Навіщо Трампу Гренландія і чи зможе він її купити? Цього ви точно не знали про вкритий льодом острів

Обраний президент США Дональд Трамп окреслив свої перші амбітні, втім провокативні плани щодо територіальної експансії Вашингтону. Зокрема, вчергове заговорив про необхідність купівлі найбільшого на планеті острова Гренландія, який є автономною територією у складі Данії.

Навіщо Трампу острів в Арктиці, який на продаж ніхто й не збирався виставляти — далі в матеріалі "Телеграфу".

Корисні копалини та стримування Китаю

"З метою національної безпеки та свободи у всьому світі Сполучені Штати Америки вважають володіння та контроль над Гренландією абсолютною необхідністю", — написав 23 грудня Трамп у своїй соціальній мережі Truth.

Така ідея переслідує політика ще з часів першого президентського терміну — 2019 року Трамп уперше звернувся до Данії з пропозицією купити острів. Це вилилося в неабиякий дипломатичний скандал, коли данська прем'єрка Метте Фредеріксен назвала пропозицію "абсурдною", а Трамп образився на таку реакцію і скасував запланований візит до Данії.

"Ідея [про продаж Гренландії] була рішуче відхилена як Данією, так і місцевою владою острова ще до того, як могли початися будь-які формальні переговори. Вона також викликала широку насмішку і стала символом хаосу, який Трамп приніс у традиційну глобальну дипломатію – те, що, ймовірно, повториться, коли Трамп повернеться до Білого дому наступного місяця", — прогнозує британське видання The Guardian.

Та в чому ж такий інтерес республіканця до вкритих льодом земель?

По-перше, у Гренландії знаходиться найпівнічніша авіабаза США "Пітуффік" або "Туле". Вона була створена на початку 1950-х років та являла собою один з основних елементів оборони Штатів, що прикривав американську територію від можливого удару СРСР через Арктику.

У 1960-х роках американські військові впроваджували в Гренландії проєкт "Крижаний черв'як". В льодовиковому щиті острова завбільшки в ціле місто планувалося побудувати систему тунелів довжиною близько 4000 кілометрів і розмістити в ній близько 600 ядерних ракет, які в разі війни могли б досягти території колишнього Радянського союзу. 1966 року через динаміку льоду та складні кліматичні умови проєкт було закрито.

Не втрачає своєї важливості "Туле" і в наші дні. Ще 2019 року військове видання The Warzone стверджувало: поки Росія надає величезне стратегічне значення Арктиці, що підтверджується її численними інвестиціями в цей регіон, Сполучені Штати відстають у питанні постійної військової присутності за Полярним колом.

"Союзники по НАТО, такі як Данія, з її стратегічним доступом до Арктики, стали ключовими для оборони Америки в умовах, що, здається, є початком нової Холодної війни на найвищих широтах Землі.

Найпівнічніша військова база Америки є важливим елементом можливості Сполучених Штатів забезпечувати раннє попередження про ймовірний ядерний напад і служить основним логістичним вузлом у важливому, але віддаленому регіоні", — описувало ЗМІ.

Як стверджувало медіа, Росія готується до війни в Арктиці вже багато років. Йдеться про понад 50 аеродромів і портів у цьому регіоні, а також експлуатацію "надзвичайно великого флоту льодоколів".

"Оскільки Арктика нагрівається як у буквальному, так і в геополітичному сенсі, авіабаза "Туле" може стати основою військової стратегії США в умовах майбутньої військової конкуренції в найпівнічнішому куточку світу.

Географічне розташування авіабази "Туле" надає США безпрецедентний доступ до Арктики, а її можливості з виявлення та відслідковування ракет роблять її одним з найбільш стратегічно важливих об'єктів, якими оперують Військово-повітряні сили. Якщо США хочуть змагатися з Росією в Арктиці, "Туле", ймовірно, стане ключовим елементом цієї стратегії", — йшлося в матеріалі.

По-друге, острів площею 2,16 млн км² є надзвичайно багатим на природні ресурси, зокрема нафту та рідкісноземельні мінерали, такі як неодим і диспрозій, які найчастіше видобувають у Китаї та Росії. У міру танення льоду внаслідок глобального потепління на острові також відкривається доступ до покладів цинку, міді, заліза, урану.

У Гренландії є навіть родовища коштовних рубінів та сапфірів. З часом острів може стати великим експортером піску на тлі глобальної нестачі цього ресурсу. Тала вода вимиває величезну кількість осадів до узбережжя, де їх легко збирати. А товстенні льодовики самі по собі — це варте заздрості джерело чистої прісної води.

Гренландія має важливе стратегічне розташування між Північною Америкою і Європою, що полегшує логістику доставлення видобутого до інших країн.

По-третє, головний суперник США у світі — Китай — давно прагне розширити свій вплив в Арктиці. Кілька років тому Пекін наполохав Захід намірами прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях" та заявами, що КНР нібито являється "приарктичною державою".

"Америка не єдина країна, яка визнає стратегічне значення Гренландії. 2016 року Китай намагався придбати стару американську військово-морську базу на Гренландії, щоб закріпитися в Арктиці та Північній Америці, але уряд Данії цьому завадив. 2018 року Китай знову зробив спробу, цього разу запропонувавши побудувати три аеропорти на острові, проте зазнав невдачі після активного лобіювання Данії адміністрацією Трампа.

Пекін розуміє не лише географічну важливість Гренландії, а і її економічний потенціал. Гренландія багата на різноманітні мінеральні ресурси, включаючи рідкісноземельні мінерали, які є критично важливими для високотехнологічних і оборонних галузей.

Нині Китай домінує на ринку цих мінералів і погрожував обмежити їх постачання, щоб здобути перевагу в торгових переговорах. Крім того, Гренландія володіє значними запасами нафти та природного газу, які ще не розвідані", — писав п’ять років тому в колонці для The New York Times сенатор-республіканець Том Коттон.

2024 рік ознаменувався новими тривожними епізодами в Арктичному регіоні за участі не тільки Китаю, а й Росії. Мова про спільний політ російських та китайських бомбардувальників біля узбережжя американської Аляски в липні, а також спільний прохід китайських і російських кораблів берегової охорони через Берингову протоку в жовтні.

Міністерство оборони США влітку опублікувало "Арктичну стратегію" на рік, у якій співпрацю Китаю та Росії визначено як основний геополітичний виклик, що вимагає нових стратегічних підходів до Арктики.

Чи хоче Гренландія ставати частиною США

Гренландія перебувала під управлінням Королівства Данії від початку 18 століття до 1979 року, коли стала самоврядною територією. Примітно, що під час окупації Данії Німеччиною у Другій світовій війні Гренландія перебувала під захистом Сполучених Штатів і була повернута Данії 1945 року.

2009 року острів схвалив Закон про самоврядування, який дозволив ширшу автономію території, однак питання зовнішньої, оборонної та безпекової політики досі залишаються під контролем Копенгагена.

Населення острова становить 56 тисяч осіб, більшість з яких проживає на 20% території країни, яка не покрита льодом і снігом. Для розуміння: якщо "покласти" Гренландію на звичній для українців карті Європи, вона простягнеться від Португалії до Польщі.

Гренландці є громадянами Данії та мають двох представників у парламенті країни. Корінний народ Гренландії — інуїти — становлять більшість населення острова.

Рибальство залишається найважливішою галуззю економіки Гренландії, однак ця сфера вже не може забезпечувати стільки робочих місць, як раніше. Уряд Гренландії так само вивчає можливості використання мінеральних ресурсів острова.

І ні, Гренландія не продається.

"Гренландія наша. Ми не продаємося і ніколи не будемо продаватися", — заявив 24 грудня прем’єр-міністр Гренландії Муте Егеде у відповідь на слова Трампа.

"Ми не повинні втратити нашу довгу боротьбу за свободу. Водночас ми повинні залишатися відкритими до співпраці та торгівлі з усім світом, особливо з нашими сусідами", — додав він.

В уряді Данії також підтвердили, що Гренландія "не продається", але "відкрита для співпраці".

Якби острів продавався, гіпотетично угода про купівлю могла б обійтися США в суму до 1,7 трильйона доларів з урахуванням наявних природних ресурсів.

Втім, експерти з питань безпеки Арктики не схильні сприймати пропозицію Трампа щодо Гренландії як жарт.

"Зараз вже не так багато людей сміються з цього", — сказав The New York Times Марк Якобсен, доцент Королівського данського оборонного коледжу в Данії.

За його словами, гренландці можуть спробувати використати інтерес американського президента як можливість для подальшого зміцнення економічних зв’язків зі Сполученими Штатами.

Ідея не нова

До слова, Дональд Трамп — не перший американський президент, який хотів купити острів. Як нагадує The Washington Post, адміністрація президента Ендрю Джонсона в 1860-х роках замовила звіт, у якому зазначалося, що природні ресурси Гренландії можуть зробити її стратегічною інвестицією, однак ця ідея не отримала достатньої підтримки.

Невдовзі після закінчення Другої світової війни адміністрація президента Гаррі Трумена зробила пропозицію придбати острів за 100 мільйонів доларів. Це відбувалося на тлі "похолодання" стосунків між Сполученими Штатами та Радянським Союзом.

Згідно з матеріалами з Національного архіву, які описує Associated Press, радники Трумена високо цінували географічну перевагу, яку могла б надати Гренландія для захисту від радянських стратегічних бомбардувальників, які могли б пролітати над Північним полярним колом до цілей у Північній Америці.

Зрештою уряди США та Данії домовилися про інші способи інтеграції острову в систему оборони Америки.

Не є новою й ідея розширення території США через купівлю земель. Наприклад, 1803 року сталася найбільша в історії країни "Луїзіанська покупка", коли Сполучені Штати за 15 мільйонів доларів придбали 2,1 млн км² землі у Франції. У 16 столітті територію майбутньої Луїзіани нанесли на карти іспанці, однак саме французька монархія почала колонізацію регіону в 17 столітті. Територія отримала свою назву на честь французького королівського імені Людовик (Луї).

Придбані Америкою землі простягалися від річки Міссісіпі до Скелястих гір і від Мексиканської затоки до канадського кордону. З території Луїзіани було сформовано тринадцять штатів.

Майже через 65 років США придбали Аляску у Росії за 7,2 мільйона доларів після переговорів, які вів державний секретар Вільям Сьюард. Протягом багатьох років скептики називали цю покупку "дурістю Сьюарда", але відкриття родовищ золота через кілька десятиліть змінило ці настрої.

Навіть улюблений штат Трампа свого часу був придбаний. Флорида була однією з колоній Іспанії в Америці. Однак до початку 19 століття Мадрид почав втрачати контроль над регіоном, тож 1819 року США викупили територію за п'ять мільйонів доларів.

Та повернемося до наших часів. Ані гренландці, ані данці наразі не налаштовані на продаж острова США. Ба більше, на тлі останніх заяв Трампа Міністерство оборони Данії заявило про збільшення бюджету для посилення обороноздатності Гренландії. Йдеться про щонайменше 1,5 мільярда доларів, які підуть на придбання нового обладнання, зокрема, інспекційних кораблів та безпілотників.

Також Копенгаген запланував оновлення аеропорту Кангерлуссуак, щоб він міг приймати сучасні винищувачі F-35.

"Протягом багатьох років ми недостатньо інвестували в Арктику, тепер ми плануємо посилити присутність", — зазначив міністр оборони Королівства Данія Троельс Лунд Поульсен.

Імовірність військового конфлікту в Гренландії є невеликою, проте оборона в Арктичному регіоні являється ключовим пріоритетом данської оборонної політики. Основними завданнями Копенгагена в районі Гренландії є морський нагляд і забезпечення суверенітету. Ці питання координуються Об’єднаним арктичним командуванням із штаб-квартирою у столиці Гренландії — місті Нуук.

Командуванню підпорядковуються арктичні патрульні кораблі, літаки, гелікоптери та патруль SIRIUS із собачими упряжками. Нині ці сили використовуються для пошуково-рятувальних операцій, контролю за забрудненням, інспекцій рибальства тощо. Королівський флот Данії патрулює води навколо Гренландії протягом усього року. Збройні сили країни мають персонал, розміщений на острові, наприклад, на станції "Норд" — найпівнічнішій військовій базі у світі.

Кілька років тому данці самі визнавали: поточна ситуація, з нарощенням присутності з боку РФ й викликами через танення льодовиків, ставить під загрозу бачення Данії щодо збереження Арктики як стабільного та безпечного регіону.

Розуміє роль Гренландії у таких умовах і Дональд Трамп. Та у що виллється забаганка 47-го президента США щодо покупки острова — компроміс чи новий скандал — покаже час.