Помер посеред матчу у роздягальні: чому обірвалось життя українського тренера Ігоря Турчина (фото)

Ігор Турчин — тренер, який зробив київський "Спартак" багаторазовим чемпіоном СРСР і двічі привів радянську збірну до олімпійського золота. Він постійно жив своєю роботою, але захоплення його не пошкодувало — він помер під час матчу.

Ігор Євдокимович Турчин — український гандбольний тренер, Заслужений тренер СРСР і найуспішніший наставник в історії гандболу. Він заснував київську команду "Спартак", яка здобула 20 титулів чемпіона СРСР і 13 разів перемагала в Кубку Європейських чемпіонів. За видатні досягнення в спорті Турчин і його команда внесені до Книги рекордів Гіннеса. "Телеграф" вирішив розповісти про життя справжнього трудоголіка, взявши дані в "Оboz".

Яким було життя українського гандбольного тренера Ігоря Турчина

Ігор Турчин народився 16 листопада 1936 року в Одеській області. Хоча Ігор Турчин ніколи не був професійним спортсменом, він показав, що для успіху важливі не лише спортивні навички, а й аналітичний розум та відданість справі. Закінчивши школу з відзнакою, а потім факультет фізкультури Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, він спочатку планував стати тренером із баскетболу. Проте у Київській ДЮСШ, куди його направили за розподілом, відповідної ставки не виявилося.

Замість баскетболу Турчин взявся за настільний теніс та жіночу гандбольну секцію. Саме це визначило його подальшу кар’єру та внесок у розвиток світового гандболу. Він особисто ходив школами, запрошуючи дівчаток 12–13 років на тренування. На основі цієї групи у 1962 році створили гандбольний клуб "Спартак", який згодом став 20-разовим чемпіоном СРСР і 13-разовим переможцем Кубка європейських чемпіонів. У 1976 році Турчина визнали найкращим тренером світу, а його досягнення з командою занесли до Книги рекордів Гіннеса.

Особисте життя тренера також було тісно пов’язане з його роботою. Він одружився зі своєю вихованкою Зінаїдою Столітенко, яка згодом стала однією з найкращих гандболісток світу. Спершу пара намагалася приховати свої стосунки через ревнощі інших спортсменок, але згодом шлюбу нічого не загрожувало. Разом вони виховали двох дітей — доньку Наталію, яка також присвятила себе гандболу, та сина Михайла. Сім’я часто поєднувала особисте життя з тренуваннями та матчами.

Турчин був відомий своєю суворістю на майданчику та емоційністю під час матчів. Він активно втручався в гру, сперечався з суддями, кричав на гравців і міг навіть конфліктувати з уболівальниками. Інтенсивний стиль роботи та постійне емоційне навантаження відображалися на його здоров’ї: перший інфаркт наставника трапився у 1973 році, згодом він переніс ще два. Лікарі попереджали, що наступного йому вже не пощастить, але Турчин продовжував працювати.

Після Олімпіади-1988, де збірна СРСР посіла третє місце, спортивне керівництво країни вважало результат провалом, що сильно засмутило наставника. Це призвело до ще одного інфаркту та операції з коронарного шунтування у Норвегії, яку сплатив норвезький клуб. Турчин на короткий час став головним тренером у норвезькій команді, відпрацьовуючи витрачені кошти, але через 8 місяців повернувся в Україну до "Спартака".

7 листопада 1993 року в Бухаресті, під час матчу Кубка ЄГФ, серце Ігоря Турчина зупинилося. Перед грою він помітив величезну зграю ворон біля готелю, де зупинилася команда, і передчував, що день буде важким. Під час перерви у роздягальні наставник ще зміг дати гравцям вказівки, але, коли гандболістки виходили на другий тайм, Турчин повільно сів на стілець і повідомив: "Дівчата… Я помираю".

Телетрансляція матчу з Бухареста велася в Україні, і коментатор у студії спершу не зрозумів, чому гравці "Спартака" ридають. Зінаїда Турчина залишилася вдома з дітьми і слідкувала за грою по телевізору. Після того як на екрані показали заплакані обличчя гандболісток, вона здогадалася про трагедію.

Матч було перервано, швидка приїхала лише через 20 хвилин, і медики констатували смерть наставника від серцевого нападу. Його поховали у Києві на Берковецькому кладовищы.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про цікавий факт зі життя політичного діяча та письменника Володимир Винниченко — він ледве не втопився через спір.