У вас досі це є? П’ять речей, які були на кожній кухні в СРСР
- Автор
- Дата публікації
- Автор
- 1565
Не тільки "відома" ручна м'ясорубка
У радянському союзі існували речі, які були майже в кожної родини та на кожній кухні. Різноманіття вибору, як зараз, не було, тому більшість квартир були схожі одна на одну.
"Телеграф" розповість про найпопулярніше радянське кухонне приладдя, яким користувались господині. На деяких кухнях його можна знайти і сьогодні.
Ручна м'ясорубка
Попри величезну кількість вибору м'ясорубок зараз, майже у кожного на кухні знайдеться радянський екземпляр. Цю м'ясорубку господині в СРСР використовували не тільки для приготування котлет, адже з її допомогою також робили і печиво.
Зауважимо, єдине, що з часом псувалось у радянській м'ясорубці – це ножі, але їх з легкістю заточували "бабусиним методом", просто прокрутивши у ній сухарі.
Формочки для горішків
Широкого вибору солодощів в СРСР не було, тому господині часто готували смаколики вдома, і одними з найпопулярніших були горішки. При цьому форму ставили не у духовку, як заведено зараз, а прямо на піч і нагрівали до готовності тіста.
Пельменниця
Більшість людей, побачивши цей "дірявий млинчик" і не здогадаються, що з його допомогою можна ліпити пельмені. Користуватись пельменницею просто: треба розкачане тісто покласти зверху, а у ямочки — начинку. Зверху ще один шар тіста і пройтись по цій конструкції скалкою.
Проте радянська помічниця не створює пельмені звичної форми, вони більше схожі на комірки зі стільників.
Жерстяні баночки для зберігання
Ці прямокутні баночки різного розміру були майже на кожній кухні, у них господині зберігали крупи, макаронні вироби, цукор тощо. Але також ці ємності були і в чоловічих комірках, де наповнювались цвяхами, гайками та іншими дрібницями.
Електрична вафельниця
Діти і дорослі дуже полюбляли в СРСР зроблені вафельні трубочки на цьому приладі. Хоча готування з його допомогою вимагала багато терпіння, адже тісто часто підгоряло або прилипало.
Вафлі з електричної вафельниці любили їсти усі, а от готували їх рідко, бо на це треба було витратити майже пів дня.
Раніше "Телеграф" розповідав, чому "Потрійний одеколон" назвали потрійним і навіщо його пили в СРСР.