Силікон як злочин: нова божевільна заборона в КНДР та історія контролю над "капіталістичними" грудьми

Північнокорейський лідер Кім Чен Ин оголосив війну силіконовим імплантам грудей. Тепер операції з їх збільшення заборонені, а жінок, яких підозрюють у пластиці, відправляють на медичне обстеження. Якщо факт підтвердиться — їм та лікарям, які робили операції, загрожує кримінальна відповідальність та трудові табори.

"Телеграф" розбирався, чому ому авторитарні режими так бояться "неправильної" зовнішності та які методи контролю над тілом застосовували уряди від СРСР до Талібану.

"Гнилий капіталізм у грудях та волоссі": шлях КНДР від стандартних зачісок до заборони силікону

У жовтні стало відомо, що Міністерство громадської безпеки Пхеньяна видало надзвичайні накази проти "гнилих капіталістичних" імплантів. Влітку до центральних районів, включаючи столицю, направили "ударні групи". Федеральні агенти у цивільному шукали як лікарів, які працюють на чорному ринку, так і їхніх клієнток — жінок з неприродно пишними формами.

Тих, кого підозрюють у хірургічних втручаннях, піддають медичному огляду. Спійманих жінок або приватних лікарів можуть притягнути до кримінальної відповідальності за звинуваченням в антисоціалізмі. Покарання — відправка до трудових таборів.

Це не перший випадок, коли Кім намагається контролювати зовнішність громадян. Раніше він запровадив офіційні стандарти зачісок — жінкам дозволили лише 18 моделей, чоловікам — 15. Фарбування волосся заборонене, як і завивка для тих, у кого пряме волосся від природи. Довжина жіночого волосся має закінчуватися на рівні плечей або бути коротшою.

У 2014 році студентам коледжів наказали носити зачіску, як у самого лідера, а дівчатам радили обирати стиль першої леді Лі Соль Чжу. Через рік Кім змінив власний образ — підкоригував стрижку та форму брів, тож підданим знову довелося оновлювати "еталон".

Окрім заборони на певні зачіски та імплантацію грудей, Кім Чен Ин також раніше заборонив:

• Носити вузькі або рвані джинси;
• Використовувати популярні на заході слова на кшталт "гамбургер", "морозиво" та "караоке";
• Готувати деякі страви, що вважаються "антисоціалістичними" (хот-доги та популярні у Південній Кореї budae-jjigae ("армійське рагу") та tteokbokki (гострі рисові хлібці)

Ці заходи спрямовані на підтримку "соціалістичного способу життя", запобігання впливу західної культури та збереження національної ідентичності, включаючи контроль над модою, харчуванням та мовою.

Операції під грифом "Цілком таємно": пластика для еліти та секретні клініки Пхеньяна

У Північній Кореї питання краси та зовнішності — це не просто мода, а складний переплетений контур політики, культури та контролю. Микола Поліщук, президент громадської організації Товариство "Україна-КНДР", розповідає, що реальна ситуація з красою набагато складніша, ніж може здаватися зовні:

Експерт зазначає, що б’юті-індустрія в країні розвивається дуже обмежено, хоча на фабриці "Помхянгі" вже виготовляють косметику за італійськими технологіями, і ця продукція здобула популярність серед обмеженого кола.

У КНДР існує своя логіка контролю: будь-які прояви західної культури, від зачісок до кей-попу та серіалів, вважаються потенційною загрозою для режиму.

Заборони включають не лише музику, а й фільми, книги та серіали, бо будь-який західний вплив розглядають як потенційну загрозу культурному та політичному контролю. Щодо хірургічних операцій, зокрема пластики, ситуація теж непроста.

Для еліти створені закриті лікарні, квартали та умови життя, що за стандартами країни можна вважати цілком світовими. Все це підпорядковано головній меті: контролювати суспільство та обмежувати проникнення західних цінностей, не даючи звичайним громадянам жодних підстав сумніватися в офіційній картині світу.

Таким чином, краса та стиль у Північній Кореї — це не просто зовнішність, а інструмент політичного контролю, підпорядкований логіці режиму та чітко обмежений для еліти, водночас суворо заборонений для решти населення.

Кривава "мода" СРСР: як комсомольські патрулі насильно стригли стиляг прямо на вулиці за "ідеологічно чужі" штани та джаз?

Північна Корея далеко не перша держава, яка намагається диктувати громадянам, як їм виглядати. У СРСР 1950-х років влада оголосила справжню війну стилягам — молоді з яскравим одягом, яка слухала джаз та цікавилася західною модою.

Стиляги носили широкі краватки, вузькі штани, блискучі туфлі, робили зачіски "кок". Вони слухали заборонений джаз, свінг і рок-н-рол. Для радянської влади це було ідеологічною загрозою — стиляги символізували вільнодумство та зацікавленість Заходом.

Методи боротьби були жорсткими. Комсомольські патрулі або міліція могли насильно підстригти хлопців з "неправильними" зачісками прямо на вулиці. Стиляг виключали з вишів, звільняли з роботи, позбавляли можливості зробити кар'єру. Газети публікували статті з висміюванням їх як "ідеологічно чужих елементів".

Джаз і рок-н-рол були офіційно заборонені. Записи копіювали на рентгенівських плівках — так звані "пластинки на кістках". Влада настільки боялася західного впливу, що іноді переслідували просто охайно вдягнених студентів за вузькі штани або блискучі туфлі.

Але кампанія провалилася. Стиляги ставали ще популярнішими серед молоді, бо уособлювали свободу та протест проти сірості радянського побуту. Після смерті Сталіна та початку "відлиги" політичний контроль послабився. Уже в 1960-х частина колишніх стиляг стала авангардною інтелігенцією. Їхній стиль трансформувався, але культурний спротив не зник.

Окуляри як вирок: найжорстокіший режим Камбоджі вбивав людей за "інтелігентний вигляд"

Червоні кхмери в Камбоджі під керівництвом Пол Пота з 1975 по 1979 рік створили один з найжахливіших режимів контролю над зовнішністю. Це, мабуть, один із найжорсткіших прикладів культурного контролю. Режим проводив політику радикального "очищення" суспільства від будь-яких ознак індивідуальності та "буржуазності".

Усіх змушували носити однаковий чорний костюм — символ "нового революційного селянина". Макіяж, прикраси, модний одяг, релігійні атрибути — все це заборонили. Навіть окуляри вважалися знаком інтелігентності або впливу Заходу.

Людей убивали буквально за те, що вони носили окуляри або мали "інтелігентний вигляд". Інтелігенцію, вчителів, лікарів знищували системно. За чотири роки правління червоних кхмерів загинуло близько двох мільйонів камбоджійців — чверть населення країни.

Афганістан: хедлайнер тоталітарних заборон в сучасному світі

На відміну від провалу радянської кампанії, режим Талібану в Афганістані досяг значно більшого успіху у контролі над зовнішністю та поведінкою. Талібан запровадив тотальний культурний контроль, який тримається десятиліттями.

Жінкам наказали носити хіджаби, паранджу, приховувати тіло і обличчя. Освіту для дівчат заборонили. Музика, танці, кіно — все, що "розхитує мораль", стало нелегальним. Поведінка жінок у громадських місцях суворо регламентована.

Одним з найжорстокіших обмежень стала заборона на освіту для дівчат. Талібан заборонив дівчаткам відвідувати школи та університети, позбавивши мільйони афганських жінок можливості здобути знання та професію. Ця заборона стала способом тотального контролю — жінка без освіти залишається залежною та не може впливати на суспільство.

На відміну від СРСР, де західна культура все одно просочувалася через кордони, Талібану вдалося створити систему, яка тримається на страху та релігійній ідеології. Контроль не послаблюється навіть після зміни поколінь.

Штани караються поркою та ув'язненням: секрет суданського закону, який перетворив жіночий дрес-код на поле бою

В африканських країнах теж траплялися спроби контролювати зовнішність громадян. У Судані за правління Омара аль-Башира діяв закон про "порядок громадської моралі", який використовували для оцінки одягу та поведінки жінок.

Закон прийнятий у 1992 році, застосовували для нав'язування консервативних ісламських соціальних кодексів. Він обмежував рух жінок, роботу та навчання. Поведінка жінок у громадських місцях була суворо регламентована — носіння штанів каралося поркою та ув'язненням.

Розпливчасте формулювання закону давало поліції та суддям свободу дій для переслідування жінок. Поліція громадського порядку мала право арештовувати жінок, порушуючи їхні права та свободу.

Після революції у квітні 2019 року, коли Башира скинули внаслідок масових протестів, у листопаді того ж року новий уряд скасував закон про громадський порядок. Це було однією з ключових вимог протестувальників, серед яких жінки відігравали провідну роль.

Однак активісти скаржаться, що законодавство, яке лежить в основі закону, досі не скасоване повністю. Жінки не захищені від сексуальних домагань та зґвалтувань. Занадто мало жінок займають політичні посади.

"Силікон – це доказ розпусного капіталізму": чому диктатори насправді так панічно бояться волосся, одягу та збільшених грудей своїх громадян

Контроль над волоссям, одягом чи грудьми — це прихований меседж режимів: якщо ти не підкорюєшся навіть у дрібницях, ти вже інший. Потім цю лінію переносять на мову, культуру, ідеологію.

Коли навіть зачіска стає політичним жестом, неможливо просто бути собою без ризику. Постійні кампанії "етичних стрижок" ідеалізують владу та демонізують будь-яке відхилення. Коли уряд диктує такі дрібниці, він може диктувати все.

Кім Чен Ин не просто винайшов черговий божевільний стандарт — він його впровадив як частину системи тиску. Але він далеко не унікальний. Від Радянського Союзу до Афганістану, від Судану до Північної Кореї диктатори завжди намагалися контролювати не лише серця та уми, а й зовнішність.

У Кіма справді свій Голівуд — де головні ролі грають страх, покора та стандартизовані груди. Де силікон стає доказом "капіталістичного розбещення", а природна краса має відповідати партійним нормам. І це не жарт — це частина страшної історії, де людське тіло стає інструментом підкорення.

Раніше "Телеграф" детально пояснював, чому дві Кореї ніколи не будуть разом.