"Тікає, як щур із корабля": чому Лукашенко боїться України, і яку роль Путін готує Білорусі

Останнім часом Україна посилила тиск на найближчого союзника Росії — режим Олександра Лукашенка в Білорусі. Президент Володимир Зеленський поставив ультиматум білоруському диктатору: або Мінськ прибирає зі своєї території ретранслятори для російських дронів, або Україна зробить це сама у той чи інший спосіб.

Із 22 червня ретранслятори припинили свою роботу.

Як пояснює Павло Радь, дослідник програми російських та білоруських студій Ради зовнішньої політики "Українська призма", Київ переслідує щонайменше дві цілі, звертаючись до режиму Лукашенка з подібними ультиматумами.

"Перша мета — підвищити ефективність перехоплення повітряних цілей. Саме тому Зеленський закликав Лукашенка припинити підтримку Росії, зокрема в частині надання технічних можливостей для координації польотів безпілотників.

Друга мета стосується економічної воєнної машини, про що також згадав Зеленський, говорячи про білоруські нафтопереробні заводи, які постачають Російській Федерації нафту та паливо, що, по суті, необхідні для підтримки військових дій", – сказав Радь під час онлайн-дискусії, організованої Офісом Світлани Тихановської.

Йдеться, зокрема, про нафтопереробні заводи в Новополоцьку та Мозирі. Останній розташований зовсім поруч із українським кордоном, тому Київ теоретично може легко зупинити виробництво пального на цьому підприємстві.

Радь додає: така риторика спрямована на те, щоб після завершення війни Україна могла домовлятися з Мінськом в нових умовах.

"Якщо війна завершиться, Київ зможе вести діалог із режимом Лукашенка з позиції сили та ефективніше просувати власні інтереси у відносинах із Білоруссю", – сказав він.

Ще одна причина полягає в тому, що Україна очікує: після виборів до Державної думи Росії Кремль може оголосити масштабну мобілізацію. Це потенційно дасть російській армії можливість відкрити нові напрямки наступу або ж суттєво посилити наступальні дії на вже існуючих ділянках фронту.

"Існує ризик, що Росія вирішить розмістити частину новопризваних військовослужбовців на території Білорусі, як це вже було 2022 року, принаймні для їхньої підготовки та навчання.

Навіть такий сценарій створив би для України додаткові труднощі, адже їй довелося б перекинути більше ресурсів на північний кордон, щоб забезпечити його захист і бути готовою до можливих негативних сценаріїв", – каже експерт.

Водночас варто розглядати й більш небезпечні кроки.

"Можна очікувати різного роду провокацій або спроб використати територію РБ для атак по українських об'єктах. Наприклад, для запуску безпілотників чи навіть балістичних ракет", – додав спікер.

Як пояснює Вадим Можейко, політичний аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень (BISS), Лукашенко робить усе, що хоче Кремль. Натомість Київ демонструє дуже хороший приклад того, як можна ефективно працювати з режимом.

"Ідеться не про те, щоб дарувати Лукашенку цукерки, квіти чи компліменти. Ефективний підхід — це сильний тиск. І він працює.

Ми знаємо, що на білоруській території сталися інциденти із системами радіолокації та спостереження. Хто саме за цим стоїть і що саме сталося, достеменно невідомо — доказів нема. Але певні об'єкти радіотехнічної інфраструктури були виведені з ладу.

Після всього цього ми бачимо, що Мінськ, безумовно, незадоволений, однак не відповідає ескалацією", – пояснює Можейко.

Жорстка позиція української влади працює, і самопроголошений президент її побоюється.

"Найкумедніше те, що, за наявною інформацією, Лукашенко навіть покидав Білорусь на невизначений строк. Він просто тікає, як щур із корабля. Гадаю, це показовий приклад", – сказав спікер.

Таким чином саме дипломатія сили здатна суттєво обмежити маневр для спільних провокацій Москви та Мінська.