Макрон лякає Францію громадянською війною. До чого тут Україна?

На початку червня президент Франції Еммануель Макрон, стикнувшись з нищівною поразкою своєї партії на виборах до Європейського парламенту, пішов на відчайдушний крок: розпустив Національні збори і призначив позачергові вибори. Та чи виправдається цей ризик, і чи не отримає Франція перший ультраправий уряд, який серед іншого нестиме загрозу стабільній підтримці України?

"Телеграф" розповідає усе, що відомо.

На що впливають президент, уряд і парламент

Згідно з конституцією Франції, уряд "визначає і проводить політику нації", парламент (який складається з Сенату та Національних зборів) ухвалює закони і контролює уряд, а глава держави є ніби арбітром, який забезпечує "нормальне функціонування публічної влади".

До Національних зборів входять 577 депутатів. У першому турі виборів 30 червня французькі виборці обиратимуть одного з кандидатів у депутати в своєму окрузі. Якщо жоден із них не набирає понад 50% голосів за умови участі не менше, аніж чверті зареєстрованих виборців, все вирішується 7 липня. Перемагає кандидат із найкращим результатом.

Щоб здобути більшість, партії необхідно отримати 289 місць.

Після виборів президент називає прем’єр-міністра, зазвичай, з лав партії, яка перемагає. І може статися ситуація, коли главі держави доведеться співіснувати з ідеологічно протилежним прем’єром.

Традиційно у Франції саме уряд під керівництвом прем’єра, без або з підтримкою парламенту, має більше повноважень у внутрішніх питаннях — економіці, міграційній політиці, фінансах, безпеці тощо. Президент залишається керівником армії та зберігає вплив на міжнародній арені. Проте розподіл повноважень як у зовнішній політиці, так і питаннях оборони не є чітким, і в перспективі це може бути проблемою для позиції Франції щодо її зобов’язань перед ЄС та НАТО й, власне, щодо підтримки України.

У підсумку Макрону доведеться укладати складні угоди з опозиційними партіями, щоб ухвалювати потрібні закони. У разі незгоди політичних опонентів та відсутності компромісу — глухий кут. І так, для кожної пропозиції з додаткової допомоги Києву, Макрону також доведеться добиватися підтримки парламенту, аби той проголосував за фінансування ініціативи з бюджету.

Праві та їхня позиція щодо України

За даними свіжих опитувань, ультраправе "Національне об’єднання" лідирує з 37% голосів опитаних виборців. "Новий народний фронт", який об’єднав ліві та "зелені" партії, має 29% підтримки. І врешті правляча коаліція Макрона "Разом" посідає лише третю позицію з 21% голосів.

Лідеркою "Національного об’єднання" є Марін Ле Пен, за якою довго тримався статус "подруги та прихильниці Путіна". Політикиня їздила до Москви, щоб зустрітися з російським диктором, коли балотувалася на пост президента Франції 2017 року, отримала кредити від російського банку для фінансування своєї партії та підтримала незаконну анексію Криму Росією. Російський кредит французькі ультраправі, до речі, виплатили лише рік тому.

"Я не приховую, що певною мірою захоплююся Володимиром Путіним… Ми повинні розвивати відносини з Москвою, у нас багато спільних інтересів як на цивілізаційному, так і на стратегічному рівнях", — казала Ле Пен 2011 року.

Після розв’язаної Кремлем повномасштабної агресії проти України, Ле Пен та її партія дистанціювалися від Москви. Політикиня публічно засудила війну в Україні, але ультраправі, до прикладу, в березні цього року утрималася від голосування за підтримку безпекової угоди Києва та Парижа.

Найближчий соратник Ле Пен, голова "Національного об’єднання" Жордан Барделла, який може стати прем’єр-міністром Франції у разі перемоги партії на виборах, днями провів власні "червоні лінії" у підтримці Києва.

Барделла заявив, що вважає Росію "багатомірною загрозою як для Франції, так і для Європи". Водночас запевнив, що підтримує продовження поставок боєприпасів в Україну, але виступив проти надання далекобійної зброї.

"Моя позиція не змінилася і полягає в підтримці України шляхом надання озброєння, аби дати Україні змогу захистити себе та утримати фронт, — сказав Барделла журналістам. — Йдеться про підтримку України та уникнення всіх ризиків ескалації в регіоні, і я думаю, що ризик ескалації, звісно, реальний".

"На відміну від президента [Макрона], я проти відправки французьких військ і солдатів в Україну", — додав він.

"Парламентська більшість "Національного об’єднання" може поставити під сумнів довгострокові фінансові зобов’язання Франції перед Україною і не ставитиме у пріоритет стримування дезінформаційної діяльності Росії у Франції", — прогнозує Рама Яде, колишня державна секретарка з питань закордонних справ і прав людини Франції.

Утім варто зрозуміти, що французькі виборці голосують за ту чи іншу партію аж ніяк не через українське питання, а керуючись внутрішнім порядком денним.

Західні аналітики прогнозують, що хоча ультраправа партія зможе збільшити кількість місць в парламенті (з 88 до близько 260), вона, ймовірно, не здобуде більшості, хоча останній варіант не слід виключати через можливі альянси з іншими силами.

Зокрема, ультраправі почали знаходити підтримку серед традиційних французьких партій. Ерік Сіотті, лідер консервативної партії "Республіканці", попри обурення однопартійців, виступив за створення альянсу з "Національним об’єднанням". Керівництво республіканців вже ініціювало виключення "зрадника Сіотті" зі своїх лав.

Жордан Барделла впевнено заявляє, що "Національне об’єднання" готове керувати Францією, та серед іншого оголосив про плани з подолання кризи вартості життя, обмеження імміграції та прав іноземців, змін в освітній системі, скасування непопулярної пенсійної реформи Макрона тощо. У довгостроковій перспективі, за його словами, пріоритетом буде "поставити Францію на ноги" шляхом запровадження "необхідного закону проти ісламістських ідеологій", не вточнивши подробиць.

Утім 28-річний політик зазначив, що відмовиться очолити уряд, якщо його партія не отримає явної більшості в парламенті.

Ліві та їхня позиція щодо України

З іншого боку політичного спектру — "Новий народний фронт" — альянс між ультралівою партією Жана-Люка Меланшона "Франція нескорена", соціалістами, комуністами та "зеленими". Попри вагомі розбіжності, вони вирішили об’єднатися на противагу ультраправим.

Незрозуміло, кого об’єднання висуне на посаду прем'єр-міністра, і наскільки довговічною буде коаліція. Усі партії заявили, що пішли на поступки задля спільної програми.

"Новий народний фронт" теж обіцяє скасувати пенсійну реформу Макрона; підвищити зарплату бюджетникам; прив'язати зарплати до інфляції; ввести податок на багатство для багатих, обмежити ціни на основні продукти харчування, електроенергію, газ і бензин тощо.

Альянс заявляє, що хоче "захищати Україну та мир на європейському континенті". Зокрема, виступає за "припинення агресивної війни Москви" в Україні та продовження постачання зброї Києву. Така риторика — багато в чому заслуга французьких соціалістів, які дотримуються проукраїнського курсу.

Ліворадикал Меланшон у минулому робив багато дружніх до Москви заяв. Наприклад, 2014 року заявляв, що "НАТО та США скористалися подіями в Україні, щоб провокувати Росію" і що дії Москви в Криму були "абсолютно передбачувані". Пізніше він називав президента Макрона "русофобом" та вважав росіян "природними партнерами" Франції.

Проте Меланшон, як і Ле Пен, змінив свою риторику після лютого 2022 року. Причина в тому, що більшість виборців, які тяжіють до правих чи лівих партій, засуджують російське вторгнення в Україну і вважають РФ загрозою. Політичні лідери мають слідувати за громадською думкою.

Макрона можуть відправити у відставку?

Еммануель Макрон, який дав старт цьому хаосу, у відкритому листі до французів нагадав, що станом на зараз у нації є "три чіткі пропозиції": ультраправих, лівих і його блоку "Разом заради республіки!". Третій шлях він називає найкращим для Франції "не тільки тому, що він захищає французів і готує до майбутнього, а й тому, що він єдиний, який точно може блокувати крайніх правих, а також крайніх лівих у другому турі".

Також Макрон підтвердив свою готовність спробувати створити коаліцію.

"У майбутньому уряді, який обов'язково буде відображати ваш голос, я сподіваюся, об'єднаються республіканці різних переконань, які проявили мужність у протистоянні крайнощам", — написав він у листі.

Президент виключив можливість своєї передчасної відставки та підтвердив намір допрацювати другий строк, який спливає у травні 2027 року.

У ЗМІ президент прогнозує, що перемога ультраправих чи ультралівих може розпалити громадянську війну.

На думку Макрона, політика "Національного об'єднання", яку виклав Барделла, призведе до громадянської війни і є "програмою зубожіння". Водночас ліворадикальна партія "Нескорена Франція", зазначив президент, заохочує напруженість між громадами у передвиборчих цілях. За його словами, це також означає громадянську війну, оскільки "звужує людей до їхньої релігійної чи етнічної групи".

Зазначимо, що, попри результати опитувань, точно передбачити результат виборів у Франції складно.

По-перше, багато залежатиме від того, чи збережеться минула тенденція французьких виборців — в ім’я моральних принципів голосувати проти ультраправих, щоб тримати їх чимдалі від влади. По-друге, значення матиме явка громадян. По-третє, двоетапна система виборів може принести несподівані результати, коли виборцям врешті доводиться обирати найменш поганий варіант.

Що станеться, якщо жодна з партій не здобуде чи не зможе сформувати більшості? Новий парламент буде заблокований, а Макрон не зможе призначити нового прем’єр-міністра.

Як пояснює Франсуа Гейсбург, експерт Міжнародного інституту стратегічних досліджень, якщо тупикова ситуація збережеться, парламент не можна буде розпустити принаймні рік.

"Марін Ле Пен натякнула, що відставка Макрона може бути єдиним виходом із такої головоломки. За цим внутрішньо нестабільним сценарієм слід очікувати тривалого періоду політичного паралічу. Результатом буде повна відсутність будь-якого європейського чи ширшого дипломатичного процесу прийняття рішень", — вважає Гейсбург.

Згідно з конституцією Франції, у разі відставки президента голова Сенату виконуватиме обов’язки глави держави, а президентські вибори мають бути організовані протягом 20-35 днів після відставки.

"Майже за будь-якого сценарію Франція зіткнеться з безпрецедентною конституційною кризою і їй доведеться боротися за збереження свого впливу в ЄС і на міжнародній арені", — підкреслює Рама Яде.

Як прогнозує видання Politico, найімовірніший результат після 7 липня — саме повне блокування парламенту.

"Цілком можливо, що те, що залишиться від коаліції Макрона, буде витиснуто лівими та ультраправими, а Ле Пен і Барделла врешті переможуть. Це не буде просто чергова альтернатива. Це затягне Францію, Європу і світ у чорну діру руйнування західних цінностей і союзів, про яку Путін і Сі Цзіньпін, можливо, тільки мріяли", — йдеться в одній зі статей.

Для України будь-яка невизначеність і нестабільність у Франції — державі, яка є одним із наших ключових партнерів — є однозначно тривожною тенденцією.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, чого чекати від виборів у Великій Британії, які пройдуть 4 липня.