Там жили "горілчаний король", "шкіряний магнат" та хулігани: де в Україні є гора, яка зберігає давню історію (фото)

Лиса Гора — один із найконтрастніших районів Харкова, де поруч із сучасними багатоповерхівками стоять старі дореволюційні будинки. Це місце має багату й суперечливу історію, у якій переплелися долі купців, науковців і кримінальних авторитетів.

Розташована Лиса Гора трохи далі за Холодну Гору. Між ними проходить Савкин Яр — вузька балка, уздовж якої пролягає вулиця Нижньо-Гієвська. "Телеграф" вирішив детально розповісти про історію цього місця, взявши дані у "DepoХарків".

Чому цю гору називають лисою

Колись на місці теперішнього району справді була гора, вкрита густими лісами. До 1820-х років її схили заростали деревами, але ліс вирубали після того, як міська громада вирішила використати деревину для будівництва дзвіниці Успенського собору. Поступово гора залишилася без лісу — так і з’явилася назва "Лиса".

Після цього почалися проблеми з підтопленням навколишніх сіл — Іванівки та Панасівки, адже тала вода більше не затримувалася деревами. Ситуацію виправили лише через кілька десятиліть, у 1860–1870-х роках, коли під час спорудження залізниці облаштували дренажну систему.

Перші поселенці з’явилися тут у 1840-х роках. Переважно це були небагаті харків’яни, які не могли дозволити собі житло в центрі. Вони зводили невеликі дерев’яні будинки. Після відкриття у 1869 році Курсько-Харківської залізниці район заселили працівники депо та залізничники. Наприкінці XIX століття Лиса Гора офіційно увійшла до міської межі Харкова.

Хто жив на Лисій Горі

Купець, який продавав горілку й підтримував науку

Одним із найвідоміших мешканців Лисої Гори в XIX столітті був купець Козьма Кузін. Його великий кам'яний маєток стояв на нинішній вулиці Кузинська. Поруч проходив міст через залізничні колії, що сполучав Лису Гору з вулицею Великою Панасівською. Міст також отримав назву на честь Кузіна — і хоча стару переправу давно знесли, ця назва збереглася й досі.

Кузін займався торгівлею алкогольними напоями — горілкою та винами. Його ще називають "горілчаним королем". Завдяки цьому він став одним із найбагатших людей Харкова, отримав звання купця першої гільдії, став Почесним громадянином і навіть першим у місті "комерційним радником". Його дружина Катерина увійшла в історію як перша жінка-підприємиця.

Попри свою пристрасть до алкоголю, Кузін залишив добрий слід у місті. Він активно підтримував освітні й наукові ініціативи, фінансував молодих учених, громадських діячів і брав участь у забудові Харкова.

Іван Гаращенко — мільйонер, який допомагав українській культурі

На початку XX століття Лиса Гора стала місцем проживання Івана Гаращенка — єдиного на той час українця-мільйонера у Харкові. Його називали "шкіряним магнатом", адже він володів великою компанією з продажу шкіри та взуття.

Однак найбільше Гаращенка шанували за його благодійність. Він активно фінансував український рух — підтримував товариство "Просвіта", допомагав видавництвам, сприяв розвитку української освіти. За переказами, саме його кошти стали основою для будівництва Харківської української гімназії імені Бориса Грінченка.

Підприємець навіть планував створити на Лисій Горі будинок для товариства "Просвіта", але цьому завадили події 1917 року (Жовтневий переворот). З приходом радянської влади його доля різко змінилася — у 1936 році Гаращенка заарештували й заслали до Сибіру на три роки. Після звільнення йому заборонили повертатися до Харкова, а його майно конфіскували.

Що то за Савкін Яр на Лисій Горі та яку історію він має

Савкин Яр, який розділяє Холодну та Лису Гори, має легендарну репутацію. Є дві версії, звідки походить його назва.

За першою — яр отримав ім’я від філософа Григорія Савича Сковороди. Під час своїх мандрів він зупинявся у пасічника Чистокліта, який мешкав біля спуску до яру. Сковорода часто прогулювався цією місциною. Будинок пасічника стояв аж до 1970-х років, коли його знесли за розпорядженням місцевої влади.

Друга версія більш "темна": Савкин Яр названо на честь місцевого злочинця Савки. У XIX столітті тут нібито жили крадії та рецидивісти, і навіть поліція намагалася обходити це місце. Згодом тут оселилися безхатченки та дрібні злодії, через що яр прозвали Сявкіним — як тоді називали дрібних хуліганів.

На Лисій Горі спочивають харківські кримінальні авторитети

На вулиці Курилівська розташоване кладовище, відоме своєю "Алеєю злодійської слави", де ховали кримінальних авторитетів, "злодіїв у законі" й навіть циганських баронів.

А на сусідній вулиці під час Голодомору 1932–1933 років створили братські могили для людей, які помирали від голоду просто на вулицях.

Церква, яку ніколи не закривали

Справжньою святинею Лисої Гори є церква ікони Казанської Божої матері. Її звели на початку XX століття поблизу кладовища, у стилі російсько-візантійської архітектури, за ініціативи місцевого купця.

Вона унікальна тим, що ніколи не припиняла роботи, навіть у радянські роки, коли більшість церков зачиняли. У 1939 році вона тимчасово виконувала роль кафедрального собору. І сьогодні цей храм залишається одним із найшанованіших у Харкові.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що в одному з районів Харкова колись проживав божевільний, який втратив розум, ймовірно, через те, що забув докторську дисертацію у трамваї. На цій основі він розмалював стіни дивними написами.