"Не давайте Україні зброю": хто з американських лівих проти підтримки Києва та що означає їхня популярність

Останніми роками в Демократичній партії США помітно посилюється ліве прогресивне крило. Одним із його головних символів залишається 84-річний Берні Сандерс, який роками виступає за скорочення економічної нерівності, доступну медицину та освіту, посилення прав працівників і підвищення податків для найбагатших американців. Формально Сандерс є незалежним сенатором від штату Вермонт, однак протягом десятиліть він тісно співпрацює з демократами.

Ідеї, які ще кілька років тому вважалися радикальними для американської політики, дедалі частіше стають частиною порядку денного партії. Їх активно просувають й молодші політики, зокрема конгресвумен із Нью-Йорка Александрія Окасіо-Кортес, яка стала однією з найпомітніших представниць прогресивного табору.

Примітно, що конфлікт на Близькому Сході виявив глибокий розкол всередині Демпартії — ліве крило активно виступає за обмеження військової допомоги та жорстку критику дій Ізраїлю, що суперечить позиції партійного керівництва. Та чи так само негативно прогресивні демократи ставляться до допомоги США Україні? Розбирався "Телеграф".

Критика адміністрації Трампа

"Президент Трамп цинічно озвучив обурливу брехню, заявивши, що війну розпочала Україна, а не Росія. Він також назвав президента Зеленського диктатором, а не лідером демократичної держави, яким він насправді є. Пане президенте, важливо не забувати, ким є Володимир Путін, чому він не є другом Сполучених Штатів і чому ми не повинні вступати з ним у союз проти України", — заявляв Берні Сандерс минулого року.

Він назвав Путіна людиною, "яка розв’язала найкривавішу війну в Європі з часів Другої світової".

"Пане президенте, ця війна могла б закінчитися сьогодні, якби Путін відмовився від свого обурливого прагнення завоювати сусідню державу. Війна могла б закінчитися сьогодні. Вбивства могли б припинитися просто зараз, якби Путін віддав відповідний наказ", — казав Сандерс, апелюючи до Дональда Трампа з трибуни Сенату.

На думку сенатора, США мають дотримуватися своїх традицій підтримки народів, які виборюють свободу, а не "повертатися спиною" до країни, яка захищається від агресора.

Хоча Берні Сандерс послідовно підтримував усі ключові пакети допомоги Києву, які проходили через Конгрес, він не зробив цього у квітні 2024 року під час розгляду масштабного законопроєкту, який передбачав критично необхідні 61 мільярд доларів підтримки для України.

Однак ця відмова аж ніяк не свідчила про зміну його ставлення до нашої держави. Головною причиною стало те, що до цього ж документа входило безумовне військове фінансування уряду Ізраїлю під керівництвом Беньяміна Нетаньягу на тлі бойових дій у Газі. Сандерс наполягав на необхідності розділити ці ініціативи через незгоду з виділенням мільярдів на ізраїльську військову кампанію, проте його поправки тоді не пройшли.

Так само проукраїнського курсу дотримується й членкиня Палати представників Александрія Окасіо-Кортес, однак нерідко її позиція формується крізь призму правозахисту та гуманітарних питань.

Наприклад, 2022 року вона заявила, що США мають ставитися до всіх біженців так само, як нині ставляться до українських біженців, звернувши увагу на "разючий контраст" у ставленні урядів до сирійських та гаїтянських громадян, які шукають притулку в країні.

При цьому вона називала опір України російській агресії "битвою, яку глобальна демократія не може програти". Під час Мюнхенської безпекової конференції 2026 року політикиня наполягала: не може бути жодних переговорів щодо України без участі самої України.

"Саме Україна має визначати свої умови в цьому процесі. Але я вважаю, що загалом, як принцип, ми не повинні винагороджувати імперіалізм. Не можна дозволяти Росії — чи будь-якій іншій державі — продовжувати порушувати суверенітет іншої країни й отримувати за це винагороду. Інакше головний висновок, який вони зроблять, полягатиме в тому, що агресія приносить вигоду", — заявила Окасіо-Кортес.

Позиція конгресвумен неодноразово викликала спротив серед більш радикальних антивоєнних активістів та представників ультралівих організацій. Частина цього електорату сповідує жорсткий пацифізм і виступає проти будь-якого постачання зброї за кордон, аргументуючи це ризиком ескалації чи ядерного конфлікту.

Радикальне крило хоче дипломатії з Москвою

Окасіо-Кортес є представницею "Демократичних соціалістів Америки" (DSA) — це найбільша та найвпливовіша лівопрогресивна політична й громадська організація в Штатах. Хоча DSA формально не є окремою політичною партією (вона не висуває кандидатів під власним виборчим бюлетенем), більшість її членів бере участь у виборах через праймериз Демократичної партії, формуючи її найбільш радикальне крило.

І от із позицією DSA щодо України не все так однозначно. 2022 року вони засудили російське вторгнення та вимагали негайної дипломатії й деескалації для "врегулювання кризи", а також висловили солідарність із представниками робітничого класу як України, так і Росії…

"Ця криза потребує негайної міжнародної антивоєнної відповіді, яка передбачає вимогу деескалації, міжнародної співпраці та протидію одностороннім примусовим заходам, мілітаризації та іншим формам економічного й військового протистояння, які лише посилять людські втрати в цьому конфлікті", — йшлося у заяві організації.

Нещодавно співголова DSA Меган Ромер заявила, що США взагалі не мають відправляти Україні жодної військової допомоги:

"Ми не вважаємо, що треба вливати американські гроші чи постачати військову зброю в будь-які конфлікти. Ми не думаємо, що це десь робить ситуацію кращою. Ми повинні відправляти великі команди дипломатів. Ми повинні з'ясовувати, як вести переговори, як змусити Росію відступити від України".

Подібні настрої знаходять свій відгомін і серед деяких законодавців. Яскравим прикладом є Ільхан Омар — членкиня Палати представників від Міннесоти.

"Наслідки наповнення України американською зброєю на мільярди доларів — імовірно, не лише суто військовим озброєнням, а й стрілецькою зброєю та боєприпасами — непередбачувані й, найімовірніше, катастрофічні", — стверджувала вона в перші місяці російського вторгнення.

У червні 2026 року Омар проголосувала проти символічного законопроєкту на підтримку нашої держави Ukraine Support Act. Причина — опозиція до економічних санкцій, які, на її думку, шкодять простим росіянам:

"Я завжди підтримувала і надалі підтримуватиму український народ та однозначно засуджую незаконне й жорстоке вторгнення Путіна. Я проголосувала проти закону про підтримку України, оскільки він передбачав широкі економічні санкції.

Раз по раз такі санкції не досягають заявлених цілей, водночас завдаючи реальних страждань звичайним людям. Протистояння російській агресії не означає, що ми маємо підтримувати політику, яка карає звичайних цивільних, котрі не просили про цю війну", — аргументувала політикиня.

Нові обличчя

Тож так чи інакше, ліве крило Демократичної партії не є монолітним у своєму ставленні до війни в Україні. Поруч із традиційними фракціями зростає вплив нової хвилі лідерів.

На місцевому рівні яскравою зіркою американського прогресивного руху постає Зоран Мамдані — мер Нью-Йорка. Мамдані склав присягу 1 січня 2026 року, ставши першим мусульманином і першим американцем південноазійського походження на цій посаді, а також наймолодшим очільником міста за понад століття. Його політичний зліт ідеально ілюструє, як нове покоління лівих діячів переходить від закликів до реального управління владою.

Мамдані — улюбленець соціальних мереж, що дозволяє йому мобілізувати рекордну кількість молодих виборців. "Ніколи не бачила мера Мамдані та Людину-павука в одній кімнаті", — жартують користувачі, порівнюючи очільника міста із супергероєм. Політик може з гумором пірнути у костюмі на урочистому відкритті міського басейну або ж разом із сотнями нью-йоркців сісти на велосипед та здолати міський марафон.

Його програма будується на ідеї доступного міста: заморожування орендної плати, безкоштовний громадський транспорт і захист мігрантів. Водночас Мамдані чітко засудив російську агресію:

"Нью-Йорк завжди підтримуватиме українців як в Україні, так і за кордоном, поки вони продовжують страждати через тиранію президента Путіна", — наголошував він, нагадуючи, що мегаполіс є домівкою для найбільшої української громади в США. Крім того, політик заявив, що в разі візиту Путіна до Нью-Йорка віддав би наказ заарештувати його за ордером Міжнародного кримінального суду.

Ще один помітний діяч — Абдул Ель-Саїд, який у листопаді висуватиметься на пост сенатора від штату Мічиган. На праймеріз він здолав представницю поміркованого табору, конгресвумен Гейлі Стівенс, що знов-таки свідчить про суттєві зміни у внутрішньопартійному балансі сил.

Коментуючи надання військової допомоги іншим державам, Ель-Саїд назвав підтримку України абсолютно виправданою та відповідною міжнародному праву:

"Що стосується України, я вважаю, що ми ведемо справедливу боротьбу, захищаючи суверенну державу від вторгнення з боку її сусіда. В Україні йдеться про атаки з боку лідера сусідньої суверенної держави, який очевидно порушив міжнародне право, намагаючись посягнути на суверенітет українського народу. Саме ці обставини мають значення", — підкреслив політик.

У підсумку, позиція лівих у США зводиться до двох поглядів. Радикальніші сили бояться ескалації, виступають проти зброї та пропонують шукати дипломатію з Кремлем.

Натомість топполітики табору — від ветерана Берні Сандерса до молодих зірок на кшталт Окасіо-Кортес та Ель-Саїда — підтримують Україну, вважаючи це принциповою боротьбою демократії проти диктатури.