Тут живуть найпрацьовитіші люди? Про справжнє походження назви цього міста мало хто знає

Місто Мукачево розташоване на стику відрогів вулканічних Карпат і Закарпатської низовини, займає досить велику, щільно забудовану територію вздовж річки Латориця. Відстань між ним та обласним центром Закарпатської області складає 42 км.

"Телеграф" вирішив розповісти про походження назви міста з давньою історією та яскравою культурою.

Версія про борошно

За однією з версій, назва міста походить від праслов'янського слова мука́, тобто "борошно". За переказами, на річці Латориці стояв водяний млин, на якому перемелювали зерно та продавали борошно.

Як зазначає історик Олексій Філіппов, упродовж багатьох десятиліть учителя загальноосвітніх шкіл пояснювали мукачівським школярам, що назва їхнього рідного міста нібито походить від слів "мука́".

Такі науково-методичні рекомендації для педагогів укладали авторитетніші фахівці — професори вищих навчальних закладів. Закарпатські дослідники, своєю чергою, перейняли ці "фантастичні казки" від попередників — чеських і словацьких етнографів, які під час польових занять у 1920–1930-х роках фіксували народні оповіді, почуті від звичайних місцевих селян.

Угорська назва Мукачева

Впродовж століть місто входило до складу Австро-Угорської імперії, та мало назву Munkacs, що означає працівник або працьовитий.

У тексті латиномовного літопису кінця ХІІ – початку ХІІІ століть Gesta Hungarorum, де вперше згадується про Мукачево, йдеться: "Поселення, яке вперше зайняли (угорці – ред.), нарекли Muncas, бо з великими труднощами прибули на цю землю, про яку давно мріяли".

Аж до початку ХХ століття місто мало цю назву, яка час від часу незначно змінювалась та потім поверталась знову.

Часи Чехословаччини

У березні 1919 року в місті проголосили радянську владу, а вже через місяць його окупували румунські війська. За Сен–Жерменським договором від 10 вересня 1919 року Підкарпатська Русь (так називалась нинішня Закарпатська область) увійшла до складу Чехословацької республіки на правах автономного краю.

Нова влада почала масштабне перейменування населених пунктів на слов'янський лад. Була спроба назвати місто над Латорицею mesto Mukac, тобто вилучити з найменування літеру "н". Чеською це слово означає болотна жаба. Як зазначає Філіппов, у 1920 році навіть виготовили відповідну печатку, але цю назву незабаром відхилили.

Починаючи з 1924 року міська печатка Мукачева з гербом святого Мартіна, єпископа Турського, мала напис одразу трьома мовами — чеською, російською та угорською. Водночас мешканці міста в повсякденному житті користувалися тією формою назви, яка здавалася їм зручнішою.

Мукачево під час та після Другої Світової

У період Другої світової війни, за угорської влади 1938–1944 років, населеним пунктам було повернуто назви дочеської доби, і Мукачево знову офіційно іменувалося Мункачем.

У 1945–1946 роках територію колишньої Підкарпатської Русі, вже під назвою "Закарпатська Україна", відповідно до угоди між Радянським Союзом і Чехословаччиною включили до складу УРСР. Саме тоді назву міста над Латорицею зафіксували у формі "Мукачів", тобто як іменник чоловічого роду.

У 1947 році Рада Міністрів УРСР опублікувала довідник "Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ", у якому вперше було зафіксовано новий варіант написання назви міста із закінченням на "-ве" — Мукачеве.

А у травні 2017 року назва міста була офіційно змінена з Мукачеве на Мукачево. Такі зміни було зроблено через традиції Закарпатського краю, де назви більшості населених пунктів закінчуються на "-во".

Нагадаємо, в Україні є безліч топонімів, походження яких здається на перший погляд незрозумілим, проте має напрочуд цікаву історію. Серед них – назва невеликого містечка Ківерці Волинської області.