Іран зараз на піку: що говорять в Ізраїлі про війну на Близькому Сході і нову атаку Ірану?

Ізраїльтяни п’ють каву та радіють життю. Можливо, вони трохи більш розслаблені, ніж слід, каже ізраїльський сходознавець-іраніст, доктор наук Гершон Коган. Сам він у ніч атаки на Ізраїль уклав дітей спати до захищеної кімнати, і разом із дружиною спостерігав з вікна, як працює система ППО "Залізний купол".

Гершон живе у Беєр-Шеві, головному місті на півдні Ізраїлю, неподалік сектору Гази. Нині тут безпечніше, ніж на півночі. Але він уважно стежить за активністю на північному кордоні країни.

"Телеграф" поговорив з Гершоном Коганом про те, чому ізраїльтяни спокійні та зібрані, про історію взаємовідносин Ірану та Ізраїлю, чому Ірану невигідно повторювати масовану атаку на Ізраїль та вірогідні сценарії розвитку подій.

"Ізраїль — зручний громовідвід"

– Давайте зробимо невелику ретроспективу відносин Ізраїль — Іран. Що нам треба розуміти у контексті сьогоднішньої ситуації.

– Іран від часів ісламської революції 1979 року не визнає нашу державу. На іранських картах територію Ізраїлю заштриховано та підписано: "Фалястин-е ешгаль шоде", тобто — "окупована Палестина". Всюди в установах, громадських місцях висять гасла: "Смерть Америці", "Смерть Ізраїлю". Крім смерті Америки, смерті Ізраїлю раніше бажали смерті Радянському Союзу – я бачив у дитячому підручнику напис "Марг бар Шоураві". Щоправда, це вже не актуально.

Жодних геополітичних інтересів в Ізраїлі Іран не має. Він ділить сферу впливу з Туреччиною — Кавказ, Середня Азія, змагається з Саудівською Аравією за вплив в ісламському світі, з Пакистаном конкурує за вплив в Афганістані і так далі.

Ізраїль для іранської влади – дуже зручний громовідвід. У період Саддама Хусейна і сильної Сирії в ісламському світі значимість держав в інформаційному полі вимірювалася тим, наскільки завзято ти захищаєш інтереси "палестинського народу, що страждає". З того часу Саддама стратили, у Сирії режим Асада тримається лише завдяки Росії, а низка арабських країн нормалізувала відносини з Ізраїлем і не розірвала їх навіть на тлі нинішньої напруженості. Іран же залишився вірним колишній парадигмі і продовжує повторювати "Смерть Ізраїлю".

– Чому обрали саме Ізраїль за наявності низки інших конфліктів і ворогів?

– Ізраїль суперечить прийнятій серед ісламських фундаменталістів картині світу. Для них будь-яка територія, яка колись була завойована мусульманами, вважається назавжди мусульманською.

Якщо на такій території з’являються немусульмани, які раптом стають "над" мусульманами, ця земля з точки зору ісламської ідеології називається "Дар аль-Харб", тобто "земля війни". Її треба звільняти. А тут ще й мало того, що це не мусульмани, так це ще й євреї – народ, що зневажається ісламістами. Це такий подразник. Це якщо говорити про загальну ідеологію.

Непримиренність до Ізраїлю — одна з основних ідей засновника іранського режиму — Аятоли Хомейні. Вони не можуть відмовитись від цієї ідеології.

Відносини між Ієрусалимом та Вашингтоном охолонули

— США голосно заявили, що без їхньої допомоги Ізраїль не зміг би відбити атаку Ірану. Україну вони так не підтримали.

– Ситуація дуже проста. США напередодні виборів. І дві війни, що тривають, як мінімум, — українська та ізраїльська – це пряма загроза гаманцю американського платника податків. Ніхто не хоче почути питання: "На що йдуть наші гроші? Кого ми фінансуємо та наскільки ефективно, якщо війни не припиняються?"

Крім того, Трамп дихає у спину із заявами: "Якби я був при владі, цих воєн би не було". І обіцяє: прийду до влади — моментально припиню військові конфлікти.

Адміністрації Байдена критично важливо припинити війни до виборів. Тоді Байден виходить із цієї ситуації переможцем-миротворцем. Саме тому він зараз активно саджає за стіл переговорів Україну і не дає зброї – щоб Україна була зговірливішою. Саме тому він заважає Ізраїлю в операції у Рафаху на півдні сектора Гази.

Насправді зараз відносини між Ізраїлем та США дуже сильно охолонули. США тиснуть, щоб Ізраїль припинив операцію в Секторі Газа якнайшвидше. З іншого боку, США не можуть дозволити Ірану розв’язати війну, бо це проти інтересів Америки. Але й Ізраїлю перемогти він теж не може дати, оскільки на Байдена сильно давить ліве крило демократів.

– Як усередині країни відчувається та сприймається це охолодження?

– Ізраїльтян нічим не проймеш. Ми сидимо, п’ємо каву. Але це охолодження видно за новинами та з того, на якому інформаційному тлі зараз діє наша армія. Після різанини 7 жовтня ми відчули хвилю світової підтримки. Десь був й осуд. Але зараз надто багато голосів на світовому майданчику звучить за припинення вогню. І паралельно – вимога дати зелене світло гуманітарним та іншим вантажам, які хочуть доставити до сектору Газа.

Це означає, що ми маємо перестати добивати Хамас. А йому паралельно під виглядом гуманітарної допомоги Газі хлине все, що потрібно для терору – гроші, зброя, хімікати для вибухівки, бетон для тунелів тощо.

"Ми армія, а не бандити. Ми — не вони"

– Але наводять цілком резонний аргумент – не можна ж знищити той мільйон палестинців, який залишився в секторі Газа, серед яких – жінки, діти, старі люди. Це був би геноцид.

– Ізраїль не знищує громадянське населення, попри те, що 7 жовтня найжорстокіші звірства були з боку "звичайних громадян". Бойовики Хамас хотіли використати викрадених як обмінний фонд. А ті, хто потрапляв до рук "громадянським мешканцям Гази", пережили звірячі вбивства, зґвалтування, спалення живцем і так далі.

Ізраїльська армія воює з безпрецедентними запобіжними заходами щодо мирного населення. Я думаю, що українці добре розуміють, про що ми зараз говоримо. Я цілком відповідально заявляю, що жодна армія світу з такими запобіжними заходами не воює.

Ізраїль не ставить за мету вигнання або, тим більше, вбивства цивільного населення. Терористи Хамас — так, мають бути ліквідовані, громадянське населення — у жодному разі.

– Чому для Ізраїлю це так важливо?

– По-перше, з гуманітарних міркувань: ми армія, а не бандити. Ми — не вони.

По-друге, з суто прагматичних: важливо не дати привід міжнародній спільноті звинуватити Ізраїль у звірствах. Хоча вона все одно звинуватить, тут немає жодних гарантій.

Був цікавий випадок: одна з міжнародних організацій, яка займається правозахисною діяльністю, вирішила дослідити питання, скільки було випадків зґвалтування палестинок солдатами ізраїльської армії. Вони з’ясували, що таких випадків було нуль. Жодного. Вони зробили висновок, що ізраїльські солдати настільки расисти, що гидують палестинськими жінками. Що було б, якби в такій ситуації ізраїльська армія діяла менш обережно?

Щодо заяви США, то зараз адміністрації Байдена критично важливо показати: ми такі значні, без нас ніхто не впорається, без нас будуть конфлікти.

Але Ірану теж дуже важливо зараз надути щоки та показати власну силу. Іран отримав дуже таку дзвінку ляпас у вигляді ліквідації генерала Захеді. Вони просто мали відповісти – дочекалися кінця Рамадану і вдарили.

У нас, в Ізраїлі, та й взагалі у світі обговорювали, а як же Іран відповість? Цією атакою, з одного боку, вони поставили галочку – ми відповіли. Для внутрішнього користувача створили свою картинку. Я постійно моніторю ресурси КВІР – Корпусу Стражі Ісламської Революції. Це, власне, основна ударна сила Ірану. Вони запостили картинки, на яких багато людей кудись біжить і написали: "Ось як сіоністи бояться наших ракет." Опублікували кадри пожежі в Техасі та сказали: "Ось так ми потрапили в ціль".

Для внутрішнього споживача відзвітували. Вони, звичайно, чудово розуміють, що насправді жодна ракета не досягла мети, всі перехоплені поза повітряним простором Ізраїлю.

– Що буде далі?

– Навряд чи вони далі будуть так само, як уперті барани, випускати ракети. Швидше слід очікувати на провокації на ліванському кордоні. Вони побачили, що ракети та дрони перехоплюються. Це удар по їхньому престижу, і серйозний.

Перед атакою на Ізраїль весь фондовий ринок Ірану забарвився у червоний колір – він звалився. Іранська валюта досягла історичного мінімуму 660 тисяч ріалів за 1 долар США.

На тлі погроз на адресу Ізраїлю в Ірані скасували авіарейси, закрилися посольства багатьох країн, обвалився фондовий ринок. А після атаки просіли акції компаній-виробників цих дронів.

Не думаю, що вони наважаться ще раз повторити подібну атаку. Це був би ще один удар по їхньому престижу: світ бачить, що великий і могутній Іран, що перевершує Ізраїль по населенню в 9 разів, багаторазово більший за територією, що має безліч природних ресурсів, не в змозі навіть завдати шкоди "клятим сіоністам". Ефективніше діяти "через проксі". Я маю на увазі, перш за все "Хезболлах" — довгу руку Ірану. Вони можуть наразі влаштувати провокації на ліванському кордоні, щоб змусити Ізраїль відповідати, а то й зайти на територію Лівану. Якщо дії "Хезболли" будуть успішними, Іран припише їх собі, а якщо ні — дистанціюється, мовляв, це не ми, це самі ліванські шиїти.

— Адже таке вже було?

– У Лівані вони це роблять постійно. Зараз "Хезболла" не особливо активна. І їм було б логічно активувати її. Спочатку наша армія була сфокусована на півдні, секторі Газа. Зараз активна північ, і вся увага наших військових — на півночі.

– Влада Ірану заявила про те, що країна перебуває на піку своєї могутності. Це теж гра на внутрішню та ісламську аудиторію?

– Я схильний погодитися, що іранська військова міць перебуває на піку. Адже на піку означає, що показник досяг своєї найвищої точки і почне знижуватися. Це дуже правдоподібний прогноз: Іран продовжує брати участь у конфліктах далеко від своїх кордонів, тоді як економіка країни страждає не лише від міжнародних санкцій, а й від суто внутрішніх проблем. Але це теж гра. Вони мають відпрацювати ганьбу, яку отримали з ліквідацією найбільшої після генерала Сулеймані фігури. І вони роблять це як можуть.