Це КНДР використовує Путіна – кореєзнавець пояснив що робитимуть на фронті "рембо" Кім Чен Ина

Новини про плани відправки в Україну солдатів з Північної Кореї, безсумнівно, збурили інформаційний простір, та, вочевидь, не настільки, щоб партнери вдалися до радикальних дій на нашу підтримку. Чому так? Загроза з КНДР не вважається суттєвою? А й дійсно, як Кім Чен Ин може підсилити російську армію? Чи не втечуть північно-корейські військові, як тільки виїдуть за межі країни-табору? Які бенефіти отримає північно-корейський диктатор від такої угоди з Путіним?

На ці питання в інтерв’ю "Телеграфу" відповів кореєзнавець, віцепрезидент ГО "Товариство "Україна-КНДР" Микола Поліщук.

Лякалка для Заходу

– Пане Миколо, давайте почнемо з питання, наскільки взагалі серйозною силою є регулярна армія КНДР?

– Я скептично ставлюся щодо того, що на українську територію будуть перекинуті якісь значні підрозділи регулярних північно-корейських військ…

– Але ж є відео, є заяви розвідки Південної Кореї.

– Я бачив ці заяви, всі ці відео і, цілком можливо, що там щось справді відбувається. Але інформація настільки мутна, що це може бути дійсно як підготовка до перекидання військ, так і якась спецоперація, "лякалка" для Заходу.

Нагадаю, що Путін двічі лякав ядерними ударами. Перший – коли казав, що буде удар, якщо українці зайдуть на російську територію. Другий раз, коли казав, якщо українці будуть масово атакувати дронами. Але українці зайшли на територію і атакують дронами. І що? Тому і історія з північно-корейськими військовими виглядає як ще одна погроза, спрямована на Захід з боку Путіна. Тобто ситуація може як мати розвиток, так і не мати. Поки я не побачу полонених північних корейців в полоні у Золкіна на інтерв'ю, буду ставити все це під сумнів. Переправляти десять тисяч людей з Азії в Європу… Ну, ми обов’язково це побачимо, це не може залишитись непоміченим. А зараз ми маємо дуже мало інформації.

– Тим не менш…

– По-перше, я не виключаю наявності невеликого континенту північних корейців, які зараз обслуговують їхню техніку або спостерігають, навчаються вести війну.

Тепер про військовий потенціал КНДР. Їхня армія нараховує трохи більше мільйона чоловік. Це, переважно, будівельні батальйони. Десь 900 тисяч з цих чоловік задіяні в народному господарстві. Вони будують, роблять дороги. Це величезна компанія по поставці безкоштовної робочої сили для будь-яких народно-господарських об'єктів.

У них є дуже багато застарілої техніки. Нової бронетехніки мало. Є дрони, які показують на військових парадах, але їхні бойові характеристики залишаються незрозумілими. Я навіть не здивуюсь, що це виявляться масово-габаритні макети, які взагалі нікуди не літають. Північно-корейська показуха досягає таких масштабів, що може бути все, що завгодно. Флот – дуже слабкий. Вони відзвітували про побудову атомного підводного човна, але не зрозуміло, в якому він стані.

Вони досить добре розуміють свою технічну відсталість від Південної Кореї, тому їхня стратегія постійно була побудована на тому, щоб одним ударом, як то кажуть, завдати непоправної шкоди. Тим більше, що Сеул знаходиться всього в 30 кілометрах від демаркаційної лінії, тобто як Харків від російського кордону.

Військові сили КНДР

– Цей "один удар" і "непоправна шкода" завдяки чому? Ядерна зброя?

– Найголовніший аргумент стримування – ядерне озброєння. Вони вважають, що цього достатньо, щоб на них ніхто не нападав. Їхня пропаганда тримається переважно того, що на Північну Корею хтось має напасти. Цим підтримується постійний мілітаристський психоз і відчуття оточеної фортеці.

Крім того, дуже сильно еволюціонувала північно-корейська артилерія і самохідна артилерія. Вони розвивали свою артилерію дуже сильно. Наприклад, відомі артилерійські установки "Коксан", які можна побачити на північно-корейських парадах.

В горах, поблизу демаркаційної лінії, пробиті тунелі, в яких стоять самохідні артилерійські установки, стаціонарні гармати. Всі гори ними буквально нашпиговані. Це все наведено на Сеул та інші корейські міста, щоб одним залпом все вистрілити. Вважається, що нормальна життєдіяльність Сеулу цим артилерійським залпом буде паралізована. У них є бронетехніка, модернізації радянських танків, але їх дуже мало.

Ще один варіант стримування – дуже велика кількість частин спеціального призначення, штурмових, десантних та диверсійних частин. Оскільки немає техніки, це компенсується тим, що велика кількість штурмовиків, диверсантів може бути інфільтрована на південно-корейські території, щоб паралізувати тил Південної Кореї.

Північно-корейські десантники в кінці 1960-х захоплювали резиденцію південно-корейського президента. З того часу ми не маємо інформації про їх бойову здатність, але я думаю, що вона висока. Крім того, вони брали участь в дуже великій кількості конфліктів на території Африки і північно-корейські інструктори і зараз там присутні. Тобто якийсь досвід ведення бойових дій вони, очевидно, мають.

Кім Чен Ір (батько Кім Чен Ина) дуже сильно пестував ці десантні війська, проголошуючи доктрину "боротися один проти ста". У нього була персональна бригада, якісь там супербойовики, які, якщо вірити північно-корейським джерелам, виконують те, що нормальна людина, в принципі, виконати не може. Наприклад бігти величезну кількість кілометрів з неймовірним вантажем на спині. І ми ж бачимо, що Кім Чен Ина охороняють люди, які біжать за машиною.

– Хіба такі солдати не можуть стати проблемою для ЗСУ?

– Дійсно, багато хто пише, що КНДР відправить саме цих диверсантів в Україну. Хоча я так не думаю. Це дуже елітні частини і їх за кордон просто не будуть відправляти.

"Для КНДР це війна проти США"

– Про тих, кого все ж таки можуть відправити. Яка мотивація може бути у північно-корейських солдат в Україні? Більшість з них, певно, не знають навіть, де та Україна знаходиться. Чи слово "мотивація" тут не коректно вживати? Якщо партія сказала "треба", значить треба?

– Професійні військові поїдуть, куди їм накажуть. Щодо мотивації… Північно-корейському населенню пропаганда розкаже, що це потрібно для того, щоб зупиняти ворогів десь на далеких підступах до Кореї. З ідеологічним підґрунтям не виникне проблем. Північно-корейці, в принципі, вірять в те, що на них от-от хтось має напасти.

– Тобто з точки зору пропаганди війна в Україні може для них виявитися цілком "своєю" війною? Елементом протистояння з Південною Кореєю?

– В першу чергу з США. З точки зору північно-корейської пропаганди, Південна Корея це не більше, ніж маріонетки США. Це як для нас якийсь "уряд", так званої, донецької народної республіки. Згідно північно-корейського бачення, Південна Корея це їхня законна територія, яку окупували американці і встановили там нелегітимний режим. Тобто головний ворог це американці. І зараз північно-корейські газети просто передруковують статті з ТАСС де пояснюється, що війну в Україні розпалили США. А це цілком потрапляє у світогляд північного корейця.

Інша річ, чи буде їх підготовка достатня для ведення сучасної війни. Вони все ж таки не брали участі в бойових діях з 1990-х років. Їх потрібно інтегрувати в систему управління, виділити їм якусь ділянку фронту, узгодити їхні стандарти, командування ними. І ці всі проблеми, які називаються бойовим злагодженням – дуже важкі і я не думаю, що їх так легко подолати.

– До речі, нещодавно північно-корейські ЗМІ повідомили, що 1,4 мільйона їхніх громадян записалися "добровольцями" в армію на тлі напруги з Південною Кореєю. Це, звісно ж, не може бути правдою?

– Це просто красивий пропагандистський жест. Час від часу, коли починає напружуватися ситуація, то в КНДР проводяться якісь мітинги боротьби з Південною Кореєю чи США. Ну куди вони дінуть 1,4 мільйона людей? Це навіть фізично неможливо.

– Ми чули багато про історії втечі громадян КНДР зі свого великого концтабору. Війна в Україні може стати таким майданчиком, щоб їхні військові, опинившись за кордоном, на радощах просто повтікали?

– Після смерті Кім Ір Сена режим дуже сильно лібералізувався. Деякі люди навіть роблять човникові рейси через Китай та В'єтнам з Північної Кореї в Південну Корею. Дуже багато повтікало людей. А Південна Корея хоч і вважає їх своїми громадянами, але абсолютно не хоче бачити у себе на території. Тому що це люди не кваліфіковані, не інтегровані в систему, але при цьому вони ж претендують на якісь соціальні пільги, житло, виплати, медицину.

Але з північно-корейськими військовими інша розмова. Якщо носій якихось військових секретів чи командир високої ланки вирішить перебігти в Південну Корею, то за це буде добре заплачено і він там зможе зробити кар'єру. І саме це один із аргументів, чому Кім Чен Ин не хотів би мати дуже великої військової присутності в Росії. Саме тому, що його війська можуть перебігти, або бути завербованими російськими чи південно-корейськими спецслужбами. Вони можуть потрапити в полон, щось розповісти. З Пхеньяну не дуже люблять випускати військових. Там є категорії людей, яким назавжди закритий виїзд з країни. І військове керівництво відноситься до цього прошарку. Вони в Пхеньяні живуть дуже добре, отримують прекрасні пайки, талони на спецобслуговування, валюту і зарплату. Тому північно-корейці може і відправлять когось в Росію, але вони постараються, щоб це були люди, які поменше можуть розказати.

"Кім Чен Ин сьогодні друг Путіну, а завтра вже ні"

– Щодо бенефітів, які отримає Кім Чен Ин за своїх військових. Багато експертів кажуть, що Путін розрахується ядерними технологіями. Це схоже на правду?

– Мені важко сказати наскільки зараз збожеволів Путін. Але нормальна людина не стала б давати Північній Кореї ядерні технології. Ця країна сьогодні друг, а завтра вже і не друг. Товариш Кім Чен Ин, в принципі, як і Путін – два чоботи пара. Це не та людина, яка буде дотримуватися, взятих на себе зобов'язань.

Щодо реальних бенефітів Кім Чен Ина, то, по-перше, він отримав, розв'язані руки і вже не настільки залежить від Пекіна. Він отримав чергового міжнародного союзника. Я вже мовчу про гроші, які він отримує за зброю (за інформацією New York Times, РФ розблокувала близько 9 мільйонів доларів із 30 мільйонів активів КНДР, заморожених у російських банках, — Ред.) Це дуже серйозні для Північної Кореї гроші.

Кім Чен Ин відчув простір для маневру. Підписання стратегічного договору з РФ призвело до того, що Кім Чен Ин почав напружувати свої стосунки з Південною Кореєю. Росія і Північна Корея взяли спільні зобов'язання захищати одне одного. В Росії це розглядається як нагода для того, щоб Північна Корея отримала підстави допомагати солдатами Росії війні з Україною. Але цілком можливо, що в Північній Кореї хочуть навпаки використати Росію для вирішення своїх питань з Південною Кореєю.

Не певен, що в Росії такий варіант продумали. Росіяни, від Путіна до самого останнього жебрака, вважають північних корейців якимись тупаками. Тобто людьми відсталими і дуже залежними від Росії. Таке ставлення до Північної Кореї системне для всіх росіян. Так само, до речі, ставилися і до китайців, поки китайці самі не "підкорили" всю Росію. Тому, я думаю, росіяни недооцінюють те, що північні корейці можуть їх використати в своїх інтересах.

– А наскільки відправка солдат Північної Кореї в Україну є проблемою для Південної Кореї? Все ж таки ворог Сеулу отримає досвід і навички у реальній війні.

– Південній Кореї треба братися за розум і більш серйозно допомагати Україні. Я хотів би, щоб українське посольство в Південній Кореї, наші дипломати штурхали південних корейців, пояснюючи, що їхню зброю цілком реально можна зараз випробувати на війні з північними корейцями.

Там є певні застороги, чому Південна Корея дуже обережно нам допомагає. По-перше, є внутрішнє законодавство, яке не дозволяє поставляти зброю у місця інтенсивних військових дій. По-друге, Південна Корея не хоче сильно втручатися в наш конфлікт, тому що не хоче початку гонки озброєнь в регіоні. В Південно-Східній Азії ціла купа держав мають якісь територіальні претензії одна до одної. Цей баланс якось склався, але будь-яке його порушення призведе до того, що всі ці країни почнуть масово готуватися до війни. І вони не хотіли б мати напруження в своєму регіоні.

– Але вони його зараз мають.

– Тому я і думаю, що для південних корейців було б зараз саме те що треба, допомагати Україні.