Як тебе не любити: якими будівельними скандалами запам’яталася київська влада у 2024 році

Нещодавно автору цієї статті зателефонували з КМДА. У дуже коректній формі людина, яка назвалася представником пресслужби мерії, поцікавилася незрозумілим їй нюансом однієї з публікацій "Телеграфу", що вийшла місяць тому. Йшлось про матеріал щодо планів будівництва паркінгу на Старокиївській горі в Києві. В КМДА хотіли прояснити свою позицію щодо спроби цієї скандальної забудови. Як виявилося, пресслужба КМДА аж двічі відповіла на запит редакції. Однак ні перша, ні друга відповідь (яка надійшла до редакції вже після публікації та дублювала першу) не містили відповіді на питання, які сформулював "Телеграф": у чиєму користуванні ділянка, на якій збираються будувати паркінг, що буде, якщо Міністерство культури не погодить будівництво, скільки коштуватиме спорудження паркінгу. І, зрештою, чи правда, що згаданий паркінг на Старокиївській горі – особиста ініціатива Віталія Кличка.

Згадана ситуація, напевно, не варта була б особливої уваги – просто черговий робочий нюанс. Проте цей момент раптом нагадав про одне надважливе і незмінне "інформаційне правило": будь-які скандали з часом обов’язково забуваються. Правило, яке чудово знають фігуранти таких скандалів (у нашому випадку — пов’язані з сумнівною забудовою Києва) і яким користуються, аби пізніше, коли інформаційна хвиля стихне, продовжувати свою "чорну справу".

Тому залишається лише подякувати представнику пресслужби КМДА, який своїм дзвінком підкинув редакції непогану ідею: нагадати про гучні будівельні скандали у Києві за 2024 рік, пов’язані з київськими чиновниками та депутатами, аби ці скандали повільніше стиралися з пам’яті. І на знак подяки почати, напевно, варто саме з історії з планами будівництва Кличком паркінгу поблизу Пейзажної алеї.

"Історичний" паркінг Кличка

Отже, відразу варто зазначити, що "історичний паркінг Кличка" — це не лише гра слів. Скандал набрав обертів у жовтні-листопаді 2024 року, коли деякі депутати Київради, активісти та ЗМІ звернули увагу на затвердження Містобудівним департаментом детального плану територій (ДПТ), який передбачав спорудження величезного паркінгу на 320 авто на Старокиївській горі в Києві. Тобто в історичній місцевості, обмеженій низкою охоронних статусів, де подібна забудова неприпустима в принципі.

Щодо ж того, чому це – "паркінг Кличка"… Як виявилося, одна із земельних ділянок, відведених під паркінг, належить соратниці братів Кличків Ангеліні Осадчій. Вона є керівником благодійного "Фонду Кличко" та керує компанією "К-Капітал", серед власників якої — Володимир Кличко, брат київського мера.

Серед особливостей цього скандалу – сумнівне погодження проєкту ДПТ начебто представниками місцевої громади (які, за даними депутатки Київради Євгенії Кулеби, були рядженими працівниками комунальних служб), позиція Мінкульту, де вказали неприпустимість забудови історичної місцевості, абсурдний підбір місця (під’їзд до паркінгу обмежено вузьким провулком, де складно розминутися навіть пішоходам, а забудова схилу гори потребуватиме значних коштів на її укріплення).

І найголовніше: можлива пряма комерційна зацікавленість у його будівництві мера Віталія Кличка. Річ у тім, що ДПТ паркінгу "несподівано" передбачає реконструкцію (читай – легітимізацію) присутньої на території сумнівно зведеної офісної будівлі. Яка, за даними депутатки Київради Євгенії Кулеби, розташована якраз на землі соратниці Кличка (мова йде про будинок за адресою Киянівський провулок, 12). Тому, напевно, й не дивно, що у своїй відповіді на запит нашого видання КМДА сором’язливо обійшла це питання.

Варто додати, що завдяки широкому розголосу питання затвердження ДПТ будівництва паркінгу на Старокиївській горі так і не було винесене на розгляд сесії Київради 21 листопада. Його зняв сам Віталій Кличко, пожалівшись на начебто спекуляції та маніпуляції, але ні словом не згадавши про свою пряму причетність і очевидний конфлікт інтересів. Та це, очевидно, зовсім не виключає, що спроба "протягнути" через депутатів забудову історичної місцевості не повториться. Звичайно, лише після того, коли скандал дещо вщухне. До речі, зауважимо, що редакція досі чекає відповіді саме на поставлені в запиті щодо цього будівництва запитання.

Туалетні схеми: Печерськ і Голосієво

У 2024 році хитрі київські забудовники все частіше стали використовувати для "легітимізації" свого незаконного будівництва так звані "туалетні" схеми. Їх суть полягає у тому, що забудовник отримує у власність невелику підсобну будівлю (наприклад, колишній сміттєзбірник чи, умовно, "туалет") або право оренди на ділянку під такою будівлею. А потім намагається протягнути через київську владу оренду на більшу ділянку навколо та отримати право на її забудову.

Останній з таких "туалетних" скандалів стосувався так званого кварталу Добровольського, розташованого на Звіринці, історичній місцевості у Печерському районі Києва. Архітектурний ансамбль, у проєктуванні якого брав участь відомий архітектор Анатолій Добровольський, являє собою групу житлових будинків, переважно триповерхових, побудованих з цегли або шлакоблоку з високими дахами й декоративно оздобленими фасадами. Обмежений згаданий квартал вулицями Бойчука, Бастіонною, Катерини Білокур та Підвисоцького.

Спроб "реконструювати" квартал (читай – знищити й забудувати висотками) було декілька. До першої, у 2005—2007 роках, говорять місцеві активісти, була причетна компанія "Авангард Буд", афільована з Коломойським. Тоді квартал вдалося вберегти від забудови, а частина будинків була внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єктів культурної спадщини.

І от влітку 2024 року несподівано з'явився проєкт рішення Київської міської ради про передачу в оренду ТОВ "Апартбудгруп" земельної ділянки площею 0,1479 га за адресою вулиця Катерини Білокур, 6-Д з цільовим призначенням – "будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури".

"У цьому випадку ТОВ "Апартбудгруп" приватизувала сміттєзбірник у дворі будинку № 6 по вулиці Катерини Білокур. Згодом вони звернулись до міськради з проханням передати їм в оренду ділянку під цим об'єктом для його експлуатації та обслуговування. Нібито були проведені громадські слухання, на яких мешканці навколишніх будинків висловили намір відмовитися від послуг керуючої компанії. Замість неї свої послуги могло б запропонувати згадане ТОВ й далі просити про виділення інших ділянок в цьому районі. Все б нічого, але уповноваженою особою на цих зборах був місцевий мешканець, який помер кілька років тому", — пояснює суть схеми активіст Дмитро Перов.

Активістам поки не вдалось з'ясувати, хто реально стоїть за черговою будівельною оборудкою. Формальним бенефіціаром компанії "Апартбудгруп" вказаний такий собі Олександр Лукашенко з Умані, але, ймовірно, що він лише зіцвласник компанії.

Наразі місцева громадськість згуртувалася, аби протидіяти протиправній забудові кварталу. Було відкрито кримінального провадження справи за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, адже є підозра, що ТОВ "Апартбудгруп" використало підробний документ. Також відомо, що у листопаді Печерський районний суд наклав арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності ТОВ "Апартбудгруп", а саме нежитлову будівлю, через яку забудовник намагався "легітимізувати" будівництво. А це означає заборону на її відчуження, проведення реконструкції й будь-яких будівельних робіт. Крім того, у грудні має пройти засідання у Господарському суді міста Києва за позовом прокуратури, яка добиватиметься скасування рішення приватного нотаріуса, що зареєстрував право власності фірми на "сміттєзбірник-сарайчик".

Станом на зараз відомо, що рішення про передачу в оренду "туалетної ділянки" так і не було винесено на розгляд Київради. Але не факт, що такої спроби не буде в майбутньому.

Духом "туалетної схеми" несе і від спроб компанії ТОВ "Менаполіс" провернути будівельну оборудку у Голосіївському районі, по вул. Голосіївській, 13-Д. Згадана компанія, за даними Bihus.info, належить до орбіти братів Супруненків, які, своєю чергою пов’язані з колишнім мером столиці Леонідом Черновецьким. За вказаною адресою компанія "Менаполіс" володіє трансформаторною підстанцією, складом площею 13 кв. м та маленькою майстернею. Але, природно, планує побудувати щось набагато більше.

Три роки тому мешканцям сусіднього ЖК обіцяли не приймати рішень щодо будь-якого будівництва без їхньої згоди. Відповідну обіцянку давав заступник мера столиці Володимир Бондаренко. Проте виявилося, що нещодавно у Київраді таємно включили пункт про передачу землі в Голосіївському районі в рішення про виділення землі у Подільському районі. За даними журналістів, про це не знали ні депутати, які за це голосували, ні місцеві мешканці.

Станом на 12 грудня відомо, що Київрада розірвала договір оренди земельної ділянки на вулиці Голосіївська, 13-Д. Відповідне рішення було ухвалено 63 голосами під час пленарного засідання.

Тож, як бачимо, у цьому випадку розголос спрацював, і досить непогано. Втім, скасування оренди Київрадою — це далеко не завжди кінець оборудки. Адже забудовник зазвичай оскаржує такі рішення в суді, як, наприклад, в історії з екопарком "Осокорки".

Забудова екопарку "Осокорки" та частково врятована Вирлиця

Узбережжя київських озер завжди були ласими шматками для забудовників. Нерухомість на таких ділянках має підвищений попит, а отже квартири там можна продати швидше і за більшу ціну. Відтак для отримання таких ділянок забудовників, зазвичай, не зупиняє ніщо: ані порушення природоохоронних норм, ані позиція громадськості, ані перспектива тривалих судових позовів. Тим більше коли їм відверто підігрує київська міська влада.

Наразі яскравою ілюстрацією такої ситуації є забудова екопарку "Осокорки", історію якої свого часу ретельно дослідив "Телеграф". На території екопарку, нагадаємо, розташовані озера Тягле та Небреж, і наразі її вважає своєю "законною здобиччю" компанія "Столиця груп", пов’язана з забудовницею Владою Молчановою.

Якщо коротко передавати хронологію скандалу – то він розпочався ще далекого 2005 року, коли з подачі мера Олександра Омельченка низка ділянок навколо озер Тягле і Небреж було передано в оренду ТОВ "Контактбудсервіс" на 15 років з метою їх забудови. У 2009 році, вже за часів Черновецького, було затверджено ДПТ забудови, який, до речі, не відповідав Генплану Києва. Відомо, що приблизно з цього часу на землі ТОВ "Контактбудсервіс" вже мала плани "Аркада" Костянтина Паливоди, яка пізніше почала готувати там ділянки під будівництво ЖК "Патріотика на озерах". Ну а після банкрутства "Аркади" у 2020 році ТОВ "Контактбудсервіс" відійшло "Столиці груп", яку пов’язують з Владою Молчановою та її сім’єю.

Та за рік до цього, у 2019 році, Київрада офіційно розірвала договори оренди з "Контактбудсервіс", зокрема, через позицію громадськості, яка виступила категорично проти забудови на території екопарку "Осокорки". Мер Віталій Кличко заявив тоді, що рішення остаточне і стане прикладом для інших забудовників. "Забудовник вирішив проігнорувати громаду. Тому тепер договір оренди розірвано остаточно! Це рішення – серйозний сигнал для інших забудовників, які нехтують інтересами міста, інтересами громади", — безапеляційно наголосив Кличко. А вже через рік… мер особисто підписав меморандум з новою власницею все того ж "Контактбудсервісу" Владою Молчановою, який передбачав тотальну забудову екопарку. Коли журналісти в нього запитали, а як же так сталося, він почав виправдовуватися, що, мовляв, забудовник зміг оскаржити у суді рішення Київради, а сам він нічого зробити не може.

Цинізм історії в тому, що забудова озер виправдовується благими, начебто, намірами – за меморандумом 10% отриманих коштів від ЖК "Патріотика на озерах" (нині ЖК H2O) мали б піти на розв'язання проблем інвесторів збанкрутілої раніше "Аркади". Наразі у цьому є великі сумніви, та навіть якби й так – хіба це повинно вирішуватися шляхом знищення унікальних природних ландшафтів Києва?

Станом на грудень 2024 року ТОВ "Контактбудсервіс" вдалося через суд поновити оренду трьох з п’яти ділянок на території екопарку "Осокорки". Ще по одній ділянці суд присудив розірвати оренду (велику роль зіграла участь у засіданнях ГО "Екопарк "Осокорки". — Ред.), а по останній – судові баталії продовжуються. Станом на вересень 2024 року забудовник (за яким, нагадуємо, стоїть "Столиця груп") повним ходом споруджував чотири будинки на відсудженій ділянці поблизу озера Небреж, хоча у Київради досі немає притомної відповіді, якою наразі є прибережна захисна смуга озера і чи дозволяє її ширина там взагалі щось будувати.

А тепер, як кажуть, вишенька на торті – власне те, через що цю забудову редакція і вирішила віднести до найгучніших скандалів 2024 року за участю київської влади. У листопаді несподівано з’явилася інформація, що спершу через земельну комісію, а потім і через сесію Київради намагаються протягнути рішення про поновлення оренди земельних ділянок на території екопарку "Осокорки" для ТОВ "Контактбудсервіс". А серед них і тієї, по якій забудовник програв у суді. Лише вдумайтеся в абсурдність ситуації: однією рукою мерія витрачає купу грошей і людських ресурсів своїх співробітників, аби через порушення договору відібрати у забудовника право користуватися землею, а другою рукою тут же намагається легітимувати продовження цієї оренди через сесію депутатів Київради.

"Це просто парадокс. Більше, ніж за межею здорового глузду. З одного боку, юридичний департамент (Київради) намагається розірвати договори оренди через невиконання забудовником умов, а з другого – земельна комісія хоче заново віддати в оренду ці території. Ігноруючи той факт, що Верховний суд, розглянувши всі документи та докази, ухвалив рішення, що з боку ТОВ "Контактбудсервіс" були порушення", — прокоментувала ситуацію активістка ГО "Екопарк Осокорки" Наталія Чернишова.

Симптоматично, що все це намагалися зробити потайки: проєкт рішення на земельній комісії з подачі забудовника було внесено "з голосу", і вже за кілька днів планувалося закріпити його голосуванням депутатів. Та, на щастя, ситуація набула розголосу, і зрештою, як повідомляють представники депутатського корпусу, голосування по Осокорках було відкладено. Не виключено, що бенефіціари будівництва наразі чекають, поки скандал дещо забудеться, аби здійснити чергову спробу винести це питання на сесію.

Так само не можна виключати і повторної спроби з боку забудовників забудувати береги іншого лівобережного київського озера – Вирлиці. Нагадаємо, у вересні 2024 року Верховний суд ухвалив рішення, яким забудовнику "Мрія-Інвест" відмовлено у продовженні оренди ділянки розміром 20 га біля озера Вирлиця, де він хотів збудувати гігантський торгівельний центр та паркінг.

Паркінг, власне, як і у випадку з планами забудови Старокиївської гори, став одним з тих "аргументів", яким забудовник намагався маніпулювати, аби переконати всіх у необхідності такого будівництва. Тільки у випадку Вирлиці, окрім паркінгу, мова йшла ще й про "реабілітаційний центр для ветеранів".

Вважається, що за забудовником "Мрія-Інвест" стояв колишній регіонал Віталій Хомутинник, який збирався фінансувати забудову через свій Cascade Investment Fund. Та джерела "Телеграфу" не виключають, що йому могли допомагати й інші забудовники, які мають найбільший вплив на КМДА та Київраду. Зокрема, джерела радили придивитися до все тієї ж Влади Молчанової, оскільки подібні забудови у "ризикованих" місцях — з її "фішок". Окрім того, вона фактично має найміцніше лобі у Київраді, включно з головою екологічної комісії Денисом Москалем. Не радили забувати й про відверту "прозабудовницьку" позицію, яку обрав Віталій Кличко. Саме з його подачі свого часу було відстрочено голосування про надання Вирлиці статусу заказника, яке могло б перекреслити плани забудовника. Пояснюючи це рішення, київський міський голова фактично рекламував "Мрію-Інвест" серед депутатів.

Наразі статус Вирлиці та землі навколо неї досі не визначено – плани екоактивістів зробити там заказник Київрада провалила ще кілька років тому, і не факт, що нова ініціатива по його створенню знову не зазнає краху через забудовницьке лобі у Київраді. Потенційно, у найгіршому випадку, це відкриває можливість знову віддати берег озера під забудову, коли увага громадськості не буде прикута до цього питання.

Знищення Китаєва і плани руйнації флігеля садиби Бонадурера

Китаїв - це історична місцевість у Голосіївському районі Києва, де досі знаходять артефакти Київської Русі – залишки фортифікаційних укріплень, трипільську кераміку, фрагменти житла давніх часів.

Рішення забудувати цю місцевість київська влада ухвалила ще за часів Леоніда Черновецького. Землю в оренду ще у 2004-му Київрада віддала "Київській овочевій фабриці", яка згодом підписала інвестиційний договір з Saga Development, а потім — з KAN Development Ігоря Ніконова, який, як відомо, певний час був заступником Віталія Кличка. Про плани забудови Китаєва "Телеграф" писав у серпневій публікації.

4 липня цього року, попри протести громадськості та активістів, Київрада проголосувала за продовження оренди землі для KAN Development на території Китаєва. Це означає, що на трьох ділянках загальною площею понад 50 га девелопери планують створити новий житловий район майже на 6 тисяч квартир.

Наразі відомо, що прокуратура, котра оскаржувала це рішення, програла справу в суді першої інстанції та згодом і апеляцію. А у відкритті касаційного провадження Верховний суд відмовив.

Єдиною надією Китаєва, проти якого об'єдналися забудовник та київська влада, залишається пункт рішення апеляційної інстанції, яким визначено провести комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою та історико-археологічну експертизу місцевості. Наразі про результати такої експертизи (її проведення доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса") поки не відомо.

До речі, у контексті діяльності KAN Development та її власника, колишнього заступника Кличка Ігоря Ніконова, не варто забувати й ще про одне заплановане скандальне київське будівництво – по вул. Хрещатик та Грушевського в Києві.

Мова йде про плани компанії "Грааль" (частка в якій належить Ніконову) знести історичну будівлю — флігель садиби Бонадурера за адресою вул. Грушевського, 4-Б.

На думку фахівців, флігель становить історичну цінність, як приклад ранньої забудови, яких у цій зоні практично не збереглося. Також будівля є цінною з погляду дослідження багатоетапної забудови Києва у дорадянські часи та у зв’язку з причетністю до її створення низки столичних архітекторів.

Наразі будівля доведена до критичного стану, її навіть намагалися спалити. Активісти говорять – щоб максимально продемонструвати її "неісторичність" і мати аргументи для знесення.

3 червня 2024 року Держінспекція архітектури та містобудування зареєструвала дозвіл на будівництво ТОВ "Грааль" офісно-готельного комплексу з апартаментами "Столичний". У дозволі, зокрема, зазначено місце забудови — м.Київ, вул.Хрещатик, 5, вул. Хрещатик, 5 літ. "В", вул. Хрещатик, 7/9, вул. Грушевського, 4-Б у Печерському районі. Запланована висота будівлі – 34 метри.

Та активісти знайшли документи, згідно з якими забудова Хрещатику обмежена 26 метрами. І продовжили закиди на адресу забудовника щодо руйнування історичної будівлі. Станом на зараз будівництво ще не почалося, будівля флігеля садиби Бонадурера стоїть повністю закинутою. На запит щодо планів будівництва у KAN Development "Телеграфу" так і не відповіли.

Руйнування садиби Зеленських

19 липня в Києві знесли історичну будівлю по вулиці Кониського, 22 (відому, як "садиба Зеленських" та "садиба Малініна"). "Телеграф" досліджував цю скандальну історію і виявив, що у ній переплелися інтереси відразу декількох впливових груп, сімейних кланів та пов’язаних з ними компаній, зав’язаних на колишнє та теперішнє керівництво київської будівельної галузі.

Спроби позбавити Київ історичної будівлі почались приблизно з 2017 року, коли упритул до "садиби Зеленського" було зведено клубну багатоповерхівку із претензійною назвою ЖК "Тургенєв". Відразу після цього у 2018 році забудовник запланував звести другу аналогічну будівлю, саме замість "садиби Зеленських", але через розголос відклав ці плани. Тим часом активісти домоглися реакції київської влади й навіть правоохоронців – у результаті на земельну ділянку та саму будівлю через суд було накладено арешт "із забороною користування, розпорядження та відчуження будь-яким особам вказаним майном". Та, попри заборону, забудовник ТОВ "Сервіт" підігнав важку техніку і ввечері 19 липня "садиба Зеленських" припинила своє існування.

За даними державних реєстрів, формальними власниками зруйнованого нині будинку за адресою м. Київ, вул. Кониського, 22 є дві фізичні особи — це Єгор Сібілєв та Михайло Гречко. Та насправді розслідування виявило, що за ними найімовірніше стоять забудовники брати Віктор та Володимир Бесаги, які своєю чергою пов’язані бізнес-інтересами з депутатом Київради, членом постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування Миколою Негричем. Окрім того, Негрич одружений з дочкою ще одного депутата Київради — Михайла Голиці. Останній близько 15 років очолював Управління будівництва КМДА та керував компанією "Київміськбуд".

Скандальне знесення "садиби Зеленських" було де-факто погоджено київською міською владою — Департаментом містобудування та архітектури, який незадовго до руйнування видав містобудівні умови та обмеження, що й відкрило шлях до знесення садиби, та Департаментом охорони культурної спадщини, який кілька разів поспіль відмовлявся визнати її охоронний статус.

Зрештою, вже після знесення садиби Мінкульт зобов’язав київську владу визнати її історичною, а на винних у руйнуванні відкрили справу, при цьому вони пообіцяли відновити зруйноване. Та у грудні історія з "садибою Зеленських" дістала несподіваний розвиток – Верховний суд, фактично, визнав правомірною видачу містобудівних умов та обмежень, наслідком чого стало руйнування будівлі. Річ у тім, що свого часу Департамент містобудування повинен був вказати на існування тих чи інших планувальних обмежень щодо забудови земельної ділянки, обумовлених, зокрема, охоронною зоною пам`яток культурної спадщини, але не зробив цього. Активіст Дмитро Перов не виключає, що наслідком такого рішення може стати подальше руйнування історичних та архітектурних пам’яток.

Чорна діра транспортної інфраструктури Києва

Будівництво транспортної інфраструктури Києва – доріг, мостів, метро — завжди було його найбільшою чорною дірою. А останнім часом ця діра поглинає навіть не мільйони, а мільярди гривень. Звичайно ж, не без допомоги причетних чиновників.

Візьмемо, наприклад, будівництво Київського метро. У березні 2024 року Київ сколихнув гучний скандал, коли Кличко фактично вигнав з посади очільника Київського метрополітену Віктора Брагінського. Причиною стало журналістське розслідування, яке продемонструвало, що за 10 років на посаді директора Брагінський практично нічого не зробив для розбудови метро, зате суттєво "розбудував" свій добробут і добробут своїх рідних.

Виявилося, що мама-пенсіонерка очільника метро купувала дорогі квартири, сестра — землю за космічними цінами, не зовсім колишня дружина-мільйонерка будує дачу в Козині, а пов'язані з Брагінським люди отримували підряди від самого метрополітену.

"Віктор Брагінський буде відсторонений від виконання обовʼязків директора столичного метро. Або не пручатиметься і сам напише заяву на звільнення. А далі фактами, оприлюдненими в розслідуванні журналістів Bihus info, мають займатися відповідні органи. Правоохоронні", — заявив після оприлюднення цих фактів Кличко.

Наразі відомо, що Брагінський отримав підозру по справі з підтопленням метро. Збитки від недбалості чиновника з грудня 2023 року до березня 2024 року становлять понад 138 мільйонів гривень.

Інша скандальна історія – Шулявський міст. Як писав "Телеграф", більш аніж семирічна епопея з будівництвом мосту так і не отримала логічного завершення, він досі тягне гроші з міського бюджету. Станом на березень 2024 року вартість реконструкції сягнула 2,45 млрд грн, з яких близько 630 млн грн - невідомі "інші витрати". При цьому у 2018 році мова спершу йшла про 600 млн грн, після чого вартість почала перманентно зростати…

Станом на липень 2024 року тривали судові баталії про стягнення зі скандального колишнього підрядника реконструкції мосту, ТОВ "Північно-український будівельний альянс" (скорочено "Альянс", вважається, що компанія контролюється експрезидентом корпорації "Укрбуд" Максимом Микитасем), більш як 1 млрд грн. Річ у тім, що судом було скасовано перемогу цієї фірми у тендері з реконструкції мосту. У 2019 році АМКУ наклав штраф на "Північно-український будівельний альянс" в розмірі 56 млн грн за змову на згаданому тендері з єдиним "конкурентом" — ТОВ "Спецбуд-Плюс" саме через те, що обидві компанії тоді були названі дотичними до корпорації "Укрбуд" та її колишнього президента Максима Микитася. В результаті штраф не був виплачений, його сума зросла внаслідок додаткових санкцій, а законність його накладання згодом була підтверджена судами.

Але королем оборудок у транспортній інфраструктурі столиці, звичайно ж, є Подільсько-Воскресенський шляхопровід. На цей довгобуд тривалістю понад 30 років витрачено вже десятки мільярдів гривень. Його реальної вартості не знає ніхто, як і того, яку частину цих грошей було вкрадено.

Так, у лютому 2023 року прокуратура з’ясувала, що на будівництві мосту розікрали 36 мільйонів гривень, а у червні Київська прокуратура повідомила, що під час будівництва могли розікрасти ще 104 мільйони гривень. У серпні 2024 року субпідрядник будівництва Подільсько-Воскресенського мосту в Києві отримав підозру про привласнення шести мільйонів гривень.

І ось свіжий скандал: 18 грудня Київська міська прокуратура заявила, що через суд вимагає визнати недійсним договір генпідряду на будівництво Подільського мосту через немотивоване зростання вдвічі вартості його будівництва та наявність ознак змови при проведенні тендеру.

"Встановлено, що у квітні 2017 року КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та приватне товариство уклали договір генпідряду на будівництво Подільського мостового переходу вартістю понад 4,3 млрд грн. Протягом 6 років сторонами укладались додаткові угоди, якими збільшувався строк виконання договору та його ціна. Станом на грудень 2024 року за договором сплачено понад 8,7 млрд гривень. Крім того, Антимонопольним комітетом України встановлено, що 2 учасників тендеру на проведення будівництва (зокрема і переможець) ще у 2017 році узгоджували свої дії. Так, учасники тендеру користувались однією IP-адресою та одним пристроєм, комунікували між собою, залучали одну й ту саму уповноважену особу. Таким чином, Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що товариства, які брали участь у тендері, мають спільні інтереси та взаємозв’язки", — йдеться у повідомленні Київської прокуратури.

Зрештою, є в історії з Подільсько-Воскресенським мостом і позитивний момент – з 1 грудня його було нарешті відкрито. Вважається, що його проєктна пропускна спроможність становитиме 60 тисяч авто на добу.

Хоча, навряд чи в теперішньому стані він стільки потягне. Проблема в тому, що наразі в багатьох місцях він не повністю добудований, а відсутність адекватних з'їздів викликає чимало проблем у водіїв. Обіцяне ж метро, яке мали пустити по цьому мостовому переходу, – взагалі лише в планах. За даними фахівців, чекати його доведеться ще роки. А отже, Подільсько-Воскресенський міст і надалі буде потенційною "корупційною" годівничкою для всіх причетних до його будівництва. Однак деякі співрозмовники прямо говорять — на фоні інших мостів в Києві, які знаходяться в аварійному стані, Подільсько-Воскресенський може стати рятівною паличкою для жителів лівого берега. Дуже дорогою "рятівною паличкою".

У матеріалі перераховано лише частину гучних будівельних скандалів, прямо пов’язаних з київськими чиновниками та депутатами. Та варто не забувати, що публічність та розголос навколо усіх цих історій – є одним із дієвих інструментів протидії будівельним оборудкам та корупції, якою, на жаль, досі пронизана київська влада. Відтак, редакція "Телеграфу" й далі намагатиметься не випускати з поля зору усі згадані, а також інші випадки будівельних оборудок у Києві. Дуже сподіваємося, що наприкінці 2025 року список буде менший. Хоча, відверто кажучи, віриться у це не надто. Не перемикайтеся!