київська влада виділила під житлову садибу. Вже у 1843 році там з'явилася перша дерев'яна споруда, яку потім кілька разів перепродували.

Перший кам’яний будинок там збудовано у 1869—1870 роках. Архітектором був Афіноген Сопоцинський, а будувався він на замовлення колезького асесора Григорія Лозицького.

Як пише історикиня архітектури Києва та пам'яткознавиця Олена Мокроусова, у 1873 році Лозицький звернувся до більш відомого архітектора Олександра Шиле (автора Міської думи), який запроєктував ще один двоповерховий кам'яний будинок.

У 1878 році садибу придбав київський ресторатор Афанасій Дьяков. Після цього там тривалий час працював ресторан та однойменний готель "Давня Русь". Правда, джерела говорять, що був це, м’яко кажучи, не тільки готель, але й "місце зустрічі певного роду" киянок з киянами. Зате ресторан славився тим, що у ньому подавали 11 видів борщу.

За переказами, у 1918 році з балкона цього будинку Грушевський виголосив IV Універсал Української Центральної Ради. Хоча жодних доказів цієї події – ані фото, ані згадок у писемних джерелах – наразі немає.

Втім, історія цієї будівлі, яка так чи інакше була свідком епохальних подій в житті Києва та України, її цікава архітектура та розташування в історичній частині міста – і без цього є причиною, аби поставитися до неї дбайливо і зберегти її унікальні особливості.

Відтак, "Телеграф" уважно спостерігатиме, чим закінчаться судові атаки забудовника на цей історичний будинок, й інформуватиме про перебіг подій своїх читачів. Не перемикайтеся.